У сучасних умовах повномасштабного вторгнення держави-агресора в Україну перед вітчизняною дипломатією стоїть головне завдання: сформувати міцну та потужну коаліцію союзників, які допомогли би приборкати агресора, спонукали б його до переговорів та дипломатичних кроків. А для цього слід враховувати як сильні, так і уразливі сторони бажаних союзників України, виходити не з декларацій, а з відповідних розрахунків, можливого збігу, зближення національних економічних, бізнес інтересів тощо. Важливо значно точніше з’ясувати, хто із сусідів, великих країн зацікавлений у створенні сильної Української держави.

Також необхідним завданням є аналіз і врахування можливостей, спроможностей ворожої держави. Тут не слід допускати верхоглядні (поверхневі) оцінки чи шапкозакидництво щодо її розпаду тощо. Ворог має великий запас міцності, значні переваги, потужні дипломатичні та інші відносини з цілим колом великих (і не дуже великих) країн.

Тож українська дипломатія має проявляти хист, системність та професійність у опрацюванні чутливих питань не лише з нашими союзниками і партнерами, а й з більшістю, якщо не з усіма прихильниками російської держави. Форма роботи має бути здебільшого закритою та на двосторонньому рівні, слід скористатися традиційними дипломатичними каналами та можливостями, які ці канали надають. Інтереси справи вимагають від українських дипломатів наполегливості, завзятості та використання кращих професійних якостей, робота має бути не на показ, не на медійний простір, а на конкретний результат.

Мирна міжнародносуб’єктна Україна в роки незалежності ні з ким не воювала. Навіть пишалася тим, що тільки на нашій пострадянській українській території панували мир і злагода, були відсутні етнічні конфлікти, не відбувалося протистояння. І здавалося з відсутністю загроз, які Україна приспала, не очікуючи удару в спину від так званого «стратегічного» російського чинника, держава дещо розслабилась, не дбала про посилення власних збройних сил, дозволила залізти в свою власну кишеню і законодавчу систему російському ворогові.

Що сьогодні отримала Україна? Так, отримала війну… Цей жах має пережити теперішнє і вірогідно наступне покоління. Пережити, вижити і подолати… Це  – наше покликання, покликання старших дипломатів: навчити бути виваженими і мудрими, навчити жити в нових умовах війни, навчити прощати по каятті.

Сьогодні ми пишаємось успіхами сучасної дипломатії України. Це і організація протидії російській агресії та консолідація міжнародної підтримки України. Розбудова європейської держави. Захист громадян України та промоція українського ВПК за кордоном. Дипломати України консолідували світову підтримку у нашій праведній боротьбі з агресором через активізацію роботи міжнародних безпекових структур і організацій. Ініціювали і провели десятки засідань Постійної Ради ОБСЄ; Комітету міністрів Ради Європи та сесій Парламентської Асамблеї РЄ; десятки екстрених засідань РБ ООН тощо.

Результати не забарились: у рамках міжнародних організацій прийнято десятки резолюцій і рішень із засудженням агресора – росії. Делегацію РФ позбавлено права голосу в ПАРЄ. Президент росії за злочини проти України Міжнародним Судом оголошений злочинцем, має бути заарештований і притягнутий до кримінальної відповідальності. Посилився санкційний тиск: сотні  фізичних і юридичних осіб агресора у санкційному списку України і світу. Обмеження РФ діють з боку ЄС, США, Канади, Нової Зеландіі, Японії, Норвегії, Австралії, Швейцарії тощо.

Виходячи з пріоритетів дипломатичної служби, українська дипломатія має брати до уваги реалії війни та працювати на спільну перемогу, – підкреслив міністр закордонних справ Андрій Сибіга. І зазначив, що зовнішньополітичний курс, затверджений Главою держави, залишається незмінним. Його ключові параметри визначені реаліями війни. Війни, в якій Україна має перемогти, щоб гарантувати безпеку для своїх громадян і відновлення міжнародного правопорядку. Відтак пріоритети української дипломатії нерозривно пов’язані з виконанням цілком конкретних, відчутних і життєво необхідних завдань. Завдання номер один для української дипломатії від посла до аташе – це забезпечення обороноздатності України. Це і втілення вже виділених пакетів, і скорочення часового розриву між оголошеннями та надходженнями на фронт. Це і досягнення нових домовленостей. Цементування довгострокових зобов’язань. Безсумнівним пріоритетом є також зняття всіх штучних обмежень на поставки західної зброї та на її застосування по території РФ. Не має бути жодних обмежень у реалізації права на самооборону, – наголосив глава МЗС України.

Завдяки зусиллям дипломатів України, країни-учасники НАТО чітко заявили, що  єдині у своїй підтримці суверенітету нашої держави, її територіальної цілісності в межах міжнародно визнаних кордонів та її невід’ємного права визначати власне майбутнє та зовнішню політику без зовнішнього втручання, у відповідності до Гельсінського заключного акту. Так, світ переконується, що у ці непрості часи НАТО демонструє надійний формат підтримки. І народ України глибоко вдячний за допомогу учасників Альянсу, за незламну солідарність та тверду позицію на підтримку України у часи надскладних безпекових викликів.

Сучасний етап розвитку української дипломатії, який позначено європейським і євроатлантичним вибором, вимагає чітких критеріїв щодо визначення стратегічного курсу держави, а також стратегічних партнерів, на підтримку яких Україна могла би розраховувати в реалізації поставленої мети. Традиція континуітету, посилена стратегічною віссю, має бути доповнена чіткою послідовністю дій і відповідних кроків в міжнародному вимірі, що часто порушувалось внаслідок приходу до керма різних очільників держави. Останні, до слова, у першу чергу мають захищати в матеріальному і моральному плані вітчизняний дипломатичний корпус, діяльність якого проголошено пріоритетом разом з військовою складовою держави.

Дипломатію України необхідно озброїти. І мова тут йде у першу чергу про розбудову сильних збройних сил держави. Завдання дипломатів – зберегти ті напрацювання, що маємо, можливо вони завтра стануть стратегічним дороговказом. І зможуть підказати вихід із складної ситуації, що склалася в умовах війни, із врахуванням столітнього історичного досвіду боротьби за незалежність і суверенітет. Поступова інтеграція України до європейських економічних і безпекових структур вимагає об’єктивних розрахунків і оцінок, пошуку прийнятних схем співвідношення національних інтересів і наднаціональних функцій провідних міжнародних організацій.

Дипломатичній службі, як вбачається, необхідно надати можливість більшої свободи дій та інституційної першості, повернути її до безпосереднього керування зовнішньою політикою в якості державної установи, а також практичної реалізації провідних засад з метою посилити її впливовість на систему державних рішень. Задача дипломатів також полягає у необхідності навчитися сучасному лобізму: опанувати новими шляхами необхідного впливу, ефективне використання яких сприятиме досягненню мети. До практичної роботи слід додати засоби кулуарної дипломатії, мінімізувати публічність і натомість дбати про результати дипломатичної діяльності. Долучити до справи навчання потрібно ветеранів дипломатії.

У нашій країні панує чудова традиція – на свята дарувати подарунки. Найкращий  подарунок для дипломатії України, на наше переконання, – це вітчизняні збройні сили, сильна армія і розвинута економіка, які мають вистояти в умовах жорстокого протистояння агресорові і боротьби добра зі злом!

Андрій Кудряченко, Людмила Чекаленко

ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України»