Після 25 років переговорів угода між ЄС і МЕРКОСУР нарешті настала. Вибір часу не випадковий, адже геополітичні ставки як ніколи
У1999 році почалися переговори про дворегіональну угоду про асоціацію між ЄС і країнами МЕРКОСУР. Вона базувалася на трьох китах: політичний діалог, співпраця та торгівля. Угода, яка була остаточно підписана через 20 років як «політична» угода, стосувалася майже виключно торгівлі. В обмін на відкриття своїх ринків країни МЕРКОСУР отримали лише гарантовані імпортні квоти. Однак опір у Європі, який ґрунтувався насамперед на проблемах сільського господарства та кліматичної політики, призвів до перегляду переговорів.
Глобальна кон’юнктура суттєво змінилася протягом шести раундів переговорів. У період глобалізації ЄС дедалі більше виявляється втягнутим у різного роду залежності, особливо в енергетичних (Росія), безпеки (США) та технологій (Китай). Перед обличчям цих викликів ЄС зараз прагне посилити свою автономію і намагається перепозиціонувати себе як середню державу в дедалі більш поляризованому геополітичному світі. У цьому контексті в центр уваги знову опинилася Латинська Америка, як багатий на сировину субконтинент і місце розташування основної маси світових літієвих проектів з виробництва акумуляторів. Він може багато чого запропонувати, від рідкоземельних металів до відновлюваних джерел енергії для виробництва зеленого водню. Навіть культурні корені були заново відкриті в гонитві за кваліфікованими працівниками, тому що інтеграція набагато простіша, коли цінності та релігія перегукуються.
Неважко зрозуміти, чому Латинська Америка отримувала таку незвичну увагу не лише з боку ЄС, а й з боку Китаю та США. Нова впевненість у собі стала очевидною, коли Бразилія опинилася в центрі всіх зусиль співпраці, чітко задавши тон після повернення на посаду президента Лули да Сілви. Тепер йому вдалося укласти найдовшу у світі угоду на переговорах, тим самим підкресливши свою глобальну та регіональну лідерську роль. Крім того, угоду можна розглядати як засіб забезпечення згуртованості регіонального блоку, особливо в умовах загроз виведення військ з боку президента Аргентини Хав’єра Мілея. Нарешті, заяви про те, що МЕРКОСУР не зміг успішно завершити переговори, підірвавши довіру до нього, були відкинуті.
Що нового?
Однак деякі частини угоди, яка була підписана якраз до Дня Святого Миколая, залишаються непрозорими. Вимоги щодо більшої прозорості та участі, вочевидь, не були виконані. За словами бразильського уряду, зміст усіх розділів був повністю обговорений та узгоджений. Текст договору наразі юридично допрацьовується та перекладається, а потім буде ратифікований.
Відомо лише, що пропозиція Європейського Союзу відкрити торгівлю для товарів залишається практично незмінною порівняно з угодою 2019 року. Доступ на ринок для ключових експортних товарів МЕРКОСУР не був збільшений. Такі продукти, як м’ясо, рис, цукор, мед, етанол і апельсиновий сік, як і раніше, підпадають під імпортні квоти. Тому це не могло бути вирішальною причиною для угоди, яка виникла несподівано. Більш імовірно, що домовленості про те, що уряд Лули називає «пакетом Бразиліа», були ключовими. У цьому контексті слід наголосити на трьох ключових нових особливостях.
Перш за все, були внесені зміни до розділу про торгівлю «Торгівля та сталий розвиток». Вимоги щодо захисту довкілля в додатковому протоколі ЄС, висунутому у 2023 році, були вилучені та обмежені вимогою дотримання існуючих міжнародних зобов’язань, таких як Паризька угода та Конвенція про біологічне різноманіття. Було введено поняття спільної, але диференційованої відповідальності, а також вимогу про те, що заходи екологічної політики не повинні створювати зайвих торговельних бар’єрів. Але те, що непокоїть екологів, було розцінено як перемога за очками Бразилії.
МЕРКОСУР ставить маркер того, що вони не хочуть бути лише експортером сировини, а й вимагають права на розвиток, працевлаштування та (ре)індустріалізацію.
Річ у тім, що багато обмежень на імпорт у додатковому протоколі були розкритиковані як рівносильні «зеленому протекціонізму». Наприклад, ті, хто експортує гліфосат, не повинні мати абсолютного впливу на екологічну сертифікацію. В даний час країни МЕРКОСУР приймають власні рішення про сертифікацію виробництва, з дотриманням загального зводу екологічних норм.
Угода про «сталі ланцюжки доданої вартості для енергетичного переходу» також відкриває нові горизонти. Він передбачає можливість обмеження експорту критично важливих мінералів для енергетичного переходу з метою стимулювання створення місцевої вартості. Цим МЕРКОСУР ставить маркер того, що вони не хочуть бути просто експортером сировини, а й вимагають права на розвиток, працевлаштування та (ре)індустріалізацію.
По-друге, захист автомобільного сектору МЕРКОСУР був посилений у порівнянні з положеннями, узгодженими у 2019 році. Терміни лібералізації торгівлі планується продовжити з 15 до 18 і 30 років, залежно від рівня інновацій у відповідних механізмах. Крім того, новий пункт дозволяє призупинити безмитний імпорт на термін до п’яти років без компенсації, якщо він вплине на продажі місцевої автомобільної промисловості. Першочерговим завданням тут є захист робочих місць. Крім того, було додано абсолютно нову главу, яка передбачає норми щодо компенсації за надання пільг. Це стосується випадків, коли, наприклад, субсидії порушують конкуренцію і зменшують прибуток договірної сторони. Арбітражний розгляд визначить ступінь знецінення та відповідні заходи для його усунення.
По-третє, ще одна ключова новела стосується пом’якшення вимог, що регулюють державні закупівлі. Зокрема, у випадку з Бразилією з’являється можливість використання державних контрактів з метою стимулювання національної промисловості, малого та середнього бізнесу, дрібного сільського господарства та технологічних інновацій. Крім того, особливий захист отримують державні закупівлі у сфері охорони здоров’я.
Брак інформації ускладнює оцінку цих подій. Наприклад, початкова пропозиція МЕРКОСУР щодо доступу до ринку невідома і, ймовірно, ніколи не буде розкрита. З іншого боку, ЄС жорстко контролював те, що він був готовий запропонувати з точки зору доступу до ринку, не поступаючись ні міліметра. У той же час вона була готова пом’якшити вимоги до охорони навколишнього середовища і надати державам МЕРКОСУР деяку свободу дій щодо промислової політики в автомобільному секторі і в державних закупівлях.
Угоду можна розглядати як перший важливий крок на шляху справжнього партнерства з регіоном, який поділяє цінності ЄС щодо демократії та багатосторонності.
Залишається незрозумілим, що означатимуть ці переваги для МЕРКОСУР. У цих тривалих переговорах МЕРКОСУР завжди діяв, виходячи з суми національних інтересів. Якщо ця угода дійсно стане поворотним моментом, вона може бути спрямована на посилення регіональної політики. Це може стати основою для максимального використання переваг угоди та спільного управління її різноманітними наслідками.
З іншого боку, якщо в рамках МЕРКОСУР не вдасться домовитися, загрожує інший сценарій. Оскільки в блоці немає наднаціональної структури прийняття рішень, то якщо угода набуде чинності передчасно – наприклад, між ЄС та окремими державами МЕРКОСУР, які ратифікують її окремо – це може призвести до розколу регіонального ринку. Цей ризик підкреслює важливість згуртованого і скоординованого підходу в рамках МЕРКОСУР.
Чому ЄС був готовий піти на поступки? Геополітичні рамки залишають дедалі менше простору для маневру. Китай зарекомендував себе як провідний торговельний партнер у регіоні, а також головний кредитор та інвестор. Пекін, як і Росія, постачав вакцини від Covid-19, коли Європа не змогла активізуватися, і будує свій «Новий шовковий шлях» у вигляді портів і залізничних ліній. У той же час можливі наслідки другого терміну Дональда Трампа кинули тінь, не в останню чергу на торговельну війну, що насувається. У світлі таких подій настав час, щоб Європа надіслала потужний сигнал, у тому числі перед обличчям націоналістичної опозиції всередині самого ЄС.
Угода надає ЄС доступ до ринку з населенням 260 млн осіб. Той факт, що Болівія, яка володіє понад 21 відсотком світових родовищ літію, приєдналася до МЕРКОСУР як повноправний член цього року, мабуть, став ще одним стимулом. Таким чином, угоду можна розглядати як перший важливий крок на шляху справжнього партнерства з регіоном, який поділяє цінності ЄС – демократію та багатосторонність. Це може ознаменувати початок переорієнтації від суто торговельно-орієнтованого підходу до більш далекосяжної асоціації, побудованої на діалозі, співпраці та рівноправному партнерстві. Принаймні ми вже почали.
Автори:
Дерте Воллрад очолює офіс Фонду Фрідріха Еберта в Уругваї. Раніше вона очолювала офіси фонду в Аргентині та Парагваї.
Вівіана Баррето – керівник проектів у Фонді Фрідріха Еберта в Уругваї. Проводить дослідження з питань регіональної інтеграції та МЕРКОСУР.
Джерело: IPS–Journal, ЄС