Сирійські збройні групи, які минулої середи почали найпотужніший за багато років наступ на урядові сили, вже захопили друге за величиною місто країни Алеппо, а згодом і ще одне велике місто Хама.

Несподіваний наступ спричинив відведення урядових сирійських військ, а російська авіація (Москва продовжує підтримувати режим Асада) вперше з 2016 року знову взяла участь у бомбардуваннях Сирії.

Водночас Росія та Іран звинуватили в допомозі сирійським повстанцям Україну.

Звинувачення Росії та Ірану та реакція України

У вівторок, 4 грудня, представник Росії в ООН Василій Небензя заявив, що українські спецслужби нібито надають підтримку повстанцям, які воюють проти уряду президента Сирії Башара Асада.

За словами Небензі, деякі з повстанців “відкрито виставляють напоказ” українську підтримку.

Він додав, що існує “ідентифікований слід”, що веде до Головного управління розвідки Міноборони України, яке, за його словами, озброює і тренує повстанців.

“Українські військові інструктори з ГУР… готують бойовиків ХТШ до бойових дій”, – заявив Небензя.

На ці звинувачення відреагувало українське Міністерство закордонних справ.

У заяві МЗС ідеться, що Україна “категорично відкидає безпідставні звинувачення РФ” щодо її причетності до загострення безпекової ситуації в Сирії.

“Україна, на відміну від Росії, беззастережно дотримується норм міжнародного права, принципів непорушності суверенітету та територіальної цілісності інших країн”, – йдеться у заяві.

У МЗС додали, що “саме Москва разом із Тегераном несуть основну відповідальність за сталу тенденцію погіршення безпекової ситуації в Сирії”, а “злочини режиму Асада проти власного народу” поставили під загрозу виживання Сирії як незалежної держави.

У п’ятницю зі звинуваченнями на адресу України також виступив Іран.

В іранському міністерстві закордонних справ заявили, що Україна нібито підтримує сирійських повстанців і продає їм американську зброю.

Помічник міністра закордонних справ Ірану Моджтабі Демірчілу заявив, що отримав “деякі повідомлення”, що Україна начебто продає сирійським повстанцям зброю, яку отримала у вигляді військової допомоги від США. Його заяву опублікувало урядове агентство Mehr.

Він закликав Україну припинити допомогу повстанцям, і водночас додав, що заяви української влади про роль Ірану у війні в Україні є “безпідставними”.

Що таке Хаят Тахрір аш-Шам

Наступ повстанців у Сирії очолило воєнізоване угрупування ісламізму “Хаят Тахрір аш-Шам”. Ця група вже багато років бере участь у сирійському конфлікті, пише Редактор ВВС з питань Близького Сходу Себастьян Ашер.

“Хаят Тахрір аш-Шам” (ХТШ), або “Організація звільнення Леванту” була заснована у 2011 році. Тоді вона називалася “Джебхат ан-Нусра” і була безпосередньою соратницею джихадистської організації “Аль-Каїда”.

Одним із організаторів ХТШ був Абу Бакр аль-Багдаді – керівник так званої “Ісламської держави” (ІД).

ХТШ вважали одним із найбільш ефективних і смертоносних угруповань, які виступали проти президента Асада за часів громадянської війни в Сирії.

Однак її рушійною силою була скоріше джихадистська ідеологія, аніж революційний порив. Це було всепереч намірам основної коаліції повстанців, які діяли під прапором Вільної Сирії.

Однак у 2016 році лідер угруповання Абу Мухаммад аль-Джулані публічно порвав із “Аль-Каїдою”, розпустив “Джабхат ан-Нусру” і створив нову організацію, яка через рік після злиття з кількома іншими аналогічними угрупованнями отримала назву “Хаят Тахрір аш-Шам”.

Хто контролює Сирію

Протягом останніх чотирьох років здавалося, що війна в Сирії, по суті, закінчилася.

Президент Башар Асад контролював великі міста країни, тоді як деякі інші частини Сирії залишалися поза його прямим контролем.

До них належать райони з переважно курдським населенням на сході, які з перших років конфлікту були практично непідвладні сирійському уряду.

На півдні Сирії, де у 2011 році розпочалися революційні виступи проти правління Асада, заворушення тривали, хоча й не надто активно.

У великій сирійській пустелі, як і раніше, загрозу безпеці становлять бойовики ІД, особливо під час сезону збору трюфелів, коли люди прямують у цей район у пошуках прибуткового делікатесу.

А на північному заході провінцію Ідліб утримують джихадисти, витіснені туди у розпал війни.

Домінантна сила в Ідлібі – це і є ХТШ, яка здійснила раптовий напад на Алеппо, а потім продовжила просування.

Жорстока міжусобна боротьба

Протягом кількох років Ідліб залишався полем битви, допоки сирійські урядові сили намагалися відновити контроль над провінцією.

Однак у 2020 році за посередництва Росії, яка довгий час була ключовим союзником Асада, та Туреччини, яка підтримувала повстанців, уклали угоду про припинення вогню. Досі її переважно дотримувалися.

У провінції проживає близько 4 млн людей – більшість із них були змушені залишити міста, які сили Асада відбили у повстанців під час жорстокої війни на виснаження.

Алеппо було полем однієї з найкривавіших битв, і саме там повстанці зазнали однієї з найбільших поразок.

Щоб здобути перемогу, Асад зробив ставку на російську авіацію в повітрі та іранську військову допомогу на землі – переважно за рахунок ополченців, яких оплачував Тегеран. До них входили і бойовики ліванського угруповання “Хезболла”.

Немає жодних сумнівів у тому, що втрати, яких бойовики “Хезболли” зазнали нещодавно внаслідок ізраїльського наступу в Лівані, а також ізраїльські удари по іранських командирах у Сирії, відіграли значну роль у рішенні джихадистських та повстанських угруповань в Ідлібі завдати несподіваного удару.

Бойовики ХТШ встигли створити в Ідлібі добре укріплений район і навіть стали там де-факто місцевою адміністрацією, хоча її прагнення до легітимності затьмарене імовірними порушеннями прав людини.

ХТШ також була залучена до запеклої боротьби з іншими угрупованнями в провінції, проте її зовнішні прагнення залишалися невизначеними.

Після розриву з “Аль-Каїдою” цілі угруповання обмежувалися спробами встановити фундаменталістське ісламське правління в Сирії, а не створити ширший халіфат, як це безуспішно намагалася зробити ІД.

Досі ХТШ не подавала жодних ознак спроб розпалити сирійський конфлікт у великому масштабі та знову кинути виклик правлінню Асада на більшій частині території країни. Але події останніх днів можуть усе змінити.