Загроза з боку Китаю прискорює найбільшу військову трансформацію в Тихоокеанському регіоні за останні десятиліття. Військово-повітряна база Кадена в Японії, найбільша американська база в Тихому океані, знаходиться у 650 км від узбережжя Китаю. Літаки постійно ревуть над дитячими майданчиками, прямуючи на патрулювання і повертаючись з нього. Але американські війська там, по суті, перебувають у режимі мирного часу з часів закінчення війни у В’єтнамі. Така ситуація змінилася з липня ц.р., коли міністерство оборони США оголосило про створення нового військового командування для нагляду за всіма американськими силами в Японії.
“Історичний” зсув, як його описують американські офіційні особи, є ознакою тривоги, з якою Америка і Японія сприймають загрозу з боку Китаю, що швидко розбудовує свої збройні сили. Метою нової штаб-квартири є як посилення оборони Японії – колись тилової бази для проведення операцій, але яка все частіше опиняється на передовій лінії будь-якого конфлікту з Китаєм, – так і віддзеркалення планів Японії створити на початку наступного року об’єднане командування американського зразка, яке об’єднає повітряні, морські, сухопутні та інші війська.
“Це, нарешті, реалізація трансформації американо-японських відносин від базової угоди для проектування нашої військової сили, до справжнього військового альянсу”, – стверджують у Центрі стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні. Цей крок може поглибити занепокоєння Китаю щодо оточення і посилити скарги на те, що Америка намагається побудувати “азійське НАТО”.
Однак, поки що такі передбачення є ще далекими від реальності. Американські союзники в Азії не мають зобов’язань щодо взаємної оборони, на відміну від членів НАТО. Зараз Збройні сили США в Японії (USFJ) – це, переважно, адміністративний штаб для підрозділів, що базуються в країні, і для зв’язку з японським урядом. Діючий бойовий командир – адмірал Семюель Папаро, голова Індо-Тихоокеанського командування, базується за 7 500 км на схід, на Гаваях.
Така схема, що бере свій початок з часів морських битв і кампаній з висадки на острови проти Японії під час Другої світової війни з Гавайських островів, виглядає дедалі більш неправдоподібною. Американські аналітики з RAND Corporation певні, що в будь-якій війні з Китаєм зв’язок з передовими силами в Японії та інших країнах західної частини Тихого океану, швидше за все, буде серйозно порушений через кібератаки, ушкодження підводних кабелів або конфлікт у космосі з метою нейтралізації супутників спостереження.
Водночас, створення передового оперативного командування, що перебуватиме в межах досяжності китайських ракет, нагадує Дугласа Макартура, який брав участь у багатьох битвах проти Японії – на Філіппінах і в Папуа-Новій Гвінеї, а пізніше він керував Японією після її капітуляції.
Оновленим штабом USFJ керуватиме тризірковий генерал, який підпорядковуватиметься адміралу Папаро. Японці наполягали на призначенні чотиризіркового офіцера, подібного до генерала Пола ЛаКамера, який командує американськими військами в Південній Кореї. Американські офіційні особи, однак, зазначають, що у воєнний час генерал візьме на себе командування як американськими, так і південнокорейськими військами (а також відповідатиме за залишки сил ООН у Південній Кореї).
В Японії обидва види збройних сил отримують накази від своїх окремих командувань, навіть у кризових ситуаціях.
Одним із покликань такої схеми є більш тісна інтеграція навчань, планування і, зрештою, бойових дій. “Коли цей перехід завершиться, USFJ відіграватиме безпосередню провідну роль у плануванні і керівництві американськими силами як у мирний час, так і під час потенційних криз”, – каже високопоставлений американський чиновник. “Вони робитимуть це пліч-о-пліч з японськими силами, як ніколи раніше”.
У 2022 році Японія оголосила, що до 2027 року різко збільшить витрати на оборону більш ніж на 60% – до 2% ВВП, і придбає ракети великої дальності, здатні досягти материкового Китаю. В осяжному майбутньому вона зможе наносити такі удари на великі відстані лише за розвідувальної та іншої підтримки з боку Америки.
Створення нової американської штаб-квартири відбуватиметься в кілька етапів, щодо яких є багато запитань без відповідей: чисельність командування, його повноваження, місце розташування і зона відповідальності, а також можливості залучення інших союзників в Індо-Тихоокеанському регіоні до участі в операціях. Багато з цих питань є закритими, чи то через американське міжвідомче суперництво, чи то через намагання Японії позбутися свого пацифізму. “І ліві, і праві хотіли б, щоб японські збройні сили зберігали більший суверенітет”, – зазначає Ватанабе Цунео з японського аналітичного центру Sasakawa Peace Foundation.
Американська адміністрація часів президента Джо Байдена прагнула до наступних виборів зміцнити зростаючу “сітку” безпекових домовленостей в Азії і інституціоналізувати такі явища, як посилення тристороннього військового співробітництвао з Японією і Південною Кореєю. Попри це, видається сумнівним, що Америка зможе багато чого зробити разом з новим японським Об’єднаним оперативним командуванням (j-joc), коли воно почне працювати в березні 2025 року. Конгрес, який має санкціонувати створення штабу і виділити для нього кошти, значною мірою паралізований політичною поляризацією і передвиборчою лихоманкою.
Інше питання стосується розташування штаб-квартири, яка, як сподіваються багато американських експертів, буде поруч з японською – якщо не одразу, то пізніше. Згідно з поточними планами, штаб-квартира j-joc буде розміщена в міністерстві оборони Японії в центрі Токіо, тоді як штаб-квартира usfj – на авіабазі Йокота, за межами міста.
Американська штаб-квартира призначена насамперед для захисту Японії. Але якою буде її роль у разі серйозної кризи в іншому регіоні, наприклад, вторгнення Китаю на Тайвань?
Самоврядний острів, який Китай вважає своїм, не має офіційних дипломатичних відносин ні з Америкою, ні з Японією. Як буде задіяна нова штаб-квартира, якщо американські війська вирішать захищати Тайвань? Відповіді на це питання поки що немає. Так само незрозуміло, чи можуть бути інтегровані інші союзники в Тихоокеанському регіоні, в тому числі Філіппіни і Австралія, якщо вони вирішать воювати пліч-о-пліч з Америкою.
Традиційно Америка бачила свою роль як “списа”, що повинен прийняти на себе китайські сили, тоді як японці виступатимуть як “щит” для захисту своєї території та американських баз. Чи вдасться зберегти таке розмежування у тотальній війні за Тайвань, викликає сумніви.
Тим не менш, Японія швидко позбувається своєї сором’язливості щодо Тайваню, якою вона керувалася протягом півстоліття, до 1945 року. Покійний прем’єр-міністр Абе Сіндзо у свій час заявив, що “непередбачені обставини на Тайвані – це непередбачені обставини в Японії”.
Показово також, що на початку цього місяця японські і тайванські кораблі берегової охорони провели спільні морські рятувальні навчання.
Знаково також, що Японія передає кораблі берегової охорони і морські радари Філіппінам, які мали низку сутичок з китайськими військами у спірних частинах Південно-Китайського моря. Японія також підписала “угоди про взаємний доступ” як з Австралією, так і з Філіппінами, щоб приймати у себе війська одне одного.
У разі успіху модель об’єднаних сил може поширитися. Минулого місяця Америка створила об’єднаний штаб (під керівництвом двозіркового командувача) для покращення оборони Гуаму, американської острівної території. Дехто говорить про те, щоб зробити щось подібне в Австралії, де американські війська нарощують свою присутність. Наявність кількох штабів у Тихоокеанському регіоні, здатних командувати об’єднаними силами і розширюватися в разі потреби, посилить стійкість Америки, якщо, скажімо, той чи інший штаб буде виведений з ладу.
Людмила Чекаленко