Як фінансове питання поховав правлячу коаліцію «Світлофор» та підштовхнув Німеччину до дострокових виборів?
Майже три роки тому, 7 грудня 2021 року, представники Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН), «Зелених» та Вільної демократичної партії Німеччини (СвДП) підписали угоду про створення урядової більшості. Це була перша в історії країни тристороння коаліція на федеральному рівні, названа за партійними кольорами «Світлофором». Рівно через 35 місяців, 7 листопада 2024 року, було оголошено про припинення діяльності коаліції. Канцлер Олаф Шольц звільнив міністра фінансів Крістіана Лінднера, а решта міністрів від лібералів, за винятком одного, подали прохання на ім’я президента ФРН Франка-Вальтера Штайнмайєра про звільнення з посад. Так закінчився один із найбільш оригінальних політичних експериментів у країні.
«Світлофори» раніше практикувалися на земельному та муніципальному рівні, проте всі вони були недостатньо успішні, а деякі взагалі існували нетривалий період часу. У зв’язку з протиріччями між соціал-демократами та «Зеленими» з одного боку та лібералами – з іншого, такий формат вважався нежиттєздатним та явно небажаним для федерації, де незрівнянно більше відповідальності, ніж у землі чи комуні. Але в реаліях трирічної давності інший рисунок більшості був неможливий. У результаті світ з’явився коаліційний договір, повний компромісів.
Документ ніс у собі чимало прогресивних пропозицій, наприклад, будівництво нових 400 тис. квартир, реформу натуралізації та соцзабезпечення, здійснені на практиці, та пакет заходів форсованої діджиталізації.
Незважаючи на надзвичайні обставини, правлячі партії не наважилися виправити ті пункти угоди, які більше не відповідали часу
Але головної проблеми коаліціонери, які розробили угоду мирного часу, спрямовану на ліквідацію економічних наслідків пандемії, передбачити не змогли. Через 2,5 місяці Росія розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну, що докорінно змінило не лише геополітичну карту Європи, а й прямо позначилося на німецькому бюджеті. Країні довелося різко відмовитися від російських енергоносіїв, дати старт великої допомоги Україні та витрачати сотні мільярдів євро на пом’якшення наслідків кризи для населення та промисловості ФРН. У цей період і була зроблена перша ключова помилка: незважаючи на надзвичайні обставини, правлячі партії не наважилися виправити ті пункти угоди, які більше не відповідали часу.
Різниця підходів
Основним каменем спотикання у роботі коаліції стали питання фінансів та бюджету. Практично зіткнулися принципово різні підходи: лівоцентризм і неолібералізм. Ситуацію погіршував той факт, що обидві великі історичні події, пандемія і велика європейська війна, відбулися одна за одною.
Коаліціонери сходилися у розумінні очевидного: необхідний перерозподіл бюджетних коштів, але розходилися у відповіді, «як саме». Для ВДП ідеєю-фікс стала сувора економія. У 2023–2024 роках ФРН пережила досі небачені скорочення багатьох статей бюджету, що разом із категоричним небажанням Мінфіну відмовитися від практики застосування «боргового гальма» (борги не більше 0,35 відсотка ВВП) призводило до багатомільярдних «дір» і необхідності вести низку проектів з урахуванням тимчасового бюджету.
Коаліціонери сходилися у розумінні очевидного: необхідний перерозподіл бюджетних коштів, але розходилися у відповіді, «як саме»
Особливо жорстко Лінднер критикував екологічні плани «Зелених», вважаючи, що нові економічні обмеження з метою захисту клімату ще більше знижують і так підірвану конкурентоспроможність Німеччини на світовому ринку. Для лібералів були далекі ідеї лівоцентристських партнерів, які не бажали відмовлятися від амбітних екологічних проектів, у яких вони бачили інвестиції в майбутнє.
У листопаді 2023 року Конституційний суд ФРН оголосив неконституційною спробу «Світлофора» реінвестувати кошти фонду боротьби з наслідками пандемії, що залишилися, в екологічні проекти, побачивши в цьому спробу обходу «боргового гальма». Оглядачі назвали вердикт суду «ляпасом» для коаліції, але ліберали отримали підтвердження свого курсу економії.
Градус внутрішньоурядового протистояння постійно зростав. Дійшло до того, що учасники коаліції представляли не спільні, а окремі інвестиційні плани і навіть проводили окремі зустрічі високого рівня. Восени 2024 року Лінднер фактично поставив ультиматум колегам: або коаліція слідує його планам, або ВДП залишить її ряди.
Варто зазначити, що за три роки роботи було зроблено чимало: успішне подолання півстолітньої залежності від російських енергоносіїв, реформа отримання громадянства, що давно назріла, підвищення мінімальної зарплати і стипендій, запровадження нового недорогого проїзного квитка, дійсного по всій країні, або демонтаж деяких бюрократичних бар’єрів. Але в очах населення коаліція не мала популярності. СДПН та її канцлеру приписували «слабкість і нерішучість» у внутрішній та зовнішній політиці, у «Зелених» з’явився імідж «заборонників», а у лібералів – «що економлять на найнеобхіднішому». У результаті, якщо сумарна кількість голосів, отриманих партіями на виборах 2021 року, становила 52 відсотки, то на момент розпаду коаліції їх сукупний рейтинг був 31 відсоток. Це менше, ніж в одних консерваторів.
Дострокові вибори
Нині Німеччина живе в режимі уряду меншини. 325 депутатів Бундестагу залишилися у правлячій коаліції, 408 перебувають в опозиції. Кабінет після перерозподілу повноважень залишається працездатним, але тепер Шольцю для будь-якої законодавчої ініціативи треба шукати союзників поза коаліцією.
У реаліях, що змінилися, соціал-демократам доводиться йти шляхом прагматизму. Розуміючи, що немає сенсу розраховувати на схвалення всіх законопроектів, вони запропонували перелік пріоритетів, у якому, поряд із внутрішньополітичним порядком денним (соціальне та пенсійне забезпечення, захист робочих місць, зниження енергетичних витрат та залучення інвестицій) фігурує і розширення допомоги Україні. Якраз у цій галузі Шольц має найбільше шансів залучити на свій бік депутатів з інших фракцій. Той же Лінднер після відставки став помітно проукраїнськішим, а лідер опозиції, голова ХДС Фрідріх Мерц – і без того куди вже рішучіший за канцлера у питаннях військової підтримки Києва та обмежувальних заходів проти Москви. Україна була названа в числі пріоритетів мінімум тричі, причому на найвищому рівні: у промові Шольца, заяві, опублікованій від імені керівництва СДПН, і в бесіді чинного канцлера з Мерцем. Демократичні німецькі політики роблять все можливе для безперебійного надання допомоги Україні, але треба розуміти, що будь-яке виділення коштів, особливо за такою «нерегулярною» статтею, як підтримка іноземної держави, підпорядковується певній процедурі. У Бундестазі є широкий консенсус та бажання знайти рішення, але в умовах відсутності бюджету важко передбачити точні терміни та суму.
Питання підтримки України залишатиметься одним із небагатьох, де збережеться єдність демократичного табору
Вже відомо, що позачергові вибори відбудуться 23 лютого 2025 року. Наразі впевнено лідирують консерватори, але, пам’ятаючи минулу кампанію, коли СДПН вирвалася вперед на останніх метрах дистанції та перемогла, сюрпризів виключити не можна. Якщо ж Шольц не зможе втримати крісло канцлера, країну чекають значні зміни, наприклад, ХДС відкрито висловлює невдоволення моделлю фінансової підтримки безробітних, запровадженою «Світлофором».
Але, незалежно від прізвища наступного канцлера, зовнішньополітичний вектор країни не зазнає помітних змін. Партії, які виступають проти подальшої підтримки України («Альтернатива для Німеччини» (АдГ) та Союз Сари Вагенкнехт (BSW)) не лише знову пройдуть до наступного Бундестагу, а й, швидше за все, розширять свою присутність. Однак не знайдеться іншої парламентської сили, яка готова вступити з цими партіями до коаліції. Маючи депутатські мандати, апарат помічників, увагу ЗМІ та фінансові можливості, вони, безсумнівно, впливатимуть на громадську думку, але не зможуть стати частиною кола тих, хто приймає конкретні рішення. І саме, можливо, питання підтримки України залишатиметься одним із небагатьох, де збережеться єдність демократичного табору.
Автор: Д-р Дмитро Стратієвський – політолог та історик. Навчався та отримав докторський ступінь у Вільному університеті Берліна. Стратієвський є головою Osteuropa-Zentrum Berlin eV.
Джерело: IPS–Journal, ЄС