Свобода преси в Газі дається смертельною ціною. Європа не може залишитися байдужою до втрати стількох людей
У період з 2006 по 2024 рік у всьому світі було вбито понад 1 700 журналістів, причому майже дев’ять із 10 випадків цих вбивств залишаються нерозкритими в судовому порядку. Визнаючи далекосяжні наслідки безкарності, Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй у 2013 році проголосила 2 листопада «Міжнародним днем припинення безкарності за злочини проти журналістів».
Журналіст Хеба аль-Абдалла народився в Хан-Юнісі в 1993 році. В Університеті Аль-Азхар вона здобула ступінь бакалавра з арабської мови та засобів масової інформації. Попереду чекав захист магістерської дисертації. Хеба був одружений і мав дочку Джуді. Вона була ведучою новин і ведучою на радіостанції, співпрацювала з університетом і входила до ради директорів Клубу соціальних медіа в Палестині. Вона також працювала над досьє робітничих жінок для Підлеглого робітничого руху.
“Ці дні – одні з найважчих моментів, які людина може пережити, під звуки снарядів та сутичок, залишки будинків, які обстрілюють, та руїни, які падають нам на голову, із запахом пороху та газу, не кажучи вже про звук танків, що проїжджають повз нас”, – написала вона. Індивідів не варто зводити до цифр, адже «у кожного з нас є мрії, амбіції та спогади».
Все зупинилося для неї в одну мить. Хеба і маленька Джуді загинули, коли ізраїльська бомба влучила в їхній будинок, поклавши край життю, присвяченому наданню жінкам і молоді можливості займатися соціальною та політичною роботою. У цей день у січні Хеба став 111-м журналістом, який загинув у війні в Газі – ця цифра Міжнародна федерація журналістів тепер поширила на 133 працівників ЗМІ. Однак вона та інші, подібні до неї, не повинні залишатися лише статистикою.
Найбільш смертоносний період для журналістів
Ці втрати, серед яких двоє ізраїльських і троє ліванців, а також палестинські журналісти, зробили цей період найбільш смертоносним для журналістів у світі за останні десятиліття з того часу, як їхні організації почали збирати дані. У нас є фотографії загиблих колег у спорядженні, позначеному великим знаком PRESS, і були свідками цілеспрямованих атак.
За два дні до вбивства Хеби та її доньки внаслідок ізраїльського авіаудару загинули двоє журналістів. Серед них був Хамза аль-Дахдух, син голови офісу Al Jazeera в Газі Ваель аль-Дахдух, який став символом страждань палестинських журналістів. Масштаби трагедії його сім’ї жахають: після того, як його будинок був зруйнований, під удар потрапив табір біженців, де дехто знайшов притулок, внаслідок чого загинули його дружина, 15-річний син, семирічна донька та однорічний онук. Ваель аль-Дахдух продовжив повідомляти. У грудні він був поранений, а його оператор Самер Абудака загинув. Ваель продовжував повідомляти. Потім, у січні, загинув і його старший син Хамза, теж журналіст.
Напади на палестинських журналістів не є поодинокими випадками, а частиною ширшої моделі систематичного насильства.
Чи можемо ми просто повернути голову? Додати цифру до похмурої статистики та продовжувати жити своїм повсякденним життям, не зупиняючись, щоб поміркувати над долями наших колег – для тих із нас, хто практикує журналістів – і намагаючись зупинити цей жах?
7 жовтня 2023 року озброєне крило ХАМАС здійснило численні скоординовані напади на цивільне населення та захопило заручників в Ізраїлі. Це був непрощенний і огидний напад, який включав вбивства, тортури, зґвалтування та викрадення молодих людей, які насолоджувалися святом, як і наші сини та дочки.
Відповіддю Ізраїлю, яка триває й донині, було стирання цілого народу з лиця землі, безладно вбиваючи мирних жителів, у тому числі багато тисяч дітей. Були вжиті безпрецедентні заходи для обмеження свободи ЗМІ, що фактично призвело до режиму цензури.
Напади на палестинських журналістів не є поодинокими випадками, а частиною ширшої моделі систематичного насильства. Кожен з нас повинен зробити паузу, прочитати хоча б імена цих людей і подумати про своє життя, свої сім’ї, свої мрії. Це люди, які обрали займатися журналістикою, щоб висвітлювати правду з Палестини. Їхня робота – це професія, але ще більше – місія збереження свободи інформації, ключової опори демократії. Ми повинні заохотити всіх подумати про шляхи підтримки миру та свободи в Палестині та Ізраїлі.
Конкретні дії
Саме тому Європейська федерація журналістів та її філії приєдналися до ініціативи Комітету захисту журналістів (CPJ) та низки інших організацій щодо направлення листа до Європейського Союзу із закликом вжити конкретних заходів проти Ізраїлю за його напади на журналістів. Ми вимагаємо призупинення дії угоди про асоціацію між ЄС та Ізраїлем та санкцій проти винних у цих жахливих злочинах. Це не лише заклик до справедливості, а й до механізмів притягнення до відповідальності, щоб такі злочини не повторювалися.
Свобода преси – це право, яке пов’язане з обов’язком захищати тих, хто ризикує своїм життям, щоб інформувати світ. Ми повинні наполягати на захисті журналістів у Палестині та забезпечити, щоб міжнародне співтовариство реагувало на серйозні порушення Ізраїлем прав людини та його зобов’язань за міжнародним гуманітарним правом. Систематичні порушення були задокументовані ізраїльськими, палестинськими та міжнародними неурядовими організаціями, а також експертами ООН.
Європа не повинна колективно залишатися байдужою до втрати стількох людей, таких як Хеба, який колись мав мрії, амбіції та спогади.
У листі до лідерів ЄС йдеться про те, що КЗЖ встановив, що Армія оборони Ізраїлю безпосередньо націлилася на щонайменше п’ятьох журналістів і вбила щонайменше п’ятьох журналістів і розслідує щонайменше 10 інших смертей, які вказують на можливу ціль ЦАХАЛу. У ній наголошується: «Цілеспрямоване або невибіркове вбивство журналістів, якщо воно вчинене навмисно або з необережності, є воєнним злочином».
У листі наголошується на безпрецедентному характері в наш час заборони на в’їзд журналістів до Гази. Ізраїль заарештував щонайменше 49 журналістів та інших працівників ЗМІ – при цьому зростає кількість заяв про тортури та жорстоке поводження під час затримання – тоді як у самому Ізраїлі свобода преси зазнає дедалі більших обмежень.
Отже, окрім призупинення дії Угоди про асоціацію, лідери ЄС мають підтримати вимоги щодо свободи ЗМІ. Це означає дотримання свободи висвітлення подій, захист життя журналістів, забезпечення підзвітності та припинення безкарності. Європа не повинна колективно залишатися байдужою до втрати стількох людей, таких як Хеба, який колись мав «мрії, амбіції та спогади».
Автор: Майя Север є президентом Європейської федерації журналістів і лідером Профспілки хорватських журналістів (SNH). Вона має понад три десятиліття досвіду роботи громадським журналістом і була членом Програмної ради Хорватського радіо і телебачення.
Джерело: IPS–Journal, ЄС