У Ботсвані опозиційний альянс несподівано перемагає на виборах. Мирна зміна влади – це також сигнал для регіону.
Вперше з моменту здобуття незалежності в 1966 році найстаріша демократія Африки проголосувала за раніше правлячу соціал-консервативну BDP (Демократичну партію Ботсвани). Вибори пройшли мирно і, на думку спостерігачів за виборами, відповідних проблем не виникло. Чинний президент Масісі вже визнав результат і закликав державну службу співпрацювати з новою владою. Пропрофспілковий і соціалістично орієнтований опозиційний альянс UDC («Парасолька за демократичні зміни») несподівано явно переміг на виборах і тепер, імовірно, може керувати одноосібно з президентом Думою Боко. Соціал-демократична БКП (Партія Конгресу Ботсвани) стане першою опозиційною силою, якщо її не запросить до уряду Боко.
Відставка БДП є одним із низки важких виборів для визвольних рухів у південній Африці цього року. Втрата парламентської більшості в південноафриканському АНК (Африканському національному конгресі) і подальшої коаліції національної єдності в травні, а також вельми суперечливе переобрання мозамбіцького FRELIMO (Фронт визволення Мозамбіку) в жовтні вже спровокували шокові хвилі в регіоні. Ці результати та важка поразка ботсванської БДП також кидають тінь на майбутні вибори в листопаді в Намібії, на яких СВАПО (Народна організація Південно-Західної Африки) доведеться тремтіти за свою більшість. Глибоко вкорінена демократична культура Ботсвани, незалежна виборча комісія та справедлива співпраця між партіями сприяли демократичним змінам у Ботсвані, подібним до тих, що відбулися в Південній Африці. Порівняно низька залежність політичних еліт від державних ресурсів дозволяє їм програвати вибори, не турбуючись про своє майбутнє.
Колишні визвольні рухи Південної Африки борються зі зміненим, молодшим, більш урбанізованим і більш впевненим у собі електоратом, для якого успіхи минулого в досягненні незалежності від колоніальних держав менш актуальні, ніж для покоління їхніх батьків і дідів і бабусь. Стратегії передвиборчої кампанії, які спираються на патронаж, клієнтелізм і страх перед змінами з боку опозиційних партій, є менш успішними. Дедалі більше домінують прагнення до змін та пошук електоратом рішень нестримних проблем безробіття, соціальної несправедливості та високої вартості життя. Захоплюють не лише міські центри, в яких значною мірою домінує опозиція на півдні Африки, а й група міських сільських виборців, які повертаються до своїх сіл на вибори. Через свої ресурси, вищу освіту та кола міського дискурсу вони також дедалі більше впливають на результати виборів у сільській місцевості.
Успіхів минулого вже недостатньо, особливо молодому поколінню.
У Ботсвані під час виборчої кампанії домінували ослаблення економіки, нестримне безробіття (включаючи неповну зайнятість понад 40 відсотків) і все більш порожню державну скарбницю через відсутність продажу алмазів; криза, можливо, штучно спричинена компанією De Beers, як покарання для президента Масісі. Відсутність у БДП культурно важливої скромності під час виборчої кампанії, зниження здатності прислухатися до думки населення щодо принципових заперечень та суперечливі кандидатські рішення всередині партії ускладнили останні тижні виборчої кампанії для правлячої БДП, яка ще півроку тому міцно перебувала в сідлі. Зрештою, вважалося, що правляча партія вже не має плану на майбутнє. Успіхів минулого вже недостатньо, особливо молодому поколінню.
Мирну і демократичну зміну уряду в Ботсвані можна розглядати як величезний успіх за межами Південної Африки. Особливо з огляду на спірні вибори в Мозамбіку та 2023 року в Зімбабве, де також спостерігалося насильство. Зараз видається важливим, що опозиція поставила національні інтереси вище інтересів партії і зайняла примирливу позицію щодо БДП, яка до цього часу перебувала при владі. Хоча дуже ймовірно, що відбудеться обмін державними секретарями, деякими суддями та керівниками органів безпеки, в інтересах нового уряду використовувати багатство досвіду державної служби, а не політизувати його.
Реконструкція та диверсифікація економіки будуть у центрі уваги нового уряду на чолі з УДК, у тому числі з метою боротьби з високим рівнем безробіття та спроможності оплатити численні передвиборчі обіцянки. У цьому контексті профспілки відіграватимуть важливу роль як члени-засновники УДК і забезпечать підвищення статусу Ботсвани як країни з дешевою робочою силою.
Це, ймовірно, буде захоплюючим для демократичного розвитку країни, оскільки новий уряд планує більш інклюзивне відновлення процесу конституційної реформи, в рамках якого народ Ботсвани зможе дати своїй країні сучасну конституцію. Крім того, буде досягнуто прогресу в інтеграції етнічних меншин, оскільки голова УДК Дума Боко сам належить до меншини коса, а отже, відносини між домінуючою тсваною та іншими меншинами можуть бути покращені.
УДК також буде займатися дотриманням рівновіддаленості від великих держав у зовнішній політиці.
Що стосується зовнішньої політики, то в короткостроковій перспективі змін очікувати не доводиться, оскільки відносини з Південною Африкою, а також з державами групи держав SADC (Співтовариство розвитку Південної Африки) мають вирішальне значення для порівняно невеликої країни Ботсвани і не зміняться. Безумовно, уряд на чолі з UDC прагнутиме тісніших контактів з опозиційними рухами в інших країнах, такими як опозиція на чолі з Нельсоном Чамісою в Зімбабве, EFF на чолі з Юліусом Малемою в Південній Африці та Podemos на чолі з Венансіо Мондлане в Мозамбіку. УДК також буде спрямований на збереження рівновіддаленості від великих держав у зовнішній політиці, збереження традиційно нейтральної ролі Ботсвани як «Швейцарії Африки» та поглиблення відносин з іншими країнами Глобального Півдня.
Після президента Замбії Фредеріка Чілуби в 1991 році, Бакілі Мулузі з Малаві в 1994 році і Моргана Цвангірая з Зімбабве в 2008 році, Дума Боко стала четвертим лідером опозиції в Південній Африці, який прийшов на зміну правлячому визвольному руху. За винятком Цвангірая, всіх їх об’єднує розчарування високими очікуваннями виборців щодо більшої демократії, більш соціального суспільства та об’єднаної нації, які послідували за успішними виборами. У початкових аналізах представники громадянського суспільства наголошували, що в національних інтересах УДК має зосередитися на скромності, об’єктивності та примиренні, особливо у спілкуванні та відносинах з колишньою правлячою партією БДП.
Африка найстаріша демократія розвинулася демократичним шляхом завдяки мирній зміні уряду. Люди хочуть бути почутими та залученими. Молодь також вимоглива до свого місця. Демократія широко визнана, має культурне коріння і тепер має «обов’язок виконувати», коли йдеться про соціально-економічні проблеми безробіття та несправедливості, а також про соціальні виклики, такі як високий рівень гендерно зумовленого насильства чи алкоголізму. За подальшим розвитком подій у Ботсвані також уважно стежитимуть люди в сусідніх країнах.
Автор: Тіло Шене очолює офіси Фонду Фрідріха Еберта в Зімбабве та Ботсвані. Раніше він керував проектами FES у Кот-д’Івуарі та Нігерії.
Джерело: IPG–Journal, ЄС