Дуже ймовірно, що після рішення Росії та Північної Кореї розмістити північнокорейські війська в Україні, ці країни звернулися за схваленням до Китаю і отримали його, заявив в інтерв’ю PAP професор Джоел Аткінсон з Університету міжнародних досліджень Ханкук в Сеулі. Цілі цих трьох режимів збігаються, підкреслив він.

Зближення між Росією, Північною Кореєю і Китаєм відбулося на тлі вторгнення в Україну. За даними американських і південнокорейських спецслужб, режим у Пхеньяні надав Москві мільйони снарядів, а в жовтні переправив до Росії щонайменше 3 000 солдатів.

Тим часом, китайський лідер Сі Цзіньпін і російський диктатор Володимир Путін оголосили про дружбу “без обмежень” між своїми країнами за три тижні до повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Проте Китай заявляє про свою нейтральну позицію щодо цієї війни і стверджує, що не надсилає летальної допомоги жодній зі сторін конфлікту. Водночас, він не засудив російське вторгнення і виступає проти санкцій, накладених на Москву.

Зазвичай вважається, що розгортання військ відбувається всупереч запереченням Пекіна, каже Аткінсон, експерт з міжнародних відносин у Східній Азії. Згідно з цією теорією, Сі побоюється, що перекидання військ посилить сприйняття нової “осі зла” і спровокує сильнішу реакцію з боку США та їхніх європейських і азіатських союзників, а також, що Росія зменшує вплив Пекіна на Північну Корею і дозволяє їй поводитися більш сміливо, тоді як Пекін хоче її контролювати.

Однак, на його думку, таке припущення ґрунтується на неправильній інтерпретації динаміки сил і нерозумінні намірів лідерів.

Більшість спостерігачів сходяться на думці, що без китайської підтримки військові зусилля Путіна зазнали б краху, а Корейська Народно-Демократична Республіка (КНДР) розпалася б як держава. Пекін є домінуючим партнером у цьому трикутнику, зазначив співрозмовник PAP.

Нинішній ліберальний світовий порядок не є безпечним середовищем для жодного з цих трьох режимів. Головним пріоритетом для Сі є уникнення долі Радянського Союзу. Він чітко дав це зрозуміти. Це надзвичайно амбітна мета, стверджує Аткінсон.

Як він додав, «не можна приготувати омлет, не розбивши яєць, а зробити світ безпечним для автократії – це не те саме, що влаштувати звану вечерю». Це посилання на фразу, популяризовану просталінським журналістом Волтером Дюранті, і афоризм Мао Цзедуна 1927 року, в якому він писав, що «революція – це не звана вечеря, це акт насильства, за допомогою якого один клас скидає інший», – нагадує він.

Аткінсон визнає, що влада в Пекіні, Москві та Пхеньяні може не погоджуватися з обраною тактикою і термінами її реалізації. Важливо те, що їхні фундаментальні цілі збігаються. І навіть якщо мова йде про тактику і терміни, не можна відмовляти в праві вето єдиному режиму, який має засоби і економічну міць, щоб протистояти Заходу. Я думаю, що дуже ймовірно, що коли Путін і Кім приймали рішення про розгортання північнокорейських військ, вони шукали схвалення Пекіна і отримали його, – зазначив він.

Іншими словами, Сі сам сів і обговорив це зі своїми найбільш довіреними людьми і вирішив, що, зважаючи на всі обставини, краще дозволити це, ніж заборонити, – підсумував він.

Наслідки підтримки Пхеньяном Москви

Чи має Китай якийсь вплив на Росію в контексті війни, і чи може рішення про відправку північнокорейських військ, якщо воно буде прийняте без відома Китаю, викликати невдоволення в Пекіні? Зрештою, мета цих дій має значення і для КНР, підкреслює Аткінсон.

Ми повинні пам’ятати, навіщо Путіну потрібні північнокорейські війська: щоб допомогти йому не програти в Україні. Можливо, Сі не подобається спосіб, яким він хоче досягти цієї мети, але він її поділяє, пояснює Аткінсон.

Як він додав, не можна виключати, що КНР виступила зі своєю пропозицією, але Москва і Пхеньян вже були на просунутій стадії підготовки. З огляду на те, що Сі не хоче, щоб Путін програв, у нього немає іншого вибору, окрім як погодитися з ними і сподіватися, що їхній план спрацює, підсумував експерт.

Він зазначає, що зображення комуністичного Китаю в ролі так званого доброго поліцейського не тільки вигідне їм самим, але й слугує інтересам Росії та Північної Кореї.

– Уряди країн Європи, замість того, щоб вжити заходів проти Росії чи покарати КНДР і КНР, ведуть діалог з Пекіном, очікуючи, що незадоволений Китай закличе до виведення північнокорейських військ, зазначає співрозмовник PAP.

– Проблема, звичайно, полягає в тому, що розгортання цих військ ще більше схиляє баланс війни проти України і, зрештою, проти всієї Європи, а очікування Пекіна лише затримує швидку реакцію Заходу, зазначає Аткінсон. На його думку, підтримка Пхеньяном Москви може мати наслідки для безпеки не тільки в Європі, але і в Східній Азії.

“Путін дасть не більше, ніж повинен. Пхеньян буде вдячний за все”

Передача 12 000 військовослужбовців в той час, коли Путін хоче уникнути чергової мобілізації серед росіян, є «дуже цінною» для Кремля, і Пхеньян «майже напевно» отримає щось порівнянне за вартістю у відповідь – це можуть бути ракетні, ядерні, підводні або супутникові технології. Путін не дасть більше, ніж повинен, але він повинен дати багато. І Пхеньян все це оцінить, підкреслює Аткінсон.

Однак Росія не надасть Північній Кореї прямої військової підтримки, якщо на Корейському півострові спалахне військовий конфлікт. На думку експерта, Росія і Китай не хотіли б, щоб Північна Корея програла таку потенційну війну, але всі зусилля Москви наразі задіяні вторгненням в Україну.

Однак завдяки технологічній підтримці ядерні погрози КНДР щодо Вашингтона чи Сеула “стають дещо більш правдоподібними, що дозволяє Північній Кореї вдаватися до провокацій”, навіть якщо її реальний бойовий потенціал зменшився через підтримку Кремля.

Експерт визнає, що Сі залишається обережним щодо можливого вторгнення на Тайвань у нинішньому геополітичному контексті. Однак, якщо він вирішить, що час настав, Росія і Північна Корея підтримають Пекін, оскільки його поразка «стане нищівною стратегічною невдачею для всіх трьох».

Росія, зі свого боку, підтримає Пекін «трохи нижче порогу вступу у війну, але для Північної Кореї це може означати вдалий момент для початку вторгнення в Південну Корею», – оцінив він.

Важливо, підкреслив Аткінсон, що ці спільні дії будуть не просто результатом того, що ці країни мають стратегічні інтереси, які збігаються з Пекіном, або зобов’язані Китаю послугами за отриману підтримку.

– Якщо Росія програє в Україні, вона буде “стерта з шахової дошки”. Але якщо вона виграє, то буде готова до перевірки Європи, фактично змушуючи США утримувати свої війська в європейських країнах, одночасно поставляючи Пекіну продовольство, нафту і ресурси, перерахував експерт.

«Тим часом, Північна Корея, оснащена ядерними ракетами, розробленими за російської технологічної допомоги, стала б грізним супротивником для Південної Кореї, Японії і США, якби вона одночасно вступила у війну з Китаєм за Тайвань», – оцінив Аткінсон.

Джерело — Daily Wrap