Getty images
ІНТЕРВ’Ю
*Марсель Рьотіг із Тбілісі про порушення на парламентських виборах, протести і можливий розвиток подій у Грузії
Незважаючи на історично високу явку, зміни влади в Грузії не відбулося: на парламентських виборах перемогла правляча партія «Грузинська мрія». Чи можна це пояснити виключно фальсифікацією виборів?
Вибори чесними не були. Але міжнародні спостерігачі не можуть оцінити, чи достатньо зафіксованих порушень, щоб оскаржити їхній результат. Уперше голосування проводилося за допомогою електронних приладів. Юридично обов’язковий перерахунок вручну показав лише незначну розбіжність з автоматизованим результатом. Таким чином, можна припустити, що підраховані голоси відповідають реальному результату.
Проте відомо про втручання в процес голосування. Було зафіксовано випадки підкупу виборців і багаторазового голосування, особливо в районах проживання етнічних меншин (де в деяких випадках до 90 відсотків голосів було віддано на користь правлячої партії) і в сільській місцевості. Повідомлялося також про спроби впливу на виборців через супроводжуючих осіб у кабінках для голосування, а також про тиск на держслужбовців і соціально вразливі групи населення. Ще до виборів надходила інформація про примусове вилучення посвідчень особи у виборців «Грузинської мрії» і держслужбовців. Опозиція і місцеві НУО, які спостерігали за виборами, заявляли, що їхні дані могли бути внесені в кілька електронних систем у різних округах. Перевірити це можна, тільки отримавши доступ до виборчих списків.
Міжнародні спостерігачі висловили серйозну критику, але не заявили однозначно, що визнають вибори недійсними
Крім того, було зафіксовано, що в низці випадків для обов’язкового нанесення відбитків пальців (щоб запобігти багаторазовому голосуванню) було відсутнє чорнило або використовувалася вода. Відомі також окремі випадки насильства та обмежень доступу для незалежних або пов’язаних з опозицією спостерігачів. Однак навіть опозиційні екзитполи показують, що «Грузинська мрія» набрала трохи більше ніж 40 відсотків голосів, тому незрозуміло, наскільки вирішальний вплив мали несправедливо отримані голоси на підсумковий результат.
Як же «Грузинській мрії» вдається залишатися при владі протягом 12 років, незважаючи на непопулярні кроки, наприклад, такі як «закон про іноагентів»? Хто є її електоратом?
Високий рівень підтримки «Мрії» частково пояснюється соціально-економічними показниками, досягнутими з 2012 року. Стійке двозначне зростання, підвищення зарплат і безліч інфраструктурних проєктів, завершених незадовго до виборів, сприяли формуванню стабільного ядра виборців. Крім того, спираючись на широку медіапідтримку, партія періодично розпалює антиєвропейські настрої або агітує проти громадянського суспільства та ЛГБТІ-спільноти, що знаходить відгук у значної частини населення з переважно консервативними поглядами. Ще до виборів очікувалося, що партія стане найсильнішою.
При цьому середньострокові економічні перспективи не настільки райдужні: напередодні виборів Національному банку Грузії довелося кілька разів стабілізувати національну валюту, продаючи долари. Грузія також може стати менш привабливою для західних інвесторів в умовах посилення авторитаризму.
Які ще партії увійшли до нового парламенту і яка розстановка сил у ньому? Чи буде парламент дієздатним, чи опозиція оголосить бойкот? Які можливі наслідки в такому разі?
«Грузинська мрія» не досягла заявленої на виборах мети – конституційної більшості. Це означає, що вона не зможе реалізувати свої найсуперечливіші ініціативи, як-от заборона опозиційних партій, якщо окремі опозиційні депутати не проголосують «за» або «проти».
Найімовірніше, всі опозиційні партії відмовляться від своїх мандатів і підтримають протести, до яких закликала президентка
Опозиція представлена чотирма партіями: блок експрезидента Міхеїла Саакашвілі, який перебуває у в’язниці, – «Єдність – Національний рух» лише трохи відстає від нової «Коаліції за зміни», створеної здебільшого колишніми прихильниками Саакашвілі. Є ще «Сильна Грузія» – союз ліберальної партії «Лело», лівих партій та активістів протестів проти «закону про іноагентів», а також нова партія «За Грузію», заснована колишнім прем’єр-міністром Георгієм Гахарією, що позиціонується як соціал-демократична. Дві останні політсили, зокрема, зуміли стати альтернативою суперечливій постаті Саакашвілі і запропонувати альтернативу виборцям, які розчарувалися у «Грузинської мрії».
Найімовірніше, всі опозиційні партії відмовляться від своїх мандатів і підтримають протести, до яких закликала президентка Саломе Зурабішвілі. Вони вимагають проведення нових виборів. А це означає, що робота парламенту неможлива, і правляча партія може просувати свої законопроєкти, де достатньо простої підтримки, без дебатів.
Опозиція і президентка заявили, що «ГМ» вчинила «конституційний переворот» і анонсували протести. Чи можливий революційний сценарій у Грузії? Як ви оцінюєте потенціал опозиції?
Неоднозначна позиція спостерігачів щодо фальсифікацій і підкупу виборців стала серйозною перешкодою для протестів. Ба більше, початок протестів через два дні після закриття виборчих дільниць створює враження відсутності плану. Є ризик, що опозиція проґавить слушний момент для мобілізації і розчарування наростатиме. У таких умовах протести можуть або маргіналізуватися, або радикалізуватися. Досвід тижневих масових мітингів проти «закону про іноагентів» показує, що навіть великі протести можуть з часом зійти нанівець. На це, схоже, і розраховує правляча партія.
Якщо протести набудуть масового характеру, існує ризик насильства і неконтрольованого розвитку подій, як це сталося в Україні у 2014 році
Але якщо протести набудуть масового характеру, існує ризик насильства і неконтрольованого розвитку подій, як це сталося в Україні 2014 року. Німеччині та ЄС рекомендується розглянути можливість раннього посередництва і виступити за якнайшвидше проведення переговорів. Моделлю може послужити круглий стіл під час Помаранчевої революції в Україні 2004 року, який відіграв важливу роль у досягненні мирного рішення. Модераторами могли б виступити Німеччина, Франція та/або держави Центральної Східної Європи, такі як Словаччина. Також як посередника можна було б направити відомого політичного діяча, який не обіймає зараз жодної посади, схваленого обома сторонами, насамперед Бідзіною Іванішвілі.
Як реагує Захід? Чи є ще надія на європейське майбутнє для Грузії?
Поки що реакція ЄС схожа на ручне гальмування. Ба більше, знову виникає загроза відсутності єдності, оскільки Віктор Орбан одним із перших привітав країну до закриття виборчих дільниць і планує візит у Грузію, щоб благословити правлячу партію. У Брюсселі побоюються, що втрата Грузії може вплинути на весь Південний Кавказ, зокрема, на проєвропейський курс Вірменії, що розпочався. Деякі вважають, що підстав для перегляду результатів виборів недостатньо. При цьому опозиції потрібна міжнародна підтримка.
Продовження процесу інтеграції Грузії в ЄС поки що очікувати не варто
ЄС має вимагати від грузинського уряду прозорості щодо звинувачень у багаторазовому голосуванні – наприклад, дозволити нейтральним спостерігачам вивчити виборчі списки. ЄС не виключає можливості заходів у відповідь у разі виявлення явних фальсифікацій на виборах. Оскільки санкції важко уявити через позицію Угорщини, можливе запровадження візових обмежень, що швидше розчарує населення Грузії. Продовження процесу інтеграції Грузії до ЄС поки що очікувати не варто.
Цікавою буде реакція Вашингтона: ймовірно, США запровадять жорсткі фінансові та персональні санкції. Проте в Тбілісі вже готуються до наступних виборів і відкрито роблять ставку на Дональда Трампа, сподіваючись, що інтерес Вашингтона до Південного Кавказу ослабне.
*Марсель Рьотіг (Marcel Röthig) очолює регіональний офіс Фонду ім. Фрідріха Еберта на Південному Кавказі та відповідає за Грузію, Вірменію та Азербайджан. Раніше він працював в офісах Фонду в Україні та Республіці Молдова, Російській Федерації та Білорусі.
Інтерв’ю провела Ольга Васильцова
Джерело: IPG–Journal, ЄС