Північнокорейські солдати мають підтримати загарбницьку війну Путіна. Пхеньян також виграє від розгортання своїх збройних сил на боці Росії.
З того часу, як південнокорейська спецслужба вперше повідомила про це кілька днів тому, ставало відомо все більше подробиць. Згідно зі звітом, тисячі північнокорейських солдатів вже перебувають у Росії. Аналіз супутникових знімків свідчить, що російські військові кораблі доставили 1500 північнокорейських спецназівців до порту Владивосток у період з 8 по 13 жовтня. Нібито вони отримали російську форму та підроблені документи. За даними Міністерства оборони США, заразу Росії перебуває 1 0 000 солдатів з Північної Кореї.
Вже деякий час відомо, що Північна Корея постачає Росії зброю, особливо артилерійські боєприпаси. Ще в березні США заявили, що Північна Корея доставила Росії 7000 контейнерів зі зброєю. Тим часом Південна Корея повідомляє про постачання 13 000 контейнерів з боєприпасами, бронебійною зброєю та балістичними ракетами малої дальності з серпня 2023 року. Тому не виключено, що разом з поставками зброї північнокорейські техніки з озброєння проінструктували б російські збройні сили щодо її використання. Але цифри, про які зараз говориться, про загальну кількість до 12 000 солдатів – це новий вимір.
Можливі три сценарії розвитку подій: по-перше, це може фактично залишитися за відправкою фахівців зі зброї, які в першу чергу виконують технічні інструкції. Однак навряд чи вони знадобляться в такій великій кількості. По-друге, північнокорейські військові могли б втручатися у бойові дії, але лише підтримувати Росію на російській території та анексованих Росією територіях України. Північна Корея визнала регіони на Донбасі, на які претендує Росія, незалежними, і головною метою буде боротьба проти несподіваного контрнаступу України на російській території. По-третє, сили Північної Кореї можуть бути розгорнуті пліч-о-пліч з російськими підрозділами на передовій.
Які мотиви урядів у Москві та Пхеньяні? На запитання про мету міністр оборони США Остін відповів стримано: “Це ще належить з’ясувати”. Навіть третій сценарій не виглядає нереалістичним, враховуючи розвиток подій у російсько-північнокорейських відносинах після повномасштабного нападу Росії у лютому 2022 року та враховуючи як російські, так і північнокорейські інтереси в такій угоді.
У червні 2024 року президент Росії Путін відвідав Північну Корею з дводенним візитом. У середині вересня 2023 року лідер Північної Кореї Кім Чен Ин відвідав Далекий Схід Росії. Під час обох поїздок співробітництво в галузі озброєнь мало головний пріоритет. Потреба у звичайних артилерійських боєприпасах та ракетах від ЗС РФ у війні проти України дуже висока. Артилерійські снаряди та інші звичайні боєприпаси, мабуть, є в достатку в імперії династії Кімів. Натомість Північна Корея зі своєю амбітною ядерною, ракетною та супутниковою програмою особливо зацікавлена в російських технологіях. Путін говорив про “можливості” військової співпраці. Мета – досягти стратегічної співпраці, яка наразі стала реальністю. Тепер Держдума РФ ратифікувала стратегічне партнерство з Північною Кореєю.
Хто вірить обіцянкам Москви в умовах вторгнення в Україну?
Програма Кім Чен Ина під час візиту у вересні 2023 року була показовою. Путін приймав Кіма на космодромі “Східний” у Сибіру. Після зустрічі з Путіним тодішній міністр оборони Росії Сергій Шойгу подарував північнокорейському диктатору сучасні надзвукові винищувачі, які можуть нести ядерну зброю на військовому аеродромі під Владивостоком. Крім того, він показав йому ракети “Кинджал”, які можуть бути оснащені звичайними та ядерними боєголовками. Кім Чен Ин також відвідав російський Тихоокеанський флот з його атомними підводними човнами у Владивостоці.
Тоді Путін не взяв на себе жодних зобов’язань щодо постачання технологій зброї до Північної Кореї і навіть пообіцяв дотримуватися санкцій ООН, які включають заборону на постачання зброї та військових технологій. Але хто вірить обіцянкам Москви в умовах вторгнення в Україну? Завдяки військовій підтримці Північної Кореї Кім Чен Ин може бути впевнений, що будь-яка спроба в Радбезі ООН посилити санкції проти Північної Кореї буде ветована Росією.
Росія зазнала великих втрат у війні в Україні, за оцінками, до 600 000 солдатів отримали поранення або загинули. Російські збройні сили також борються з дезертирством. Цілі Кремля з вербування так і не були досягнуті, частково тому, що багато кваліфікованих фахівців виїхали за кордон через війну. Північнокорейські солдати не змогли закрити ці прогалини за допомогою згаданих цифр, але вони могли виправити деякі ділянки фронту. Маючи майже 1,3 мільйона активних солдатів, Північна Корея утримує одну з найбільших армій у світі і, таким чином, має великий потенціал для підтримки.
Для Північної Кореї можуть зіграти роль три мотиви. Подібно до регулярного відправлення північнокорейських трудових мігрантів до Росії, економічні причини розгортання солдатів відіграють певну роль. Пхеньян залежний від іноземних коштів. По-друге, і це ще важливіше для Кім Чен Ина, це пом’якшення міжнародної ізоляції країни. Якщо Росія відкрито проігнорує санкції, запроваджені Радою Безпеки, інші країни можуть наслідувати її приклад і таким чином підштовхнути економіку Північної Кореї, яка десятиліттями перебувала в занепаді. По-третє, згідно з побоюваннями в Південній Кореї, збройні сили Північної Кореї під час розгортання в Росії отримають важливий військовий досвід, який буде корисним для них у міжкорейському конфлікті.
Нездатність Північної Кореї сплатити свої торговельні борги в Москві призвела до політичної напруженості.
Відносини між Північною Кореєю та Росією – або колишнім Радянським Союзом – характеризуються постійними злетами та падіннями. Після Другої світової війни Радянський Союз був найближчим союзником Північної Кореї, а співпраця в ядерному секторі бере свій початок з 1960-х років. До 1973 року Радянський Союз поставляв необхідні паливні стрижні для ядерних реакторів. Пізніше Росія разом зі США та Китаєм неодноразово закликала зупинити ядерну програму Північної Кореї. Після драматичних політичних реформ Горбачова і розпаду Радянського Союзу російсько-північнокорейські відносини кардинально змінилися. Горбачов скоротив майже до нуля військову допомогу, промислову кооперацію, продовольчу допомогу та постачання енергоносіїв. Нездатність Північної Кореї сплатити свої торговельні борги в Москві, своєю чергою, призвела до політичної напруженості. В результаті Північна Корея втратила наріжний камінь свого економічного існування. Після розпаду Радянського Союзу уряд Єльцина призупинив дію безпекового пакту з Північною Кореєю.
Президент Путін здійснив гучний візит до Пхеньяну в 2000 році і прийняв Кім Чен Іра, тодішнього президента Північної Кореї і батька нинішнього правителя, в Москві в 2001 і 2002 роках, щоб поліпшити відносини між країнами.
У так званих шестисторонніх переговорах щодо денуклеаризації Північної Кореї – з Китаєм, США, Північною та Південною Кореєю, Японією та Росією – Росія наполягала як на поступках з боку Сполучених Штатів, так і на припиненні ядерної програми Північної Кореї. Разом з тим, Москва не зробила вихід Північної Кореї з ядерної програми умовою власного економічного співробітництва і запропонувала Північній Кореї подолати дефіцит енергоносіїв за рахунок поставок газу. У 2006 році Північна Корея погодилася відродити консорціум для розширення та модернізації залізничної лінії між Росією та Північною Кореєю. Однак ця співпраця була раптово припинена після того, як Північна Корея провела своє перше випробування ядерної зброї в жовтні 2006 року. Наступною резолюцією ООН, яку також ухвалили Китай та Росія, Рада Безпеки ООН запровадила всеосяжні санкції, які діють і сьогодні.
Нинішнє зближення Москви та Пхеньяна, схоже, має перспективи для обох сторін. Після співпраці в галузі озброєнь тепер відбувається розгортання солдатів. Війна Росії проти України – це війна на виснаження, тому постачання зброї Північною Кореєю, як і розгортання солдатів, є важливою з військової точки зору підтримкою Росії.
Автор: Професор д-р Герберт Вульф є колишнім директором Боннського міжнародного центру вивчення конфліктів (BICC). Зараз він є науковим співробітником BICC та Інституту розвитку та миру (INEF) при Університеті Ессена/Дуйсбурга.
Джерело: IPG–Journal, ЄС