Попри перегрів економіки, РФ зможе фінансувати війну ще кілька років завдяки значним доходам від продажу нафти та невдалим західним санкціям, пише Washington Post із посиланням на опитаних економістів.

Значні військові витрати, зокрема високі виплати солдатам, сприяли економічному зростанню, а також підвищенню заробітної плати. Це сталося тому, що російські компанії, щоб залучити працівників, змушені платити зарплати, які конкурують із зарплатами військових.

За даними американського видання, у Сибіру не вистачає чоловіків, щоб керувати автобусами, на російських фермах доярки отримують такі ж зарплати, як IT-фахівці, а готелям важко найняти офіціантів, прибиральниць і кухарів.

Робочі ресурси і виробничі потужності економіки “майже вичерпані”, пише WP, посилаючись на слова очільниці центробанку РФ Ельвіри Набіулліної.

Прагнучи уповільнити інфляцію і запобігти економічному перегріву, російський ЦБ підняв ключову ставку до рекордного 21%, але, за даними газети, серед російських олігархів лунають побоювання, що деяким підприємствам може загрожувати банкрутство.

Це може бути ознакою невдоволення воєнною економікою Путіна серед російської еліти, підкреслює WP.

З усім тим, на думку економістів, на яких посилається видання, Росія може дозволити собі фінансувати війну проти України ще кілька років.

Запроваджене країнами “Великої сімки” обмеження цін на нафту не змогло скоротити нафтові прибутки РФ, констатує WP.

Російська економіка, хоч і опинилася під загрозою перегріву, але не впала через санкції, запроваджені Заходом після повномасштабного вторгнення РФ в Україну 2022 року.

Ресурси для війни

Плани президента РФ Володимира Путіна продовжувати воювати були прописані в нещодавньому російському бюджеті, зауважує WP.

Військові витрати мають досягти 142 млрд доларів у 2025 році, що становить 40% бюджетних витрат або понад 8% ВВП, і залишаться високими у 2026 і 2027 роках, що свідчить про його рішучість воювати далі, йдеться у матеріалі.

На думку аналітиків, Путін неминуче скоротить соціальні видатки на освіту, охорону здоров’я та цивільну інфраструктуру, але він не заплатить за це жодної політичної ціни, збудувавши закриту, репресивну автократію, де основні опозиційні політики сидять у в’язницях, зазнають переслідувань або не мають права балотуватися на виборах, зазначає WP.

“Путін, схоже, дуже впевнений, що він може продовжувати далі, можливо, один, два чи три роки. Поки що ситуація виглядає досить стабільною”, – пояснює  Владислав Іноземцев, російський економіст, який мешкає у США, і є співзасновником і старшим науковим співробітником Центру аналізу та стратегій в Європі.

“Росія може підтримувати цю війну стільки, скільки Україна і, ймовірно, Захід не зможуть дозволити собі. Ось у чому проблема”, – додає експерт.

На його думку, хоча російський ВПК не може виробляти сучасне озброєння, однак має можливості для масового виробництва примітивних снарядів і ракет. І може це робити у значних масштабах.

З цим, однак, не погоджується Олександра Прокопенко з фонду Карнегі за міжнародний мир. На її думку, Росія не може й далі нарощувати військове виробництво через нестачу робочої сили і західні санкції.

“Хоча продовження торгівлі з такими країнами, як Китай, допомагає російській економіці, санкції значно обмежили здатність Кремля модернізувати свою армію, обмежуючи доступ до основних компонентів і створюючи вузькі місця в ланцюгах постачання і фінансових операціях”, – вказала вона, додавши, що далі ця ситуація для Росії лише погіршуватиметься.

Провал санкцій

На думку Робіна Брукса, старшого наукового співробітника Інституту Брукінгса, здатність Росії воювати роками пов’язана з низкою провалів західних санкцій через кулуарне лобіювання в Європі та брак політичної волі.

Він нагадує, що невдовзі після вторгнення Німеччина та кілька інших великих європейських країн, зокрема Італія, Іспанія, Чехія, Польща й Австрія, почали доставляти великі обсяги товарів, явно призначених для Росії, через Туреччину та сусідів Росії, включаючи Казахстан, Киргизстан, Грузію та Вірменію.

А якщо великі європейські держави постачають розкішні автомобілі та інші товари через сусідів Росії, інші країни не мають стимулів обмежувати торгівлю мікрочипами чи товарами подвійного призначення з Росією, вказує Брукс і додає, що у підсумку в Росії санкцій так і не відчули.

“Якщо війна не відчувається простими громадянами, тоді що ми робимо? – запитує експерт. – Ви хочете, щоб вони нарікали Путіну щодо його рішень, але якщо вони можуть купити західні авто, то ми неефективні”.

Брукс вважає, що Захід може зменшити доходи Росії від продажу нафти, запровадивши санкції проти більшої кількості російських танкерів, включно з тіньовим флотом, який транспортує 45% “чорного золота”.

Ще одним кроком, на його думку, є посилення й дотримання нафтового ліміту, згідно з яким країни “Великої сімки” відмовлятимуть у транспортних послугах і страхуванні російським танкерам, нафта яких продається за ціною понад 60 доларів за барель.

Брукс зазначає, що провал санкцій став сигналом для автократів.

“Це великий сигнал Кремлю, Пекіну і будь-якому іншому автократичному потенційному порушнику спокою, що Захід –  несерйозний, – наголошує Брукс. – Що Захід більше зацікавлений у заробітках у короткостроковій перспективі, ніж у протистоянні автократам. Це – меседж номер один, і він дуже шкідливий”.