Президентські вибори у Молдові стали для чинної президентки Маї Санду та її команди нервовими та неочікуваними за результатами.

Упродовж ночі цифри на сайті молдовського Центрвиборчкому показували, що відрив Санду від її найближчого переслідувача значно менший за прогнозований. А її флагманський політичний проєкт, референдум про вступ Молдови до ЄС, зазнає провалу.

Ситуація виправилася тільки вранці. У цей момент кількість голосів “за” та “проти” у “європейському” референдумі на графіку сайту ЦВК зрівнялася.

Після підрахунку понад 98% голосів Мая Санду обійшла свого головного суперника Олександра Стояногло, набравши 42,07%, але цього не достатньо, щоби перемогти на виборах у першому турі.

Ось вісім головних висновків цих виборів, які допомагають пояснити, що сталося, і спробувати спрогнозувати наслідки цих подій.

По-перше, ставка президентської команди на референдум як спосіб мобілізувати своїх проєвропейсько налаштованих прихильників, змусити їх прийти на вибори, навіть якщо вони не у захваті від результатами першого президентського терміну Маї Санду, провалилася.

Так, референдум, судячи з усього, закінчився перемогою прихильників зближення з Європою – і особистою перемогою Санду як його ініціаторки. Але політично мінімальна перевага варіанта “за”, особливо після того, як опція “проти” лідирувала майже увесь час підрахунку голосів – це незаперечний доказ того, що молдовське суспільство зовсім не горить одностайним бажанням йти в Європу.

Більше того, голосування показало, що Молдова як така взагалі проголосувала проти євроінтеграції, і до Європи її “тягнуть за вуха” закордонні співвітчизники, які й так є частиною цієї Європи.

По-друге, цей результат референдуму “на межі” подає сильний політичний сигнал Євросоюзу. Противників розширення ЄС за рахунок Молдови тут і так вистачає.

Звичайно, ЄС не став би негайно припиняти будь-яку співпрацю з Молдовою, хоч би якими були результати референдуму. Але цифри на сайті ЦВК кажуть: “Не так ми й хочемо до цього вашого ЄС”. Важко очікувати, що відносини Кишинева з Брюсселем від цього покращаться, а вже розпочатий переговорний процес щодо членства Молдови в ЄС значно прискориться.

По-третє, результат, показаний Санду та її референдумом, складно трактувати інакше, ніж свідчення слабкості президентки на внутрішньополітичній арені. І це перед критично важливими парламентськими виборами, які відбудуться у Молдові влітку наступного року.

Сьогоднішній результат – це натяк на те, що партії Санду не вдасться зберегти одноосібну більшість у парламенті наступного скликання. І, можливо, прямо зараз – найкращий час для початку переговорів щодо створення коаліції у майбутньому парламенті, причому, можливо, із силами та політиками, які зараз видаються жорсткими опонентами президентки.

По-четверте, результати виборів показали, що молдовський виборець підійшов до свого голосування прагматично. Санду намагалася “розвести” його на емоції: байдуже, мовляв, що протягом першого терміну економічні успіхи Молдови були спірними, а боротьба з корупцією малорезультативною, головне – що зближення з теплим, світлим і безпечним ЄС стало реальністю.

Виборець же виявився більш схильним оцінювати реальні досягнення президентки, стан власного гаманця та кількість високопоставлених корупціонерів за ґратами. Щедрий електоральний урожай при цьому зібрали політики, які обіцяли молдованам підвищення зарплат та пенсій, ледь не безкоштовний газ, вічний мир та дружбу з усіма країнами – класичний набір популіста у цій частині світу.

По-п’яте, підсумкові цифри на сайті ЦВК ще потребують докладного аналізу, але молдовська діаспора знову, і не вперше, стала ключовим чинником, який вплинув на результати голосування. Звичайно, це свідчить про розрив у ціннісних установках молдован, що живуть на батьківщині, та їхніх земляків з-за кордону. Але, з іншого боку, дає привід задуматися: а якими були б результати референдуму, якби на всю Росію працювали не дві молдовські виборчі дільниці, причому обидві в Москві, а, наприклад, сімнадцять, як у США, чи більше півсотні, як у Італії.

Так, заявлені причини такої малої кількості дільниць – нездатність Кишинева забезпечити безпеку процесу — звучать цілком переконливо. Але це не означає, що на Санду і її команду не чекає жорстка критика від політичних опонентів, які якраз розправили крила: мовляв, якби в Росії відкрили на кілька дільниць більше, результати голосування могли б бути зовсім іншими.

По-шосте, якщо вважати виборчий процес та кампанію з підготовки референдуму іспитом для молдовської соціології, то вона його з тріском провалила. Протягом останніх днів та тижнів ЗМІ публікували результати десятків опитувань, але жоден з них не показував, що такий результат референдуму можливий: соціологи одностайно прогнозували впевнену перемогу варіанту “за”.

Так само жодне опитування не прогнозувало, що Олександр Стояногло, новачок у практичній політиці, набере понад чверть голосів виборців – йому прогнозували удвічі менший результат. І це – привід поставити під сумнів соціологічні моделі прогнозування результатів другого туру виборів: нагадаємо, до вчорашнього дня соціологи переконували у доволі легкій перемозі Санду у перегонах проти будь-якого опонента.

По-сьоме, результати першого туру – це очевидний привід пильніше придивитися до фігури Олександра Стояногло.

Дуже складно розмірковувати, хто з кандидатів має більший ресурс для розширення свого електорального поля. Так само складно прогнозувати, за яким сценарієм піде кампанія протягом наступних двох тижнів (другий тур відбудеться 3 листопада): чи стане вона референдумом про довіру Маї Санду, чи пройде за принципом вибору меншого зла, чи кандидати здивують виборців нестандартними підходами до переконання людей проголосувати за себе.

Фактом є те, що на молдовській політичній сцені з’являється новий дуже серйозний гравець, і це особливо важливо напередодні парламентських виборів-2025. При цьому розрив у півтора десятка відсотків у першому турі та відсутність явних потенційних союзників у верхній частині підсумкової таблиці не дають Майї Санду приводу спочивати перед другим туром на лаврах: результат виборів досі непередбачуваний.

Зрештою, по-восьме, виявилося, що російський вплив на молдовських виборах працює, ще й як.

Не будемо оцінювати заяви Санду про нібито масштабну скупку голосів, озвучені нею в ніч після виборів: такі коментарі мають прозвучати від правоохоронних органів та міжнародних спостерігачів за виборчим процесом. Проте потокам дезінформації та явної брехні, з якими протягом останніх півроку зіткнулося молдовське суспільство, молдовська влада протистояла явно недостатньо.

Результат – суспільство, в якому, як ще зовсім недавно вважали експерти, начебто склалася не абсолютна, але міцна більшість, що виступає за інтеграцію їхньої держави до Європейського Союзу, ділиться у цьому питанні навпіл, окреслюючи потенційно глибоку лінію розлому в собі. І хтозна, коли цей розлом знову актуалізується і які результати це матиме для Молдови.

Святослав Хоменко