Вбивство Ях’ї Сінвара стало найбільшою перемогою Ізраїлю у війні проти угруповання ХАМАС у секторі Газа.
Його смерть стала серйозним ударом для організації, яку він перетворив на бойову силу, що завдала найбільшої поразки державі Ізраїль у його історії.
Його було вбито не в ході запланованої операції спецназу, а в результаті випадкового зіткнення з ізраїльськими військами в Рафаху на півдні Гази.
На фотографії, зробленій на місці подій, Сінвар лежить мертвий у формі серед руїн будівлі, до якої потрапив ізраїльський танк.
Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху похвалив солдатів і ясно дав зрозуміти, що якою б великою була перемога, це не кінець війни.
«Сьогодні ми ще раз ясно дали зрозуміти, що відбувається з тими, хто завдає нам шкоди. Сьогодні ми ще раз показали світові перемогу добра над злом. Але війна, мої дорогі, ще не закінчена. Вона важка і дорого нам обходиться», — сказав він.
«Нам ще доведеться подолати великі випробування. Нам потрібні витривалість, єдність, мужність та стійкість. Разом ми боротимемося, і разом з божою допомогою ми переможемо».
Нетаньяху і переважна більшість ізраїльтян, які підтримують війну в Газі, потребували цієї перемоги.
Біньямін Нетаньяху багато разів повторював головні цілі війни — знищення ХАМАС як військової та політичної сили та повернення ізраїльських заручників додому.
Ні те, ні інше не було досягнуто, незважаючи на війну, що триває більше року, в результаті якої загинуло не менше 42 тисяч палестинців, а більша частина Гази лежить у руїнах.
Заручники, що залишилися в полоні бойовиків, досі не звільнені, а ХАМАС продовжує боротися і іноді вбиває ізраїльських солдатів.
Вбивство Сінвара було перемогою, яку хотів Ізраїль. Але поки Нетаньяху не зможе заявити, що інших цілей війни досягнуто, вона, як каже і він сам, продовжуватиметься.
Яхья Сінвар народився 1962 року в таборі біженців у Хан-Юнісі в секторі Газа. Йому було п’ять років, коли місто було захоплене Ізраїлем під час Шестиденної війни.
Його сім’я була серед більш ніж 700 тисяч палестинців, які втекли або були вигнані зі своїх будинків ізраїльськими військами під час війни 1948 року, внаслідок якої Ізраїль здобув незалежність.
Його родина переїхала до Хан-Юніса з міста, яке зараз відоме як Ашкелон — воно знаходиться недалеко від північного кордону сектора Газа.
У 20 років Сінвар був засуджений ізраїльською владою за вбивство чотирьох палестинських інформаторів.
За 22 роки у в’язниці він вивчив іврит, вивчив свого ворога та вважав, що зрозумів, як з ним боротися.
Його перебування у в’язниці означало, що в Ізраїлю були записи його візитів до стоматолога та зразок ДНК, які могли допомогти впізнати його тіло.
Синвара було звільнено серед більш ніж тисячі палестинських ув’язнених, яких обміняли в 2011 році на одного ізраїльського солдата Гілада Шаліта.
7 жовтня минулого року у ретельно спланованій серії атак на Ізраїль Сінвар та його бойовики завдали Ізраїлю найбільшої поразки в історії — і колективної травми, яка глибоко відчувається досі.
Вбивство близько 1200 ізраїльтян, захоплення заручників та святкування ворогами цих подій нагадали багатьом ізраїльтянам про Голокост.
Власний досвід Сінвара щодо участі в обміні полоненими, мабуть, переконав його в цінності захоплення заручників.
У Тель-Авіві сім’ї ізраїльтян, які залишилися в полоні ХАМАС (це 101 людина, але ізраїльська влада каже, що половина з них, можливо, вже мертва) знову зібралися на площі, де вони збиралися протягом року, закликаючи ізраїльський уряд розпочати переговори, щоб повернути своїх рідних додому.
Ейнав Зангаукер, мати одного із заручників на ім’я Матан, звернулася до прем’єр-міністра Ізраїлю: «Нетаньяху, не ховайте заручників. Ідіть зараз до посередників та громадськості та викладіть нову ізраїльську ініціативу».
«Для мого Матана та інших заручників у тунелях у Газі час минув. Ви маєте фотографії вашої перемоги. Тепер укласти угоду!»
«Якщо Нетаньяху не скористається моментом і не викладе нової ізраїльської ініціативи — навіть ціною припинення війни — це означає, що він вирішив кинути заручників, щоб продовжити війну та зміцнити свою владу. Ми не здамося, доки всі не повернуться».
Багато ізраїльтян вважають, що Нетаньяху хоче продовжити війну в Газі, щоб відстрочити день розплати за свою роль у провалах у сфері безпеки, які дозволили Сінвару та його бійцям увірватися до Ізраїлю, і, можливо, відкласти на невизначений термін поновлення судового процесу за серйозними звинуваченнями прем’єра у корупції.
Він заперечує ці звинувачення, наполягаючи на тому, що лише те, що він називає «повною перемогою» над ХАМАС, відновить безпеку Ізраїлю.
Бі-бі-сі, як і іншим організаціям новин, не дозволено перетинати кордон сектору Газа, за винятком рідкісних та контрольованих військовими поїздок.
У руїнах Хан-Юніса, батьківщини Сінвара, палестинці, у яких місцеві кореспонденти на прохання Бі-бі-сі брали інтерв’ю, були налаштовані непохитно. Вони говорили, що війна продовжуватиметься.
“Ця війна не залежить ні від Сінвара, ні від Ханії чи Машаля, ні від якогось лідера чи чиновника”, – сказав доктор Рамадан Фаріс.
«Це війна на знищення проти палестинського народу, як ми всі знаємо та розуміємо. Проблема набагато глибша, ніж Сінвар чи хтось ще».
«Вони переслідують не лише нас. Вони хочуть весь Близький Схід. Вони воюють у Лівані, Сирії та Ємені. Це війна між нами та євреями, яка триває з 1919 року, понад 100 років», — каже Аднан Ашур.
Війна в Газ продовжується. Як повідомляється, 25 палестинців було вбито під час рейду на півночі анклаву.
Ізраїль заявив, що удар припав по командному центру ХАМАС. Лікарі у місцевій лікарні сказали, що десятки поранених, яких вони лікували, були мирними мешканцями.
Доставка гуманітарної допомоги з повітря відновилася після того, як США заявили, що Ізраїль має дозволити ввезення більшої кількості продуктів та гуманітарної допомоги до Гази.
Джеремі Боуен
