Уряд Польщі схвалив нову, “комплексну і відповідальну” міграційну стратегію країни, де передбачається можливість відмовляти мігрантам, які прибули в Польщу, в праві на притулок.
У тексті 30-сторінкового документа, з яким уже встигли ознайомитися польські ЗМІ, йдеться, що останніми роками Польща стала привабливою країною для мігрантів.
“З 2020 року кількість дозволів на роботу та польських студентських віз, що видаються громадянам країн Африки, Азії та Близького Сходу, значно зросла”, – стверджують автори стратегії.
У документі детально викладено, за яких саме умов біженці тепер зможуть отримувати право влаштовуватися в Польщі на роботу, і прописано необхідність обов’язкової інтеграції приїжджих у польське суспільство – зокрема й тих, що отримали притулок з гуманітарних міркувань.
Серед іншого, ускладниться процес набуття польського громадянства. Для цього необхідно скласти “громадянський тест” і довести знання польської мови.
Також переглянуть умови надання статусу репатріанта та видачі “карти поляка”.
У документі наголошують, що для деяких країн – насамперед України – умови працевлаштування іноземців поки що залишаться незмінними. Проте не виключено, що з 2025 року переглянуть і їх.
Втім, голова канцелярії прем’єра Ян Грабець запевнив журналістів, що для біженців з України, які приїхали до Польщі після початку повномасштабного російського вторгнення, правила не змінюватимуться.
За його словами, нові обмеження спрямовані на вихідців із Сомалі, Афганістану, Сирії, Судану та інших африканських та азійських країн.
Дедалі більший потік таких біженців йде до Польщі через Росію і Білорусь, влада яких використовує їх як “інструмент гібридної війни”, про це говорив і сам прем’єр Дональд Туск.
“Ми добре знаємо, як [системою надання притулку] користуються Лукашенко, Путін, контрабандисти та торговці людьми. Таким чином право на притулок використовують всупереч самій суті права на притулок”, – заявив Туск напередодні ухвалення стратегії.
Ухвалення міграційної стратегії польський прем’єр назвав “складним, але необхідним і очікуваним” рішенням.
Для “ефективнішої протидії переміщенню людей через територію Польщі” передбачається зміцнити прикордонну інфраструктуру країни і надати польським прикордонникам та поліцейським більше повноважень.
Комплексно координувати міграційну політику країни має новий спеціально створений для цього орган влади.
За різними оцінками, зараз у Польщі проживає 2,3-2,5 млн іноземців.
Що кажуть про мігрантів у Брюсселі
Проти ухвалених змін активно виступають правозахисники. У Єврокомісії Польщу попередили, що подібне ставлення до мігрантів, які просять у Польщі притулку, буде порушенням зобов’язань Варшави щодо прав людини.
У відповідь Туск заявив, що безпека польського кордону не може бути предметом переговорів у принципі.
“Ми не поважатимемо і не реалізовуватимемо жодні ідеї ЄС, якщо будемо впевнені, що вони завдають шкоди нашій безпеці”, – заявив Туск, маючи на увазі міграційний пакт ЄС, який має набути чинності 2026 року.
Єврокомісія веде підготовку масштабної реформи міграційного законодавства, яка має спростити європейській владі правила висилки на батьківщину людей, які не мають права перебувати в ЄС.
У розісланому європейським лідерам листі голови Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн ідеться, що в новій загальноєвропейській міграційній угоді мають бути чітко прописані “зобов’язання щодо співпраці у відношенні осіб, яких висилають” між усіма 27 країнами.
Як стверджується в листі, така взаємодія має “ефективно впорядкувати процес” відправлення нелегалів на батьківщину.
Простіше кажучи – країни ЄС мають гарантувати одна одній, що мігранти, яких вирішили вислати, не зможуть уникнути депортації, скориставшись відсутністю прикордонного контролю між країнами Шенгенської зони і просто перемістившись у сусідню державу.
У своєму листі фон дер Ляєн зазначила, що рівень повернення нелегальних мігрантів із країн ЄС наразі становить лише близько 20%, тобто більшість людей, яким наказали покинути країну-член ЄС, цього не робить.
Проблеми міграції – поряд із питаннями про військову допомогу Україні та чергову ескалацію збройного конфлікту на Близькому Сході – європейські лідери обговорюватимуть вже цього тижня на саміті в Брюсселі.
Минулого року до Європи прибуло втричі менше нелегальних мігрантів, ніж на піку міграційної кризи у 2015 (тоді країни ЄС прийняли понад 1 млн біженців).
Однак міграція, як і раніше, залишається однією з найгостріших політичних тем, що підживлюють ультраправі настрої виборців, що в більшості європейських країн уже позначається на результатах виборів.
Наприклад, побоюючись реакції громадської думки на наплив нелегальних мігрантів напередодні виборів до Бундестагу у вересні наступного року, Німеччина тимчасово запровадила прикордонний контроль з усіма своїми сусідами, призупинивши таким чином дію Шенгенської угоди.
Контроль на деяких кордонах також тимчасово запроваджували Австрія, Данія, Італія, Словенія, Франція та Швеція.
Польща, де у травні відбудуться президентські вибори, хоче тимчасово заморозити надання притулку прохачам, навіть попри те, що багато правозахисників вважають цей захід прямим порушенням Хартії основних прав ЄС.
Втім, у липні це вже зробила Фінляндія – у спробі зупинити потік мігрантів, які переправляються через кордон із Росії.
Нове зведення правових норм, покликаних приборкати міграцію (так званий Міграційний пакт) узгодили ще в травні, але повністю він має набути чинності тільки в середині 2026 року.
У своєму листі європейським лідерам фон дер Ляєн запропонувала прискорити реалізацію пакту.
В останні 10 років ЄС активно укладав угоди з країнами, по території яких мігранти йдуть транзитом, – такими як Туреччина, Лівія або Туніс. Владі цих країн ЄС платить гроші для припинення каналів контрабанди.
На думку фон дер Ляєн, це ефективна форма роботи – і таких двосторонніх угод Європі потрібно ще більше. Зокрема, як можливих партнерів вона згадала Єгипет, Марокко, Алжир, Мавританію, Малі і Сенегал.
За тим же принципом вона запропонувала спрямовувати мігрантів, які не мають права залишатися в ЄС, в “центри повернення”, які можна також розмістити за межами Євросоюзу в країнах, з якими той укладатиме угоди.
Як можливу модель вона навела угоду між Італією та Албанією, згідно з якою Італія організувала в Албанії два центри очікування депортації, куди має право відправляти до 36 тис. нелегальних мігрантів щорічно.
Перше італійське судно з мігрантами вирушило до Албанії в понеділок.
