Вторгнення України в Курську область Росії довело, що спроба Путіна завоювати Україну призвела до того, що його армія небезпечно перенапружена і не здатна захистити саму Росію, пише Пітер Дікінсон.
Українське вторгнення в Росію триває вже третій місяць, і немає жодних ознак того, що воно завершиться найближчим часом. Незважаючи на низку російських контратак з моменту початку вторгнення 6 серпня, Україна продовжує контролювати територію площею близько тисячі квадратних кілометрів у Курській області Росії.
Ця безпрецедентна українська окупація російської території виявила обмеженість кремлівської військової машини. Хоча багато хто продовжує вважати російську армію непереборною силою з практично безмежними запасами людей і техніки, зараз стає все більш очевидним, що насправді спроба Путіна завоювати Україну призвела до того, що його армія виявилася небезпечно перевантаженою і нездатною захистити Росію.
Президент України Володимир Зеленський спочатку сподівався, що вторгненням в Росію він зможе натиснути на Путіна і змусити його перекинути війська з України на внутрішній фронт. Поки що цього не сталося. Натомість російська армія продовжує невпинно просуватися на сході України і захопила низку міст і сіл з моменту початку транскордонного вторгнення в Україну. Водночас, той факт, що Путіну довелося обирати між вторгненням в Україну і захистом Росії, сам по собі є промовистим.
Труднощі Росії на Курському фронті є останнім свідченням того, що Москва відчуває зростаючу нестачу людських ресурсів. За повідомленнями, в останні місяці російські військові були змушені різко збільшити винагороду, яку пропонували новобранцям. Згідно з розслідуванням російського видання “Верстка”, ті, хто погоджується піти воювати в Україну, часто мають дуже слабке здоров’я, а середній вік добровольців зріс із сорока років на початку вторгнення до близько п’ятдесяти.
Інші ознаки того, що Путін змушений шкребти дно бочки, щоб поповнити виснажені ряди своєї армії, включають нещодавні повідомлення про те, що моряки з єдиного російського авіаносця «Адмірал Кузнєцов» були зняті з військово-морської служби і направлені в Україну в якості піхоти. Росія також перебуває в процесі прийняття нового законодавства, яке дозволить обвинуваченим підписувати військові контракти і уникати судового переслідування. Десятки тисяч російських ув’язнених вже були звільнені з в’язниць, щоб воювати в Україні.
Тим часом, коли на початку серпня українські війська перетнули кордон у Курській області, вони виявили, що більшість російських укріплень у прикордонній зоні були укомплектовані молодими солдатами-строковиками, які незабаром масово здавалися в полон. Це дозволило Україні поповнити свій обмінний фонд і провести низку обмінів полоненими, а також викликало значне занепокоєння в російському суспільстві.
Нехарактерно стримана реакція Путіна на вторгнення України під Курськом свідчить про те, що він добре усвідомлює недоліки своєї армії. Не погрожуючи Третьою світовою війною або намагаючись згуртувати свою країну проти іноземного загарбника, Путін намагався применшити значення цього вторгнення і напрочуд мало говорив про те, що це перша іноземна окупація російської землі з часів Другої світової війни.
Ця пригнічена реакція була очевидною з перших днів українського наступу, який Путін спочатку відкинув як просту “провокацію”. За повідомленнями, російські ЗМІ отримали від Кремля вказівку мінімізувати значення українського вторгнення, і їм було доручено переконати внутрішню аудиторію в тому, що присутність українських військ на території Росії тепер є “новою нормою”.
Звичайно, це не означає, що російська армія перебуває на межі розвалу. Навпаки, Путін нещодавно оприлюднив амбітні плани щодо подальшого збільшення чисельності своєї армії до півтора мільйона солдатів, що зробить її другою за величиною у світі після Китаю. Він також може оголосити наступний раунд мобілізації, якщо це буде необхідно, але це потенційно може призвести до внутрішніх заворушень і переконати тисячі молодих росіян покинути країну.
Путіну, безумовно, потрібно буде знайти велику кількість додаткових військ, оскільки він прагне компенсувати приголомшливі втрати Росії і досягти своєї мети – поступово знекровити Україну в жорстокій війні на виснаження. За даними американських офіційних осіб, вересень 2024 року був найкривавішим місяцем війни для російських військ в Україні, але він також був одним з найуспішніших з точки зору захоплення нових територій. Оскільки Росія зараз впевнено переважає Україну за чисельністю та озброєнням, Путін явно розраховує на набагато більшу здатність своєї країни поглинати втрати на полі бою і продовжувати воювати.
Українські лідери, схоже, чудово розуміють цю похмуру арифметику. Дійсно, вони прийняли сміливе рішення про вторгнення в Росію значною мірою тому, що усвідомлювали, що залишатися замкненими у війні на виснаження зі своїм набагато сильнішим ворогом було б актом національного самогубства.
Не всіх переконують аргументи на користь Курської операції, деякі критики називають її безрозсудною авантюрою і стратегічною помилкою, яка послабила оборону України в критичний момент. Тим не менш, не можна заперечувати, що наступальна операція спростувала домінуючий раніше наратив про неминучу перемогу Росії. Важливо, що українське вторгнення в Курську область Росії також продемонструвало, що перенасичена армія Путіна набагато вразливіша, ніж Кремль хотів би, щоб ми в це вірили.