Повідомлень про те, що північнокорейські солдати воюють в Україні на боці Росії, стає дедалі більше.

3 жовтня українські медіа писали про загибель шести північнокорейських військових внаслідок ракетного обстрілу на окупованій Росією території Донбасу.

За даними джерел, група офіцерів з КНДР приїхала туди для зустрічі з російськими колегами “в рамках обміну досвідом”. Чи так це насправді, й якщо так, то чим військові з КНДР можуть допомогти російським військам, які воюють в Україні?

Про те, що на окуповану територію України прибув обмежений контингент військовослужбовців з Північної Кореї, зокрема, підрозділи інженерних військ, повідомляло Головне управління розвідки України.

Російська сторона цю інформацію не коментувала.

У вівторок, 8 жовтня, про можливе відправлення північнокорейських солдатів в Україну для підтримки Росії заявив у парламенті Південної Кореї міністр оборони країни Кім Йон Хен. Він вважає, що інформація про загибель північнокорейських військових на Донбасі, є “дуже імовірною”

“Оскільки Росія і Північна Корея уклали угоду, схожу на військовий союз, можливість відправки військових на фронт дуже імовірна”, – цитує заяву міністра південнокорейське видання Yonhap. Йдеться про договір про всеосяжне стратегічне партнерство, який у червні 2024 року підписали північнокорейський лідер Кім Чен Ин та президент Росії Володимир Путін.

Публікації про можливу участь північнокорейських військових у бойових діях в Україні на російському боці з’являлися і раніше. У вересні 2023 року Володимир Путін назвав такі повідомлення “нісенітницею повною” – тоді він зустрічався з лідером КНДР Кім Чен Ином на російському космодромі “Східний”.

У червні 2024 року, коли Путін підписав з Кім Чен Ином договір, який з-поміж іншого передбачає взаємну оборону, його запитали про можливу участь північнокорейських солдатів у “спеціальній військовій операції” (так російська влада називає війну в Україні).

“Ми нікого про це не просимо, нам ніхто цього не пропонував”, – відповів російський президент.

Чи є докази військової допомоги КНДР

Ні Москва, ні Пхеньян не приховують посилення військової співпраці.

У липні 2023 року тодішній міністр оборони Росії Сергій Шойгу їздив до Пхеньяна, як писали російські держЗМІ, “зміцнювати військові зв’язки”, а у вересні Кім Чен Ин відвідав російський Далекий схід.

Тоді ж, у вересні 2023 року, президент Південної Кореї Юн Сок Йоль заявив на Генасамблеї ООН про можливе постачання до Росії озброєнь з КНДР в обмін на російські військові технології.

16 жовтня 2023 року вийшла доповідь британського Королівського інституту оборонних досліджень (RUSI) про початок масштабних поставок боєприпасів до Росії з КНДР. Публікація супроводжувалася супутниковими знімками.

Прессекретар Кремля Дмитро Пєсков заявив у відповідь, що ці повідомлення не мають жодних доказів. “Це не тільки британська розвідка, це й американська розвідка, вони весь час це повідомляють, ніяких не надаючи доказів”, – сказав Пєсков.

Але вже наприкінці 2023 року в російських мілітаристських спільнотах на повну силу обговорювали технічні характеристики північнокорейських снарядів і мін, які застосовували російські підрозділи в Україні (відгуки були переважно погані).

А в січні 2024 представник Ради з нацбезпеки США Джон Кірбі заявив, що Росія отримала з КНДР балістичні ракети і вже застосовувала їх проти України.

Повідомлення про плани відправки Пхеньяном в Україну військових інженерів та будівельників з’явилися в червні 2024 року, невдовзі після візиту Володимира Путіна до КНДР.

За інформацією джерел південнокорейської телекомпанії TV Chosun, а також американського Інституту вивчення війни, армія КНДР має десять інженерних бригад, три-чотири з яких можуть перекинути в Росію. За це Пхеньян може отримувати щорічно від Москви до 115 млн доларів, стверджувала TV Chosun.

“Я не знаю, про що йдеться”, – прокоментував це повідомлення речник Дмитро Пєсков.

А на початку липня про виліт до Росії елітної делегації з військової підготовки на чолі з президентом військового університету імені Кім Ір Сена Кім Гім Чхолем повідомило вже державне інформагентство Північної Кореї KCNA. У відповідь на прохання журналістів уточнити мету візиту північнокорейських військових Дмитро Пєсков запропонував звернутися до міноборони РФ.

Що відомо про північнокорейську армію

Як і сама Північна Корея, її армія – максимально закрита структура, її склад відомий лише приблизно, а оцінки боєздатності викликають суперечки. Головна її особливість – це чисельність.

У країні діє загальна військова повинність, зокрема й для жінок, термін обов’язкової служби становить від трьох до 10 років залежно від роду військ.

За даними Міжнародного інституту стратегічних досліджень, 2018 року збройні сили КНДР були четвертими за величиною у світі й налічували близько 1,2 млн людей.

Експерт Російського інституту стратегічних досліджень Андрій Губін вказує, що ці оцінки можуть бути завищеними: “На сьогодні чисельність особового складу Корейської народної армії складає, імовірно, не більш 850 тис. Є оцінки і в 650 тис. військовослужбовців у бойових підрозділах”.

Водночас російський вчений відзначає величезний мобілізаційний потенціал північнокорейської армії: “Щонайменше 4 млн людей перебувають у резерві, а загальні мобілізаційні ресурси становлять 6,2 млн”.

У Північній Кореї є також багато воєнізованих формувань – так зване народне ополчення.

“До нього можна віднести робітничо-селянську червону гвардію (резервісти старшого віку) – близько 1,5 млн, молодіжну червону гвардію – 700 тис. (старшокласники), війська міністерств громадської безпеки та державної безпеки – 30 тис. Щонайменше 200 тисяч належать до допоміжних підрозділів, включно з будівельними та охоронними”, – пише Андрій Губін.

Здавалося б, північнокорейській владі, яка обкладена санкціями й гостро потребує поповнення бюджету, але водночас має величезну покірну масу навчених військовій справі людей, ніщо не заважає надіслати частину з них на допомогу одному з небагатьох своїх союзників.

Тим більше, що нинішній характер бойових дій в Україні вимагає постійного поповнення людських ресурсів.

Але не все так просто.

Приховати участь КНДР не вийде

Армія КНДР створена за лекалами радянської й використовує радянські військові напрацювання, але, на відміну від російської, не має досвіду реальних бойових дій. Якщо брати її основні сили – мотопіхотні підрозділи – то не дуже зрозуміло, як саме вони могли б брати участь у війні в Україні на боці Росії.

Діяти, як їх вчили, самостійно у складі великих механізованих з’єднань? Але така тактика в Україні не працює, російська армія неодноразово могла в цьому переконатися і намагається рідше ходити в атаки танковими колонами.

Діяти у складі малих груп? Але для цього потрібен зовсім інший рівень координації та взаємодії – щонайменше, відсутність мовного бар’єра.

І в тому, і в іншому випадку втрати неминучі, і цей фактор може стати критичним. Приховати участь Пхеньяна в російській воєнній кампанії не вийде.

А велика кількість вбитих і полонених північнокорейських солдатів, яких неодмінно покаже Україна, може підірвати культивований північнокорейською держпропагандою образ незламності збройних сил КНДР.

Певну небезпеку для керівництва КНДР становить і втрата контролю над військовослужбовцями, якщо вони діятимуть не відокремлено, а в складі російських частин.

Попри союзницькі відносини, ідеології російського та північнокорейського режимів помітно відрізняються.

Будбат КНДР – це теж війська

Усе це не виключає участі військових з КНДР у російській воєнній кампанії в Україні. Пхеньяну потрібні гроші і технології, Москві – солдати і боєприпаси, обидві сторони зацікавлені в розвитку  співпраці.

Північнокорейська армія довгі роки виконувала функції дешевої робочої сили – багато її підрозділів були аналогом радянського будівельного батальйону. Військові експерти високо оцінюють якість оборонних споруд, зведених північнокорейськими інженерно-будівельними частинами на території країни.

Імовірно, саме такі підрозділи можуть бути корисними для російської армії. Вони можуть базуватись в тилу і займатися військовою інфраструктурою – будівництвом підземних складів і фортифікацій, доріг і мостів.

Замінивши тилові підрозділи північнокорейськими, російське командування отримує додатковий людський ресурс, який може перекинути на передову.

Ілля Абішев