Оскільки партнери Києва все ще не бажають знімати обмеження на атаки всередині Росії із застосуванням західних озброєнь, одним з очевидних рішень може стати посилення здатності України завдавати удари по російських цілях із застосуванням української зброї вітчизняного виробництва, пише Девід Кириченко.
З наближенням третьої зими повномасштабного російського вторгнення в Україну найбільшою темою для дискусій є небажання ключових партнерів Києва санкціонувати дальні удари по території Росії із застосуванням західних озброєнь. На думку скептиків у Вашингтоні та інших містах, глибокі удари становитимуть неприйнятний ризик і можуть спровокувати набагато ширшу війну.
У типовій манері президент Росії Владімір Путін скористався цим страхом Заходу перед ескалацією. Кремлівський диктатор нещодавно пообіцяв знизити поріг для російських ядерних ударів і попередив, що будь-які дальні атаки на російську територію означатимуть, що НАТО «перебуває у стані війни» з Росією.
Поки що ядерне брязкання шаблею Путіна, схоже, працює. Попри широке державне і приватне лобіювання, президент України Володимир Зеленський завершив свій довгоочікуваний візит до Сполучених Штатів наприкінці вересня, не досягнувши прориву.
Офіційні особи в Києві вважають нинішні обмеження на атаки всередині Росії політично невиправданими і абсурдними з військової точки зору. Вони стверджують, що, не даючи Україні завдати удару у відповідь, західні лідери фактично захищають військову машину Путіна, змушуючи українських військових воювати зі зв’язаною за спиною рукою.
Оскільки немає жодних ознак того, що головні союзники України готові змінити курс і дозволити використання ракет, що постачаються Заходом, на території Росії, можливо, настав час розглянути інші варіанти. Найбільш очевидним рішенням було б посилення здатності України здійснювати атаки на території Росії, використовуючи власну зброю дальнього радіуса дії, вироблену в Україні.
Українська програма розробки безпілотних літальних апаратів, що швидко розвивається, вже має значний потенціал дальнього радіусу дії, але потребує значних інвестицій і технологічного співробітництва для повного розкриття свого потенціалу. Україна також нещодавно підтвердила успішне випробування своєї першої балістичної ракети вітчизняного виробництва. За достатньої підтримки Заходу цей розширений український арсенал далекобійних озброєнь може мати значний вплив на майбутній перебіг війни.
З початку 2024 року Україна проводить все більш амбітну кампанію ударів з безпілотників по військових об’єктах та інфраструктурі енергетичної галузі в глибині Росії. Багато з цих атак відбуваються на відстані понад тисячу кілометрів від українського кордону із залученням великої кількості безпілотників, які успішно долають російську протиповітряну оборону.
Потенціал українських безпілотників дальнього радіуса дії був підкреслений у вересні, коли в результаті широкомасштабної атаки на військовий склад у Тверській області Росії стався вибух, який був достатньо потужним, щоб його зафіксували станції моніторингу землетрусів. За даними українських джерел, вибух знищив величезну кількість російських ракет, планерних бомб і артилерійських боєприпасів. Супутникові знімки підтвердили, що об’єкт, по якому було завдано удару, був частково зруйнований.
Деякі партнери України спочатку неохоче підтримували цей повітряний наступ, а чимало американських посадовців публічно ставили під сумнів мудрість стратегії Києва. Однак в останні місяці ці занепокоєння, схоже, зменшилися. Західні посадовці тепер більш публічно підтримують право України на нанесення удару у відповідь на території Росії за умови, що це буде зроблено з використанням української зброї.
За останні два з половиною роки дрони стали життєво важливим активом у стратегії асиметричної війни України, яка намагається захиститися від набагато більшого і потужнішого супротивника. Перевершуючи Росію в озброєнні та чисельності, Україна зосередила свої ресурси на розбудові власної індустрії безпілотників. У повітрі, на суші і на морі безпілотники вітчизняного виробництва відіграли важливу роль у багатьох найважливіших військових успіхах України.
З початком повномасштабного вторгнення Росії обсяги виробництва українських безпілотників різко зросли, і зараз понад двісті компаній виробляють мільйони безпілотників щороку. Розширення сектору було настільки стрімким, що наразі Україна виробляє більше безпілотників, ніж українська влада може собі дозволити придбати, що призводить до надлишку виробничих потужностей. Якщо не вирішити цю проблему, існує небезпека, що багато українських компаній, які виробляють безпілотники, можуть бути витіснені з ринку або змушені переїхати за кордон.
Партнери України можуть подолати розрив між зростаючими виробничими потужностями та обмеженим бюджетом державних закупівель, розміщуючи замовлення безпосередньо в українських виробників безпілотників. Деякі країни, зокрема Данія, вже взяли на себе такі зобов’язання. Більш комплексні зусилля в цьому напрямку могли б поставити українську індустрію безпілотників, що динамічно розвивається, на міцніший фундамент і посилити здатність країни вражати цілі в глибині Росії.
На початку жовтня міністр оборони України Рустем Умеров підтвердив, що збільшення виробництва безпілотників і ракет дальнього радіусу дії буде ключовою метою у 2025 році. Партнери України повинні наслідувати цей приклад і зробити пріоритетом свою підтримку потенціалу повітряних ударів на великій відстані. Розширюючи інвестиції та технічну співпрацю в цій сфері, вони можуть допомогти Україні повернути ініціативу і змусити Путіна переосмислити своє вторгнення, водночас дотримуючись власної обережної доктрини управління ескалацією. Західні політики, можливо, все ще вірять у “червоні лінії” Путіна, але українці – ні.