Військово-технічна та військова співпраця Тегерана та Москви пов’язана з війною в Україні, яку Росія розпочала у 2022 році, а також з ударами Ірану по Ізраїлю, які можуть вилитися у повномасштабний конфлікт вже найближчим часом.
Іран уже постачав до Росії дрони, якими російські військові обстрілюють Україну. Були й інші постачання, менші.
Однак це військово-технічне співробітництво могло б бути набагато серйознішим. Наприклад, Росія могла б продати Ірану партію винищувачів Су-35, раніше зібраних для продажу Єгипту в рамках угоди, що зірвалася. Іран висловлював інтерес до отримання цих літаків.
Наявність таких винищувачів ускладнила б проведення повітряних операцій проти Ірану. Зараз іранські ВПС налічують лише кілька десятків бойових літаків — це російські та застарілі американські моделі, що залишилися після ісламської революції 1979 року.
Навесні 2023 року іранська телерадіокомпанія IRIB процитувала анонімного співробітника іранської місії в ООН, який сказав, що угоду здійснено, але з того часу повідомлень про передачу літаків Ірану до ЗМІ не було.
На стоянці аеродрому далекосхідного авіаційного заводу КнААЗ залишається понад 20 винищувачів у забарвленні, яке російський військовий аналітичний Центр аналізу стратегій та технологій називав «єгипетським». Їх можна побачити навіть у сервісі Google-карти.
Росія також могла б передати Ірану засоби протиповітряної оборони, наприклад комплекси ближнього радіуса дії «Панцир С1». Вони можуть бути використані для захисту дальніших систем ППО або інших об’єктів від ударів ізраїльських ракет.
Як заявляли в Білому домі 2023 року, російський гурт «Вагнер» збирався передати таку установку або групі «Хезболла», або Ірану. Тоді представник американського Агентства національної безпеки Джон Кірбі заявив , що американці готуються застосувати «контртерористичні санкції проти російських фізичних та юридичних осіб», якщо такі поставки відбудуться.
Про реалізацію цих планів згодом нічого не повідомлялося.
Своєю чергою, Іран міг би постачати до Росії балістичні ракети — оперативно-тактичні або навіть малого радіуса дії. Якби такі ракети з’явилися у російської армії, то це дуже змінило б ситуацію в Україні. Річ у тому, що балістичні ракети важче збивати, а в Росії їх запаси зменшилися, і вона використовує їх рідше, ніж крилаті.
У разі війни з Ізраїлем для Ірану, який знаходиться на відстані тисячі кілометрів від Ізраїлю, були б актуальні ракети середньої дальності, тоді як Росії потрібні оперативно-тактичні або малого радіуса з дальністю до 500 кілометрів. Тому на можливості обстрілювати Ізраїль ці поставки не вплинуть.
Можлива передача ракет була настільки небезпечною, що стала предметом зовнішньополітичної напруги між Москвою та Вашингтоном — на початку вересня президент Джо Байден розглядав можливість дати дозвіл Україні на застосування американських ракет проти цілей у Росії.
Тоді США, Франція, Німеччина та Великобританія офіційно звинуватили Іран у постачанні балістичних ракет до Росії. За інформацією, що потрапила до преси, ці ракети вже прибули до Росії.
Дозвіл на удари по цілях у Росії Київ так і не отримав, але й Москва не стала застосовувати в Україні іранські ракети. Іран офіційно заявив, що не передавав їх Росії.
Винищувачі і балістичні ракети — найбільші поставки, що не відбулися, про які стало відомо, тому що інформація потрапила в пресу.
Але вони показують, що потенціал військово-технічного співробітництва в Ірану та Росії великий і може позначитися на ситуації у регіонах.
Однак така співпраця зачіпає інтереси Ізраїлю, з яким у Росії відносини якщо не близькі, то, як мінімум, не настільки ж сильно зіпсовані, як з іншими країнами політичного Заходу.
Ізраїль досі не постачав Україні летальну зброю принаймні відкрито, хоча запити з боку українського керівництва були вже давно.
Київ цікавлять високоефективні ізраїльські системи протиповітряної оборони, як-от «Залізний купол». Ізраїль навряд чи став би передавати Україні системи ППО з чинної армії, але їх будують на експорт, і, крім того, дві батареї вже є в США — їх можна передати українцям за згодою ізраїльтян.
Ізраїль не надає серйозної військової допомоги Україні — він бере участь лише у гуманітарних поставках.
У лютому 2023 року прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху сказав, що може розглянути можливість надання військової допомоги Україні, не уточнюючи якої саме. Однак досі це питання не вирішилося.
Відносини Ізраїлю та Росії також ускладнює той факт, що військова авіація двох країн діє пліч-о-пліч у Сирії, де в повітрі військові літаки нерідко літають зовсім поруч один з одним.
Їм постійно доводиться координувати свої дії, щоб не допустити інцидентів, подібних до загибелі російського літака-розвідника в 2018 році. Його помилково збила сирійська ППО, але в Росії стверджували, що поруч із ним знаходилися ізраїльські винищувачі, за якими стріляли сирійці.
Міжнародні відносини країн на Близькому Сході сплетені в такий щільний клубок, що будь-яке інтенсивне втручання спричинить ланцюгову реакцію проблем з іншими країнами.
У будь-якому випадку Москва та Тегеран явно намагалися обговорити всі деталі до ескалації обстановки у регіоні.
30 вересня до Тегерана прилітав із візитом російський прем’єр-міністр Михайло Мішустін. Як пише російська газета «Ведомости», під час візиту планувалося обговорити весь комплекс російсько-іранського співробітництва, але особливу увагу було приділено великим спільним проектам у галузі транспорту, енергетики, промисловості та сільського господарства.
Чи це означає обмін військовими технологіями, невідомо.
Павло Аксьонов