Тоді як український президент Володимир Зеленський привіз до США свій план перемоги, західні ЗМІ подають різні погляди на те, якою може бути перемога України і як її досягти. Оцінки різняться від “все погано” до “дайте українцям перемогти у їхній спосіб”.
Ми подаємо огляд статей у британському Economist та американському The Hill.
Заходу і Україні треба міняти курс
“Якщо Україна та її західні партнери хочуть перемогти, їм спочатку треба визнати, що вони програють”, – йдеться в статті Economist із заголовком “З війною все погано. Україна та союзники мають змінити курс”.
Впродовж останніх двох років Росія та Україна вели війну на виснаження, але далі підтримувати такий стан речей неможливо, вважають автори британського видання.
Президент Зеленський поїхав до США із планом перемоги, якій мав містити новий заклик до надання Україні більшої кількості зброї та грошей.
“Насправді Україні треба дещо набагато амбітніше – термінова зміна курсу”, – пише Economist.
Часопис нагадує про вкрай складну ситуацію на східному фронті України, особливо біля Покровська. А також про повільне, але впевнене просування росіян там, – хоч і з втратами близько 1200 вояків щодня на додачу до близько 500 тисяч від початку війни. Але й Україна, людські ресурси якої складають лише п’яту частину російських, страждає також, зазначає Economist.
На додачу, Україна зазнає втрат і поза фронтом, в тилу. Росія настільки зруйнувала українську енергосистему, що у разі холодної зими українці можуть залишатися без світла по 16 годин на добу.
“Люди втомилися від війни. Армії важко мобілізувати та підготувати достатньо вояків, аби тримати лінію фронту, не кажучи вже про відвоювання територій, – пише Economist. – Прірва між тотальною перемогою, якої, як кажуть більшість українців, вони хочуть, і готовністю та здатністю боротися за неї, зростає”.
Ззовні також помітна втома. Праві сили в Німеччині та Франції заявляють, що допомога Україні – це гроші на вітер. У Сполучених Штатах на виборах може перемогти Дональд Трамп. Він здатен на будь-що. Але з його слів витікає, що він хоче продати Україну російському президентові Путіну.
“Якщо президент Зеленський і надалі відкидатиме реальність і наполягатиме, що українська армія може відвоювати землі, які Росія вкрала від 2014 року, він відвадить партнерів України та надалі розколюватиме українське суспільство”, – вважають автори Economist.
І, незалежно від того, чи виграє Трамп у листопаді на виборах, єдина надія зберегти підтримку Америки та Європи та об’єднати Україну, це новий підхід, коли лідери чесно визначаться, що означає перемога.
Economist нагадує, що вже давно дотримується погляду: Путін напав на Україну не через території, а для того, щоб вона не стала процвітаючою демократією, орієнтованою на Захід. І Зеленський має переконати українців у тому, що саме це – процвітання і демократія – мають бути найголовнішим у перемозі.
“Як би сильно не хотілося Зеленському вигнати Росію з усієї території України, включно із Кримом, в нього немає ані людей, ані зброї, щоб це зробити”, – вважає Economist. При цьому, звісно, додають автори часопису, ані Україна, ані Захід не має визнавати територіальні претензії Росії на окупованих територіях.
В обмін на визнання цією похмурої правди західні лідери мають забезпечити усім належним досягнення нової цілі війни – забезпечити військові та безпекові гарантії.
“Незалежно від того, чи буде підписана формальна мирна угода, це є єдиною можливістю припинити вогонь і забезпечити безпеку, на якій може ґрунтуватися процвітання і демократія в Україні”, – пише Economist. І зазначає: це потребуватиме збільшення поставок зброї, про які просить і президент Зеленський. Зокрема, і зброї далекобійної, щоб завдавати ударів вглиб російської території, щоб знищити воєнні цілі та ППО, завдяки яким Росія завдає ударів по українській інфраструктурі.
Також дуже важливо, щоб Україна й сама виробляла зброю, пише Economist, зазначаючи, що наразі оборонний сектор в Україні має замовлень на 7 млрд доларів – це третина від його потенціалу. Видання також зазначає, що поставки вітчизняної зброї є більш надійними та інноваційними, і нагадує, що в Україні дрони виробляють вже понад 250 фірм, деякі з яких вже є світовими лідерами, а їхня продукція ефективно вражає такі цілі в Росії, як арсенал у Тверській області.
Ще одним вагомим фактором безпеки була б заява президента Байдена про запрошення України до НАТО – хай країна і має окуповані території і, можливо, без мирної угоди. Саме Байден мав дуже обережну позицію щодо цього. Тому така заява від нього за підтримки лідерів Британії, Франції та Німеччини дозволила б просунутися набагато далі, ніж після невизначених слів про “незворотність процесу” приєднання України до альянсу.
Так, це буде досить суперечливим кроком, визнає Economist, адже нині члени НАТО зобов’язані надавати підтримку один одному, якщо на когось напали. Але Байден може чітко заявити, що гарантії 5-ї статті договору не стосуються територій, які вже окупувала Росія, – так, як це було зі Східною Німеччиною, коли Західна приєдналася до альянсу у 1955 році. Або що Україна, як Норвегія у 1949, не розміщуватиме іноземний контингент у мирний час на своїй території.
Так, варіант із НАТО має ризики. Якщо Росія знову нападе на Україну, США постануть перед складною дилемою – підтримати Україну і наразитися на ризик війни з ядерним суперником, або відмовитися і послабити усі союзні відносини.
Надто довго Захід ховався за удаванням: Україна ставить цілі – ми вирішуємо, яку зброю надавати. Але Зеленський не може визначити, що є перемогою, якщо не знає рівня західної підтримки. Натомість, вважає Economist, чітка обіцянка членства в НАТО допоможе Зеленському перевизначити перемогу. Реальна ціль у війні стримуватиме Росію. НАТО виграє від перезавантаженої української збройної промисловості, – перераховує переваги такого плану перемоги Economist.
“Новий план перемоги вимагатиме багато від Зеленського та західних лідерів. Але якщо вони вагатимуться, то прокладуть дорогу до поразки України. А це вже буде набагато гірше”.
Виграти війну по-українськи
Тим часом американське видання The Hill подає погляд двох військових аналітиків на те, як досягти перемоги України.
“Ви є настільки сильними, наскільки міцною є ваша найслабша ланка. І дуже швидко нею стають Сполучені Штати”, – пишуть автори статті, полковник армії США у відставці Джонатан Світ, який прослужив 30 років у військовій розвідці, та воєнно-політичний оглядач Марк Тот.
Вони нагадують, що адміністрація Байдена і надалі відкидає запит України на удари вглиб російської території по цілях, які становлять “чітку та неминучу загрозу” українським силам та цивільним в Україні.
Автори статті у The Hill вважають, що червоні лінії стали проблемою для Вашингтона та Брюсселя, тоді як президент Зеленський і його генерали, які прагнуть виставити російських загарбників з України і виграти у війні, перенесли бойові дії на російську територію.
Для цього Зеленський сконцентрував усі наявні ресурси, результатом чого стала смілива, успішна і для декого прикра операція у Курській області Росії.
При цьому, як пишуть автори статті, Зеленський відкинув застереження від декого із власного найближчого кола. А радники президента США Байдена, включно із Джейком Салліваном, Держсекретарем Ентоні Блінкеном та міністром оборони Ллойдом Остіном були шоковані таким зухвалим перетином усіх червоних ліній.
Українці і надалі просуваються територією Курської області, і нині контролюють близько 1000 кв км російської території.
Російського президента Путіна це не особливо вразило. Його війська і надалі просуваються на Донбасі, втрачаючи понад тисячу вояків за день, тоді як загальні втрати росіян від лютого 2022 року перевищили 645 тисяч. Але Путін і надалі має наміри посилати людей у м’ясорубку, – 16 вересня він підписав указ про мобілізацію ще 180 тисяч вояків.
Зеленський дав свою відповідь на це – через два дні після указу Путіна українські дрони підірвали арсенал зброї під Твер’ю. Звідти до українського кордону – 30 км, а до Москви – 240. В арсеналі були Іскандери, Точки-У, Гради, а також, згідно із даними українського міноборони, нові північнокорейські балістичні ракети, призначені для ударів по українських цивільних.
Пожежу на арсеналі було видно із супутників NASA.
Байден має зауважити: дії на упередження – гарна річ. А тому поставки Patriot, NASAM та інших засобів ППО Україні є надважливими. Але знищення російських засобів ураження у російських арсеналах – значно краще стратегія.
Але атакою на збройний склад у Торопці українці не обмежилися. Далі були удари по Тихорецьку та Октябрьському. Тихорецьк є одним із трьох найбільших арсеналів зброї в Росії. Октябрське – головним артилерійським складом.
“Інновації, винахідливість і навіть хитромудрість із “домашніми” формами зброї дозволили Україні отримати оперативну відстань, потрібну, щоб перешкоджати здатності росіян завдавати ударів по цивільних центрах в Україні”, – пишуть автори The Hill, додаючи, що Україна продемонструвала, що ураження таких цілей вглибині Росії є цілком можливою.
Автори статті також згадують нові українські винаходи – морський дрон Нептун та дрон-ракету Паляниця, і зазначають, що вони перевершують дальність дії ATACMS, британської Storm Shadow та французької SCALP.
Крім того, українці б’ють не лише по складах зброї, але й по авіабазах, НПЗ, заводах з виробництва зброї.
“Путіну це не подобається”, – відзначають автори статті. Він вже попередив країни НАТО, що у разі, як в українських ударах по території Росії буде задіяна західна зброя, це означатиме, що “країни НАТО, Сполучені Штати, європейські країни будуть воювати з Росією”. При цьому в нього не виникає проблем із завданням ударів по території Україні іранськими дронами чи північнокорейськими ракетами.
На додачу, з боку Росії відновилися і ядерні погрози, які, втім, дещо потьмяніли після невдачі, яка спіткала запуск балістичної ракети “Сармат”, здатної нести ядерну боєголовку.
Але Байден знову спасував, а в Білому домі заявили, що змін у питанні дозволу на завдання ударів вглиб Росії немає.
Нині, коли український президент знову приїхав до США зі своїм планом перемоги, американському керівництву варто зрозуміти, що “Україна не може виграти війну без можливості вражати російську зброю та сили до того, як вони прибудуть на поле бою в Україні”.
Для росіян нічого не варті втрати і понад тисячі людей за день – вони стало поповнюють нестачу живої сили. Україна повинна мати можливість зупинити цей потік ще на початку, і удари по території Росії – те, що може забезпечити таку можливість.
“Війна не має утримуватися в межах України”, – роблять висновок автори статті, які вважають, що президент Зеленський має цілком життєздатний план як боротися з Росією.
“Тільки потрібно, щоб в Америки був хребет”.