Путін намагається нав’язати нову червону лінію щодо використання західних ракет великої дальності всередині Росії, але Україна вже більше року використовує цю зброю в окупованих регіонах, на які претендує Росія, пише Пітер Дікінсон.

Володимир Путін спробував провести ще одну зі своїх знаменитих червоних ліній 12 вересня, попередивши західних лідерів, що будь-яке рішення дозволити Україні використовувати ракети дальнього радіусу дії на російській території поставить НАТО «у стан війни» з Росією. «Це означатиме, що країни НАТО, Сполучені Штати, європейські країни перебувають у стані війни з Росією», – заявив він, після чого пообіцяв прийняти “відповідні рішення” у відповідь. Існує одна очевидна проблема з цією останньою загрозою: Україна вже використовує зброю, про яку йдеться, для ударів по окупованих регіонах, які Путін вважає російськими, не провокуючи жодної ескалації, не кажучи вже про війну між Росією і НАТО.

Коментарі Путіна пролунали на тлі зростаючих припущень про те, що партнери України готуються зняти суперечливі обмеження на використання західних озброєнь великої дальності, які наразі перешкоджають нанесенню ударів по військових об’єктах в Російській Федерації. Сполучені Штати, Велика Британія і Франція надали Україні ракети великої дальності, але досі не дозволяли Києву використовувати їх на території Росії. Однак з’являється все більше ознак того, що західні лідери готові переглянути свою позицію і дати Україні зелене світло.

Підвищуючи перспективу Третьої світової війни, Путін явно сподівається залякати Захід і переконати союзників України зберегти нинішню заборону на нанесення ударів по території Росії. У той же час, його спроби представити це питання як потенційну зміну правил гри підриваються його власною слабкою реакцією на рутинне використання Україною західних ракет дальнього радіусу дії в таких регіонах, як Крим, які, за твердженням Путіна, вже давно є частиною Росії. Якщо ідея українських авіаударів по російській території дійсно є червоною лінією для Москви, чому він не відреагував на жодну з цих попередніх атак?

Очевидна непослідовність позиції Путіна дає уявлення про реалії, що стоять за його імперіалістичною позицією під час вторгнення в Україну. Вперше розпочавши вторгнення десять років тому, Путін почав з проголошення анексії українського Кримського півострова. У вересні 2022 року він пішов ще далі, заявивши, що чотири частково окуповані українські області тепер є частиною Російської Федерації і залишаться російськими «назавжди». Конституція Росії була належним чином оновлена, щоб включити українські Донецьку, Луганську, Запорізьку та Херсонську області.

З того часу Путін подвоїв ці територіальні претензії. Він публічно вихвалявся своїми українськими «завоюваннями» і порівнював своє вторгнення з імперською експансією Росії за часів царя Петра І у XVIII столітті. У червні 2024 року Путін заявив, що для забезпечення припинення вогню і початку мирних переговорів українські військові повинні повністю вивести свої війська з усіх чотирьох частково окупованих областей і передати їх Росії. Тим часом, офіційні особи Кремля часто заявляють, що для припинення війни Україна повинна примиритися з новими «територіальними реаліями», створеними вторгненням.

Судячи з останньої червоної лінії Путіна, здається, що він також ще не повністю пристосувався до нових територіальних реалій, які пропагує його власна пропаганда. Хоча Путін публічно наполягає на тому, що всі п’ять односторонньо «анексованих» областей України були офіційно включені до складу Російської Федерації, він, очевидно, не поспішає надавати їм такий самий рівень захисту, який надається іншим російським регіонам. Це небажання підриває його зусилля зобразити окупацію українських земель як незворотну і слугує мовчазним визнанням того, що в новій імперії Путіна деякі регіони є більш російськими, ніж інші.

Звичайно, це не перший раз, коли Росія попереджає про майбутню війну з НАТО. Навпаки, кремлівські чиновники і російські пропагандисти регулярно зображують вторгнення в Україну як війну проти Заходу і часто стверджують, що воюють з НАТО. Також не дивно, що «червоні лінії» Путіна виявилися підозріло гнучкими. З першого ж дня вторгнення російський диктатор регулярно намагався накласти довільні обмеження на українських військових і західних союзників країни, але не вживав жодних заходів, коли ці червоні лінії згодом перетиналися.

З лютого 2022 року партнери України розвінчували червону лінію за червоною лінією, розширюючи свою військову допомогу Києву – від касок і ручних протитанкових засобів до систем протиповітряної оборони Patriot, ракет дальнього радіусу дії та винищувачів F-16. Тим часом Україна неодноразово розкривала блеф Путіна, звільняючи окуповані регіони, на які претендує Кремль, і виводячи з ладу або потоплюючи близько третини всього російського Чорноморського флоту. У серпні 2024 року українська армія перетнула найчервонішу з усіх червоних ліній, вторгнувшись у саму Росію. Замість того, щоб виконати свої погрози, Путін у відповідь применшив значення вторгнення і зобразив першу окупацію російської землі з часів Другої світової війни як просту «провокацію».

Зараз має бути очевидно, що «червоні лінії» Путіна – це лише блеф, спрямований на те, щоб налякати Захід та ізолювати Україну. За останні два з половиною роки його спроби накласти обмеження на своїх міжнародних супротивників неодноразово викривалися і ставали все більш відірваними від реалій війни. Зараз ми дійшли до того, що останні червоні лінії Путіна прямо суперечать його власній пропаганді. Покладання російського правителя на порожні погрози підкреслює відносну слабкість його позиції. Якщо західні лідери зможуть нарешті подолати свій страх перед ескалацією, вони побачать, що Путін набагато менш грізний, ніж він хотів би, щоб ми в це вірили.