Росія зіткнулася з нерозв’язним рівнянням: як фінансувати війну в довгостроковій перспективі, витрати на яку стрімко зростають, а доходи бюджету падають, на тлі посилення санкцій. В умовах зростання податків, падіння доходів від продажу вуглеводнів, інфляції, кризи зайнятості та іноземних інвестицій, коли ринок праці скоротився на 4,8 мільйона працівників (близько 7 відсотків робочої сили країни), а вартість іноземних активів у росії впала майже на 20 відсотків у період з грудня 2022 року по березень 2024 року, росія пішла на ризиковану авантюру, з якої вона не вийде неушкодженою. Ця російська дзиґа, що обертається з шаленою швидкістю на імпульсі своєї «економіки війни», не може зупинитися, інакше вона впаде. Але незабаром у неї може вичерпатися як імпульс, так і фінанси. Економічне майбутнє росії після 2024 року в основному залежить від ціни на нафту марки Urals та обсягів її експорту – двох питань, які стають все більш невизначеними для росії в найближчому майбутньому. Незабаром росія більше не зможе покладатися на свої фінансові резерви, що виснажуються. Не маючи можливості запозичувати на міжнародних фінансових ринках і обмежена внутрішнім фінансовим ринком (у контексті поступового відходу Китаю), росія ризикує нічим іншим, як банкрутством у середньостроковій перспективі.
Інтерпретація бюджету 2023 року
2023 рік є чудовою ілюстрацією того, як росія була змушена зануритися в свої заощадження, щоб збалансувати бюджет, а також став першим роком російської «воєнної кономіки». За даними Міністерства фінансів росії, у 2022 році росія витратила близько 31,131 трильйона рублів, отримавши 27,825 трильйона рублів доходів, що призвело до дефіциту приблизно в 3,306 трильйона рублів. При цьому інфляція за рік склала 13,8%, а дефлятор ВВП – 15,8%, що не дивно, при несподівано високому показнику дефляції. Зіткнувшись з великим дефіцитом і перспективою тривалої війни, росія наприкінці 2022 року перейшла на «воєнну економіку».
У 2023 році росія витратила 32,364 трильйона поточних рублів (що на 4% більше, ніж у 2022 році, що пояснює частину зростання росії за даними дослідницької компанії Astérès) при доходах у 29,123 трильйона (майже на 5% більше, ніж у попередньому році), зі стабільним дефіцитом у розмірі близько 3,241 трильйона рублів. Ця, на перший погляд, лінійна прогресія різних показників між 2022 і 2023 роками насправді приховує значні диспропорції.
Що стосується витрат, то росія не приховує різкого збільшення своїх бюджетів на оборону і безпеку: військові витрати у 2023 році оцінюються в понад 6 трильйонів рублів, або 3,9% ВВП, порівняно з 2,7% у 2021 році. Аналогічно, у передвиборчий рік соціальні витрати були збережені або навіть збільшені.
Що стосується доходів, то тут ситуація складніша. Доходи бюджету росії поділяються на вуглеводневі доходи (за рахунок нафти і газу) та решту, так звані «невуглеводневі» доходи (податок на додану вартість, податок на прибуток тощо). У той час як нафтогазові доходи впали на 24% у період між 2022 і 2023 роками, з 11,586 трильйона рублів до 8,822 трильйона, невуглеводневі доходи зросли з 16,238 трильйона рублів до 20,301 трильйона, тобто на 25% за один рік.
За цими іншими доходами стоять переважно надходження від податку на додану вартість на внутрішнє виробництво та імпорт, на які припадає близько 60 відсотків цього проміжного підсумку. Вони зросли майже на 22 відсотки порівняно з попереднім роком, і цю цифру слід розглядати в контексті зростання російської економіки на 3,5 відсотка у 2023 році. Друга стаття доходів – надходження від податку на прибуток (близько 10 відсотків від загальних доходів) – зросла майже на 15 відсотків, що відповідає зростанню заробітної плати і дуже низькому рівню безробіття. Таким чином, еволюція цих двох статей відповідає – принаймні з точки зору тенденцій – тому, що ми знаємо про економічну ситуацію в росії.
Але є ще близько 30 відсотків інших доходів, які не деталізовані, але які, тим не менш, зросли на 27 відсотків між 2022 і 2023 роками без жодних пояснень, звідки ці суми беруться або чим пояснюється таке значне зростання. Якщо це не податок на додану вартість чи податок на прибуток, то що це? За даними Регіональної економічної служби Посольства Франції в росії, ці невідомі надходження насправді охоплюють кілька видів неподаткових доходів, які отримує держава: дивіденди від державних компаній, що повертаються до бюджету, доходи, пов’язані з управлінням активами суверенного фонду, штрафи, «екологічний» податок на імпорт і виробництво автомобілів тощо. Але незрозумілим залишається таке зростання протягом одного року.
Торгівельний баланс у 2023 році у вільному падінні
Зростання російських доходів у 2023 році, яке здебільшого залишається незрозумілим, не можна пояснити торговельним балансом росії. Насправді, згідно з даними Центрального банку росії за 2023 рік, нещодавно опублікованими в Інтернеті, росія експортувала менше товарів і послуг у 2023 році, ніж у 2022 році: у вартісному вираженні експорт товарів і послуг впав на 29 і 17 відсотків відповідно у порівнянні 2022 і 2023 років, але імпорт товарів і послуг зріс на 10 і 5 відсотків відповідно.
В результаті профіцит торгового балансу росії ледь перевищить 50 мільярдів доларів у 2023 році порівняно з 238 мільярдами доларів у 2022 році та 122 мільярдами доларів у 2021 році, тобто падіння майже на 80 відсотків порівняно з попереднім роком. Слід визнати, що 2022 рік був рекордним для російського експорту, але це було до того, як набрали чинності західні нафтові санкції.
Хоча ціна бареля сирої нафти марки Urals значно знизилася лише у 2020 році (перший рік пандемії COVID-19), після цієї дати вона майже ніколи не опускалася нижче 55 доларів за барель. З іншого боку, ціни на газ різко впали у 2023 році після піку у 2022 році. Тому падіння доходів від експорту в 2023 році, ймовірно, пов’язане з падінням цін на газ у поєднанні з втратою європейських клієнтів: до 2022 року 40 відсотків газу для Європи надходило з росії, порівняно з 15 відсотками наприкінці 2023 року.
Російський торговий баланс за 2023 рік лише підтверджує те, про що вже говорили цифри Міністерства фінансів: збільшення доходів російського бюджету пов’язане насамперед з вищим оподаткуванням в росії (за винятком податку на додану вартість і податку на прибуток). Станом на вересень 2022 року російський уряд прийняв рішення про оподаткування нафтогазових компаній з метою зібрати 628 мільярдів рублів до кінця 2023 року. Проголосований у серпні 2023 року закон запровадив додатковий 10-відсотковий податок на прибуток для компаній, чий обсяг продажів у росії перевищує 10 мільйонів доларів, включно з іноземними компаніями. Хоча цей текст спочатку не торкнувся компаній нафтогазового сектору, через місяць уряд вирішив підвищити податки і для цього сектору. Цього разу він сподівається зібрати близько 37 мільярдів доларів податків з 2023 по 2025 рік. Однак незрозуміло, чи вдасться досягти цієї податкової мети, враховуючи, наприклад, що доходи «Газпрому» впали на 40% у 2023 році порівняно з 2022 роком і на 42% порівняно з 2021 роком, ще одним рекордним (перед 2022 р.) роком. Як наслідок, компанія сплачує значно менше податків, ніж раніше: якщо у 2022 році вона була найбільшим платником податків до державного бюджету, сплативши трохи більше 5,380 трильйона рублів, то у 2023 році, попри збільшення податкового навантаження, очікується, що вона заплатить «лише» 2,5 трильйона рублів.
Таким чином, зростання російських доходів у 2023 році значною мірою ґрунтується на збільшенні оподаткування та надолуженні згаяного порівняно з 2022 роком. Чи можна відтворити ці зусилля в такому ж масштабі в 2024 році? Немає нічого менш певного, що не заважає російському уряду вже зараз думати про наступне підвищення податків – і воно може бути значним.
Скорочення обсягів «Фонда национального благосостоянія»
Попри загальне підвищення податків, російському уряду не вдалося запобігти дефіциту бюджету в 2023 році, як і в 2022 році. Як він збирається виправити цю ситуацію? На додаток до позик, які росія все ще може залучити на внутрішньому ринку (близько 2,5 трильйона рублів у 2023 році), невідома частка російських доходів, ймовірно, також походить від значних вилучень з резервного фонду росії, її головного суверенного фонду, «Фонда национального благосостоянія» – російського «вовняного банку» (wool bank), в який зазвичай вкладаються доходи від продажу нафти для фінансування пенсій та інфраструктури.
Так, у січні 2024 року з’явилася загадкова заява Міністерства фінансів росії про використання коштів «Фонда национального благосостоянія»:
Частина коштів «Фонда национального благосостоянія», розміщених на рахунках в Банку росії, в сумі 114 947 млн китайських юанів, 232 584 кг золота в знеособленому вигляді і 573 млн євро були продані за 2 900 000 млн рублів. Виручені кошти були зараховані на єдиний рахунок федерального бюджету для фінансування його дефіциту.
За весь 2023 рік росія зняла зі своєї «накопичувальної каси» 2,9 трильйона рублів.
Це тим більше необхідно, що росія більше не має доступу до міжнародних фінансових ринків: росія вважається країною в стані дефолту з 2022 року. Під санкціями Європейського Союзу та Сполучених Штатів вона не може випускати боргові зобов’язання в доларах чи євро. Цей принцип не обов’язково бентежить росію, оскільки їй вдавалося більшу частину часу мати профіцит бюджету. Але зараз росії «заборонено перекредитовуватися» західними країнами (маючи на увазі, що навіть Китай стає дедалі менш охочим фінансувати росію): не має значення, чи має вона невеликий борг, чи взагалі його не має, оскільки вона більше не може по-справжньому залазити в борги, як це можуть робити західні держави. Тому дефіцит федерального бюджету повинен фінансуватися в інший спосіб.
У будь-якому випадку, таке використання «Фонда национального благосостоянія» не є винятковим: воно вже мало місце у 2022 році в розмірі 2,412 трильйона рублів, коли Міністерство фінансів росії розпродало свої резерви в японських єнах, доларах і фунтах стерлінгів – валютах, які російська влада вважає «токсичними». Скорочення резервів у 2023 році також не було несподіваним: Міністерство фінансів росії оголосило про це ще в серпні 2023 року. У тому ж прес-релізі воно також оголосило суму, заплановану на 2024 рік: 1,3 трильйона рублів, що вдвічі менше, ніж у попередньому році. Чи виглядає 2024 рік кращим для російських фінансів? Ніщо не є менш визначеним.
Економічний контекст росії
Очікується, що ВВП росії у 2024 році зростатиме такими ж темпами, як і в 2023 році, коли він збільшився на 3,6 відсотка, за словами міністра фінансів росії Антона Сілуанова. У будь-якому випадку, російське зростання є штучним, «купленим у кредит». Це свого роду російське кейнсіанство, спрямоване насамперед на військово-промисловий комплекс, як пояснює Олександра Прокопенко, колишня чиновниця Центрального банку росії, а нині співробітниця Євразійського центру Карнегі. Наприкінці грудня 2023 року Центральний банк росії попередив, що російській економіці загрожує перегрівання.
Це перегрівання можна побачити насамперед на рівні російського безробіття, оскільки нижче певного порогу фрикційного (тимчасового) безробіття (через зміну роботи, професійні переходи, навчання тощо) рівень безробіття, еквівалентний тому, який зараз спостерігається в росії, відображає насамперед дефіцит робочої сили: наприкінці 2023 року російські ЗМІ повідомляли про дефіцит робочої сили, який оцінювався в 4,8 мільйона робочих місць. У серпні 2023 року російський міністр цифрового розвитку вже говорив про нестачу від 500 000 до 700 000 працівників [у галузі] інформаційних технологій, на додаток до 400 000 незаповнених вакансій в оборонній промисловості, продукція якої наразі користується дуже високим попитом. За словами Олєга Дєріпаски, російського олігарха в металургійному і гірничодобувному секторі, фундаментальна проблема полягає, перш за все, в інвестиціях у виробничі структури, в галузях, які занадто погано автоматизовані в порівнянні з їх західними аналогами, і тому все ще залишаються високо трудомісткими. До цього внутрішнього російського обмеження додається падіння іноземних інвестицій в росію, враховуючи продаж активів компаніями, що залишають росію: 27 мільярдів доларів іноземних інвестицій у 2021 році порівняно з 40 мільярдами доларів у 2022 році та 8 мільярдами доларів у 2023 році.
Інфляція є проблемою номер один для Центрального банку росії на найближчі роки. У листопаді 2023 року, презентуючи свої прогнози на 2024 рік, російський Центральний банк назвав «ризиковий сценарій» наступним чином: якщо інфляція «вийде з-під контролю», Центральний банк росії може бути змушений підвищити ключову ставку до 16 або 17 відсотків у 2024 році. Це було за місяць до підвищення ключової ставки до 16%, а інфляція у 2023 році оцінюється на рівні 7,5%, що далеко від діапазону 4-4,5%, на який орієнтувався Центральний банк росії. Проте, на думку банку, який ретельно добирає слова, збереження високої інфляції пояснюється «внутрішнім попитом, що значно перевищує очікуване зростання виробничих потужностей для товарів і послуг». Однак, враховуючи дефіцит робочої сили, падіння певних інвестицій (наприклад, 315 мільярдів доларів «запасів» прямих іноземних інвестицій у вересні 2023 року проти 442 мільярдів доларів у грудні 2022 року) та амбіції Кремля щодо подальшого збільшення військових витрат у 2024 році, дуже малоймовірно, що інфляція знизиться в 2024 році. Фактично, у 2024 році російський Центральний банк повідомив про найвищу інфляцію, ніж будь-коли, у всіх своїх інфляційних звітах за рік.
Бюджет росії на 2024 рік
У листопаді 2023 року російський журналіст Боріс Грозовскій чудово підсумував це: «[Президент Володимир] Путін фінансує свою війну сьогодні за рахунок грошей, запланованих на майбутнє». Але майбутнє може виявитися не таким, на яке розраховує росія. Міністерство оборони Великої Британії одним з перших висловило скептицизм щодо бюджетних цілей росії на 2024 рік, заявивши 5 лютого 2024 року, що вважає досягнення цих цілей «малоймовірним». Дійсно, в той час як російський уряд прогнозує 26-відсоткове збільшення витрат у 2024 році до 36,6 трильйона рублів, він також прогнозує доходи на рівні 35,065 трильйона рублів, що на 22 відсотки більше, причому доходи від нафти і газу мають зрости на 25 відсотків.
Що стосується витрат, то тенденція 2023 року зберігається: у порівнянні з періодом до вторгнення в Україну, росія потроїть свої військові витрати у 2024 році, причому оборонний бюджет зараз становить 40% державних витрат у порівнянні з 14-16% до 2022 року.
З точки зору доходів, однак, перспективи росії набагато менш зрозумілі. Російські банки можуть збільшити свої запаси державних облігацій, і це дасть уряду трильйони рублів, яких вистачить для фінансування кількох років дефіциту. Але з огляду на підвищення ключової процентної ставки Центрального банку росії (18 відсотків на сьогодні – вже 19, станом на 13.09.2024 р – прим. Мортіса), це матиме дуже значні витрати для російського бюджету. І це покарає російські компанії, які значною мірою покладаються на фінансування від вітчизняних банків. Тож не дивно, що вже в жовтні 2023 року Сілуанов оголосив, що запозичення на внутрішньому ринку будуть значно нижчими, ніж планувалося. Більше того, китайські банки, одні з останніх іноземних банків, які все ще присутні на російській території, за повідомленнями російських ЗМІ, різко обмежують свою присутність у росії. Ще в січні 2024 року агентство Bloomberg повідомляло про скорочення китайської фінансової підтримки російських підприємств після тиску з боку Державного департаменту США. У червні 2024 року Сполучені Штати ухвалили рішення про вторинні санкції, зокрема, проти індійських та китайських банків, які, як вважається, допомагають росії уникати санкцій.
Попри заплановане підвищення податків, немає впевненості, що податкові надходження зростуть у 2024 році в тих самих пропорціях, що й у 2023 році, тому російський уряд покладає значну частину своїх сподівань на виконання бюджету на 2024 рік на збільшення доходів від продажу нафти. Але для цього необхідно виконати низку умов, першою з яких є ціна на нафту марки Brent на рівні близько 85 доларів за барель у 2024 році та ціна на нафту марки Urals на рівні не менше 60 доларів за барель. Ця умова наразі виконувалася протягом перших п’яти місяців 2024 року.
Це бюджетна межа, яку російський уряд повинен буде пройти у 2024 році: росії потрібна висока ціна бареля Urals (вище західної верхньої межі ціни) і низький курс рубля (щоб механічно генерувати більше рублів з тієї ж самої сплаченої суми), але й не надто низький, щоб не створити імпортовану інфляцію на додачу до вже існуючої інфляції. Як пояснює Рональд Сміт, старший аналітик BCS World of Investments у Москві, російський бюджет насамперед чутливий до ціни за барель, набагато більше, ніж до обсягів видобутку, які залишаються стабільними порівняно з 2021 роком.
Крім цього, доходи від експорту російської нафти поки що не зросли порівняно з 2023 роком (хоча російський бюджет прогнозує 25-відсоткове зростання цих доходів цього року). До примх ринку додається невизначеність щодо впливу українських ударів по російських нафтопереробних заводах: протягом кількох днів українські удари пошкодили три нафтопереробні заводи, що становлять 12 відсотків російських нафтопереробних потужностей. Хоча спочатку ця тема могла здатися більш символічною, ніж будь-що інше, дані російського експорту за січень 2024 року свідчать про падіння обсягів експорту. Для конкретних нафтопродуктів, таких як бензин і дизельне паливо, російський експорт у січні 2024 року впав на 37% і 23% відповідно. За словами генерального директора Gunvor Group Торбйорна Торнквіста, російський видобуток скоротився на 600 000 барелів на день після ударів у середині березня 2024 року. Все це відбувається на тлі загального зниження доходів росії від продажу нафти після піку в лютому-березні 2022 року. У липні 2024 року Державна Дума росії ухвалила перші поправки до федерального бюджету на 2024 рік, щоб узаконити падіння доходів, зростання витрат і, відповідно, збільшення прогнозованого дефіциту на 2024 рік. Зокрема, в документі згадується падіння нафтогазових доходів.
Обмеженість резервів «Фонда национального благосостоянія»
За відсутності достатнього збільшення нафтових і податкових надходжень, росія може бути дуже швидко змушена знову зануритися у «Фонд национального благосостоянія». Слід пам’ятати, що «Фонд национального благосостоянія» зазвичай поповнюється за рахунок доходів від продажу нафти. Однак у 2023 році вони впали на 24 відсотки. Це не завадило Сілуанову оголосити про нові вилучення коштів, як він це зробив у жовтні 2023 року: тоді він оголосив, що на кінець 2024 року у «Фондє национального благосостоянія» залишиться 6,7 трильйона рублів порівняно з 1,37 трильйона у вересні 2023 року. Чи зберігає росія резерви на майбутнє? Отже, те, що міністр оголосив у жовтні 2023 року, – це повне або дуже близьке до цього споживання фінансових резервів росії на кінець 2024 року на тлі значної невизначеності щодо податкових і нафтових надходжень цього року.
Щоб зрозуміти це, нам потрібно поглянути на склад «Фонда национального благосостоянія». Насправді він складається з безлічі активів і сек’юритизованих інвестицій, інвестиційних рахунків та інших інвестицій в облігації. Але 90 відсотків його «номінальної вартості» фактично базується на двох класах активів: акціях російських компаній та готівці (золотовалютних резервах). З усіх активів «Фонда национального благосостоянія» лише готівка може бути використана для порятунку державного бюджету та фінансування війни. І ця готівка випаровується.
На 1 січня 2022 року загальні активи «Фонда национального благосостоянія» становили 13,565 трильйона рублів, на 1 січня 2023 року – 10,434 трильйона, а на 1 січня 2024 року – 11,965 трильйона. Очевидно, що номінальна вартість фонду змінюється дуже мало, і після падіння у 2022 році вона нарешті знову зросла у 2023 році. Ось тільки сума, показана для цих резервів, підтасована, особливо якщо ми подивимося на суму ліквідних активів: 8,432 трильйона рублів у 2022 році, 6,132 трильйона у 2023 році і 5,011 трильйона у 2024 році. За два роки росія знизила резерви зі 113 мільярдів доларів до 56 мільярдів доларів (з урахуванням валютних курсів). Рік тому у «Фондє национального благосостоянія» ще зберігалося 10 мільярдів євро, 310 мільярдів юанів і 554 метричні тонни золота. Станом на 1 січня 2024 року не залишилося жодного євро (і жодної вільно конвертованої валюти), 227 мільярдів юанів і 358 метричних тонн золота.
За допомогою бухгалтерських хитрощів росія маскує падіння ліквідності, додаючи акції російських компаній, в яких держава має частку. З січня 2022 року по серпень 2023 року частка акцій російських компаній у «Фондє национального благосостоянія» зросла з 26% до 33%, тоді як їхня номінальна вартість залишилася більш-менш незмінною. До січня 2024 року ця частка зросла до 38%. Ці активи не лише неліквідні, але й їхня реальна вартість абсолютно не піддається перевірці і, ймовірно, значно завищена: важко уявити, наприклад, що оцінка «Аерофлота» не змінилася з 2021 року, а саме про це свідчить звітність «Фонда национального благосостоянія».
Центр тяжіння
З точки зору стратегії, ефективна дія залежить від визначення центру тяжіння супротивника, тобто точки в його системі (матеріальній чи нематеріальній), дія на яку матиме максимальний ефект. Окрім недооцінки українського опору, росія припустилася помилки, вважаючи, що центром тяжіння буде залежність Європи від російського газу. Влітку 2022 року росія зробила ставку на те, що дії в цьому напрямку переконають Європу не втручатися і не підтримувати Україну. У цьому був весь сенс – і провал – російського газового ембарго. З іншого боку, навіть якщо дехто ставить під сумнів швидкість цього процесу, Захід не помилився, запровадивши економічні та фінансові санкції проти росії: як і Радянський Союз до нього, росія може не мати засобів для досягнення своїх амбіцій протягом тривалого часу.
Якщо у 2023 році росія планувала скорочувати свої військові витрати, починаючи з 2025 року, то зараз все вказує на те, що вони щонайменше залишаться на тому ж рівні, а можливо, навіть будуть збільшені. Позбувшись своїх основних клієнтів і ринків збуту в Європі, росія тепер змушена витрачати свої фінансові резерви на продовження війни в Україні. Ці резерви закінчуються. До кінця 2024 року, якщо вірити заявам російського міністра фінансів і бухгалтерським деталям прес-релізів його міністерства, росія вичерпає резерви ліквідності «Фонда национального благосостоянія». В умовах погіршення економічної ситуації (інфляції), без можливості залучення боргових коштів на фінансових ринках, з меншою підтримкою з боку китайських банків, які все ще присутні в росії, і без перспективи отримання достатніх доходів від продажу нафти і газу, росія може опинитися в стані «призупинення платежів» вже в найближчому майбутньому.
«Що може вплинути на майбутній курс російської економіки? Очевидно, що військові та економічні рішення російського уряду відіграють центральну роль. Ціни на нафту – ще один ключовий фактор. Нарешті, ми маємо тиск світової спільноти на росію з метою зупинити її агресію. Якщо перші дві сили знаходяться поза прямим контролем західних демократій, то третя – це впевненість, яка в їхніх силах», – підсумовують Юрій Городнічєнко, Іікка Корхонен та Еліна Рибакова у своїй доповіді «Російська економіка воєнного часу: нова реальність, що фінансується за рахунок експорту сировини». Хоча росія все ще має фінансову спроможність фінансувати всі статті федерального бюджету 2024 року – включно із вторгненням в Україну – завдяки своїм фінансовим резервам, ситуація може змінитися вже у 2025 році. Оскільки доходів федерального уряду (від експорту та податків) буде недостатньо для покриття витрат (а різницю більше не вдасться покрити за рахунок резервів), росія незабаром може бути змушена зробити радикальний бюджетний вибір.
Що може статися, коли у росії закінчаться фінансові резерви? Це вправа на передбачення, але можна уявити кілька сценаріїв. Перший – найбільш нереалістичний: через брак фінансування росія припиняє військові витрати, відмовляється від «спецоперації» в Україні, визнає свою поразку і повертається до «business as usual». Але є проблема: це правда, що російська держава значною мірою профінансувала відродження радянського військово-промислового комплексу, але хто і як профінансує реверс? Можливість розвороту трансформації російської промисловості від виробництва військової техніки до виробництва цивільних товарів є дуже сумнівною в конкретному контексті майбутніх фінансових труднощів. У квітні 2022 року Центральний банк росії заявив, що в найближчі роки росія зіткнеться зі «зворотною індустріалізацією». Росія профінансувала перезапуск збройових заводів, деякі з яких були законсервовані роками. Це мало наслідки для всього ланцюжка поставок і субпідрядників, але різка зупинка виробництва для військових цілей не залишиться без наслідків для всіх секторів, безпосередньо пов’язаних з постачанням компонентів озброєнь – військово-промислового комплексу. Заводи, які виробляли танки чи ракети, не стануть за одну ніч виробляти автомобілі чи пральні машини.
Як би там не було, цей сценарій дозволив би передбачити поступове зняття санкцій або навіть надання допомоги з боку міжнародних інституцій у середньостроковій перспективі за умови, що росія візьме на себе зобов’язання фінансувати відновлення України. Хоча саме такий сценарій, ймовірно, найкраще дозволив би уникнути економічного колапсу, він також представляє найбільші політичні ризики для Владіміра Путіна. Тому ймовірність реалізації такого сценарію вкрай низька, поки Путін міцно тримає кермо влади в своїх руках.
Другий сценарій може передбачати масовану китайську інтервенцію (фінансові кредити, постачання обладнання, боєприпасів, військ тощо) в обмін на ще більший доступ до російських природних ресурсів або навіть в обмін на такі території, як Сибір. Ця гіпотеза дозволила б росії продовжити наступ і зміцнити свою економіку на довгі роки вперед. Недоліком цього сценарію є те, що він наражає Китай на масовану економічну відплату з боку Заходу. Окрім того, що це розділило б світ на два великі геополітичні блоки, як це сталося під час Холодної війни, і без того хитка економіка Китаю з великими труднощами абсорбувала б шок, що робить цей сценарій вкрай малоймовірним, якщо не враховувати нинішню підтримку.
Третій сценарій є найбільш вірогідним: нічого не змінювати і намагатися адаптуватися. Враховуючи, що російська економіка починає працювати за замкнутим циклом, як тільки її резерви будуть вичерпані, росія може швидко прийняти рішення про призупинення певних соціальних виплат і скорочення зарплат, продовжуючи при цьому підвищувати податки. Крім того, вона може заарештувати всі іноземні активи, які все ще присутні в росії (або навіть поступово продавати золотовалютні резерви Центрального банку росії на паралельних ринках). Оскільки цього навряд чи буде достатньо в довгостроковій перспективі, росія не матиме іншого вибору, окрім як увімкнути «грошовий друкарський верстат», розкручуючи інфляційну спіраль і ще більше знецінюючи рубль. Ця максималістська стратегія, швидше за все, дозволить росії протриматися кілька років, але з ризиком катастрофічного економічного колапсу в кінці кінців: це майже точний опис економічної ситуації в Радянському Союзі між 1989 і 1991 роками.
У країні, де більше половини населення живе безпосередньо за рахунок державних субсидій, де рівень бідності перевищить 13 відсотків у 2021 році (хоча критерії бідності набагато нижчі, ніж на Заході), і де 62 відсотки росіян не мають ані заощаджень, ані достатніх коштів, щоб купити більше, ніж одяг і їжу, довгостроковий ризик для росії полягає в тому, що вона опиниться в економічній ситуації, ідентичній тій, що передувала розпаду Радянського Союзу.