ІНТЕРВ’Ю
Наступний крок у процесі реформ: *Свен Шверсенський в Аммані про парламентські вибори в Йорданії та перемогу на них “Братів-мусульман”.
В Йорданії вибори відбулися 10 вересня. Вибори є частиною довгострокового процесу політичних реформ. Чи стане країна більш демократичною після виборів?
Це залежить від того, як ви визначаєте поняття «демократичний». Якщо це означає більший вплив соціальних груп на політику країни, то це лише в обмеженій мірі відноситься до ситуації в Йорданії. З одного боку, процес реформування відбувається відповідно до задекларованого наміру зробити процес формування громадської думки та прийняття рішень у парламенті більш соціально представницьким, гарантуючи, що партійна політика визначатиме парламентські дебати в майбутньому. Це мало бути забезпечено, серед іншого, шляхом реформування виборчого законодавства із запровадженням повторного голосування на виборах за списком, на яких обирається 41 зі 138 депутатів, які висуваються партіями як кандидати. У той же час, лібералізація Закону про політичні партії спростила створення партій, навіть якщо вони все ще повинні були відповідати низці умов, перш ніж їх можна було зареєструвати.
В результаті парламент був відсторонений від центральних питань державної політики.
Але з іншого боку, ці реформи призвели до утворення Ради національної безпеки та Ради національної політики під керівництвом короля, до яких на постійній основі передані повноваження уряду щодо прийняття рішень у найважливіших сферах зовнішньої політики, внутрішньої та зовнішньої безпеки, а також у всіх всеосяжних питаннях національного розвитку, і рішення яких не підпадають під звичайну законодавчу процедуру. В результаті парламент був відсторонений від центральних питань державної політики.
Чи було підвищено соціальну репрезентативність парламенту за результатами виборів?
Так, якщо слідувати логіці реформаторського підходу, то новий парламент сьогодні є більш соціально представницьким, ніж це було раніше. Зараз, після виборів, 105 зі 138 депутатів – тобто 75 відсотків – пройшли до парламенту або за державним списком, або за списками округів партій. У попередньому парламенті було лише дванадцять депутатів – менше десяти відсотків. Крім того, завдяки нормам про квоти, запровадженим у рамках виборчої реформи, до парламенту наразі увійшли 27 жінок, тоді як раніше таких було лише 15. Звичайно, високі показники партійних кандидатів не означають, що синдром знатності, який домінував у попередніх парламентах, був раптово скасований. Фактично, деякі з партій виловлюють кандидатів для списків своїх виборчих округів, щоб покращити свої перспективи. Також ще невідомо, наскільки великою в кінцевому підсумку буде партійна дисципліна.
Якщо слідувати логіці реформаторського підходу, то новий парламент став більш соціально представницьким, ніж це було раніше.
Однак вже зараз може бути зрозуміло одне: найсильніша парламентська група, ймовірно, також продемонструє найвищий ступінь згуртованості всередині країни та з точки зору соціальної ефективності ззовні. Це Фронт ісламської дії «Братів-мусульман», який має 31 мандат і 22 відсотки місць. Наступною за силою партією є націонал-консервативна партія «Хартія» з 21 мандатом або 15 відсотками. За нею йде соціально прогресивна партія “Ірада” з 19 мандатами. Наостанок варто згадати Національний ісламський список з дев’ятьма депутатами. Цілком можливо, що в парламенті будуть епізодичні або постійні блоки. Найбільш вірогідним є злиття депутатів від Хартії партії з більшою групою позапартійних депутатів, яка представляє 33 місця. Таке злиття потенційно матиме 54 голоси і, таким чином, консервативну блокуючу меншість у разі подальших поправок до Конституції. До речі, йорданська соціал-демократична партія не отримала мандат і голова подала у відставку наступного дня після оголошення результатів виборів.
Як можна пояснити високі показники партії «Брати-мусульмани»?
Це найкраще розташована політична організація в країні, з давньою традицією низової роботи в місцевих групах. Крім того, останнім часом вона відзначилася як центральний і потужний голос у щотижневих демонстраціях за припинення війни в Газі, захист прав палестинців і припинення ізраїльської окупації Палестини. При цьому вона користується великим авторитетом серед населення, оскільки ці вимоги завжди були одним з її політичних пріоритетів, і вона претендує на захист інтересів йорданців палестинського походження. Незважаючи на те, що таке самозображення аж ніяк не стосується всіх йорданців у палестинській діаспорі, заяви Фронту ісламської дії також приваблюють інші виборці. Крім того, партія виграє від того, що їй майже не протистоять у міських передмістях і в таборах палестинських біженців у Йорданії – інші партії там майже не присутні. Наскільки це слід розглядати як посилення соціальної репрезентативності парламенту, залишається під питанням. Опитування громадської думки щодо виборчої поведінки йорданців палестинського походження, які складають більшість населення, не є загальнодоступними.
Як це вплине на державну політику в майбутньому?
Вони, ймовірно, залишатимуться досить низькими через обмеження впливу парламенту на центральні органи влади. Однак прем’єр-міністр, який повинен бути призначений королем, повинен попросити про вотум довіри в парламенті, а депутати можуть внести вотум недовіри під час законодавчого органу. Однак, оскільки ні ісламський блок, до якого входять Фронт ісламської дії та Національний ісламський список, ні консервативний блок партії «Хартія» та позапартійні депутати не мають більшості, жодна з цих сил не може самостійно чинити вирішальний вплив на політику уряду, наприклад, накладаючи санкції на членів уряду. Все було б по-іншому, якби тут виник своєрідний базовий політичний консенсус і уряд мав би враховувати санкції більшості в парламенті на його основі. Цього не можна виключати, але було б сюрпризом з огляду на абсолютно різні соціальні бази цих груп. Консервативний блок тяжіє до представлення трансйорданських племінних громад, які відрізняються від йорданців палестинського походження. Але це не виключено і тоді в кінцевому рахунку стане ознакою розвитку в напрямку зміцнення національної єдності. Відсутність цього часто розглядається як причина невдач у попередніх спробах сформувати суспільство та політику більш демократичним шляхом.
Які перспективи прогресу процесу політичних реформ після виборів?
Поява партій у парламенті та їхній вплив на суспільні дебати підживлюватимуть дискусії про напрям реформ, які досі проводилися лише за зачиненими дверима, і, ймовірно, винесуть їх на загальний огляд. У довгостроковій перспективі, протягом наступних двох законодавчих періодів, вплив партій у парламенті має бути розширений за допомогою списків мандатів. Зрештою, в кінці цього процесу має бути сформований уряд, який буде підтриманий політичною більшістю в парламенті.
Але консервативний блок трансйорданських племінних громад вже може претендувати на втрату впливу в парламенті. Крім того, вона стурбована тим, що ця втрата впливу пошириться і на державну службу в разі майбутнього уряду більшості. До цього часу вони мали майже ексклюзивний доступ до його кабінетів. Тож може бути так, що вони намагатимуться запобігти майбутньому збільшенню спискових мандатів. Це поставить під сумнів ключовий елемент процесу реформ. З іншого боку, це може призвести до формування вже згаданого базового консенсусу, що створить важливу подальшу передумову для прогресу процесу.
*Свен Шверсенскі очолює представництво Фонду ім. Фрідріха Еберта в Йорданії, розташоване в Аммані. Раніше він працював офіс-менеджером, зокрема, у Південній Кореї та Китаї.
Джерело: IPS-Journal, ЄС