Військові експерти – про бачення стратегічного майбутнього НАТО як могутнього Альянсу демократій, здатного діяти за умов будь-якої непередбачуваності
З початку вторгнення Росії в Україну в 2022 році НАТО постійно доводилося працювати в умовах необхідності невідкладного прийняття рішень, незважаючи на те, що до цього, протягом багатьох років, Альянс розробляв концепції стратегічного бачення свого майбутнього.
В результаті реальність перебігу російсько-української війни продиктувала зовсім інші шляхи розвитку Північноатлантичного альянсу.
Цей досвід і розуміння того, що війна в Україні може закінчитися непередбачуваним чином, військові експерти аналітичного центру «Проект американської безпеки» (American Security Project) обрали як відправну точку для дискусії про те, як має виглядати довгострокова картина стратегії національної безпеки США у світлі уроків російського вторгнення в Україну, і як може виглядати майбутнє НАТО, беручи до уваги і його розширення, і деякі очевидні вразливості.
Що головне треба буде враховувати одразу після закінчення війни в Україні?
Генерал Деніел Крістман , член Ради директорів вашингтонського центру «Проект американської безпеки» (Lieutenant General Daniel Christman, ASP Board Member), уточнив, що «країни НАТО повинні розуміти, що напруга між Києвом та Москвою збережеться і після війни в Україні», і місія НАТО «буде ще багато років полягати в тому, щоб стримувати агресивні плани Кремля та його спроби дестабілізувати Європу».
Однак «хороша новина», на думку аналітика, «полягає в тому, що для цього стримування сьогодні немає кращого інструменту, ніж саме НАТО, до якого нещодавно приєдналися ще Швеція та Фінляндія».
«Про що раніше і мріяти не доводилося», – наголосив він.
Роуз Геттемюллер , співробітник Стенфордського університету та колишній заступник генерального секретаря НАТО (Rose Gottemoeller, Steven C. Házy Lecturer, Freeman Spogli Institute, Stanford University), запропонувала розглянути й інший сценарій, за її словами, «менш ймовірний, але можливий» – друге « повне падіння режиму в Москві», маючи на увазі як перший – розпад СРСР.
Геттемюллер запропонувала подумати про таку опцію:
«У разі зміни політичної ситуації всередині Росії її нові лідери можуть захотіти чогось більш позитивного у відносинах і з НАТО, і із Заходом, а також з нашими з союзниками в Азії, зовсім іншого, ніж те , що Кремль сьогодні отримує від Китаю та КНДР. І до цього ми теж маємо бути готовими», – зауважила вона.
Колишній посол США в НАТО Даг Лют , нагадав про те, що, за його словами, вже було в минулому, і що він назвав «шоками, що йдуть за історичними зрушеннями».
Одним із таких позитивних «шоків», за словами експерта, безумовно, був розпад СРСР.
Але був і інший – негативний. Це події 11 вересня 2001 року, «після яких дуже багато щодо США та НАТО до міжнародної безпеки різко змінилося».
Таким чином, вважає аналітик, «треба бути готовим як до позитивного, так і до негативного “шоку” після закінчення війни в Україні».
“Тим більше, що вже зрозуміло, що світові доведеться вирішувати складні питання з переміщеними особами, потоками біженців, впливом наслідків війни на світову економіку, реорганізації європейського енергетичного ринку, глобальної продовольчої безпеки та багато інших”, – зазначив Даг Лют.
Якщо Росія якимсь «фантастичним чином» справді зміниться після цієї війни, на що потрібно буде звернути увагу НАТО?
Роуз Геттемюллер вважає, що «цього разу не слід забувати про російський націоналізм, який виявився для Путіна “ключовим елементом його політики”».
Генерал Крістман погодився з цим, додавши, що «постійний пошук діалогу між американськими адміністраціями» в різні історичні періоди «має супроводжуватися промацуванням ймовірних тенденцій до повернення до тієї політики в Росії, яку Кремль проводить сьогодні».
Даг Лют запропонував також уважно стежити за тим, «як на периферії Російської Федерації починає проявлятися деяка крихкість, яка може легко перекинутися на всю країну».
У зв’язку з цим, на думку колишнього посла в НАТО, «Захід і Альянс зобов’язані зосередитися на ризиках, пов’язаних з потенційною фрагментацією РФ і ймовірним неконтрольованим розповсюдженням ядерної зброї, яку Москва має близько 5000 одиниць».
Чи варто НАТО якось переглянути питання розгортання нової ядерної зброї, на тлі того, що СНО-3 фактично припиняє свою дію?
Роуз Геттемюллер однозначно відповіла, що «ядерне стримування – це ключовий аспект міжнародної безпеки».
«США і НАТО йдуть шляхом модернізації свого ядерного арсеналу», і, за словами експерта, «цей шлях – абсолютно правильний».
«Ми багато зробили останніми роками для модернізації ядерного стримування в Європі, включаючи розгортання ракет із боєголовками B61-12, – розповіла вона. – Союзники купують літак подвійного призначення F-35, нові ракетні системи тощо. Саме розширене ядерне стримування НАТО є інструментом, який справді ставить крапку у подібних дискусіях та дебатах».
Однак при цьому експерт вважає «необхідним продовжувати спроби повернення до Договору про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності, що забороняє всі ракети з радіусом дії від 500 до 5500 кілометрів».
«В даний час ми повинні і зобов’язані зосередитися на пріоритеті запобігання ядерній загрозі в цьому діапазоні, – зазначила Геттемюллер, – Це був би стабілізуючий крок, який ми могли б зробити в найближчій перспективі у сфері контролю над озброєннями. І ми бачимо сигнали з Москви, що вони хочуть продовжувати дотримуватись обмежень СНО-3. І я не можу уявити, що коли настане 2026 рік і СНО-3 повинен буде перестати діяти, росіяни захочуть відмовитися від обмежень, які також торкнуться і США».
Наскільки ймовірно, що Кремль підтримуватиме «тліючу війну» в Україні, щоб не дати їй вступити до НАТО?
Генерал Деніел Крістман, який представляв США на переговорах у Європі між НАТО та Організацією Варшавського договору щодо Договору про звичайні озброєння, однозначно заявив, що «у відсутності будь-яких факторів, за яких режим Путіна буде демонтований, він не бачить жодних ознак для того, щоб Україна стала повноправним членом Альянсу».
Даг Лют, колишній посол США в НАТО, переконаний, що «саме тому необхідно надати Україні все необхідне для перемоги».
Інакше, на думку експерта, «може виникнути тупикова ситуація на фронті», і, що ще гірше, «Росія почне домінувати і тоді не лише членство України в НАТО, а й питання безпеки Європи загалом під питанням».
Даг Лют покладе, що «іншого шляху, як допомогти Україні перемогти, – ні».
«По-перше, Україна продемонструвала, що вона, насамперед, відповідальний військовий партнер, – наголосив він, – Країна дотримувалась усіх обмежень, накладених нами та стосовно надання зброї. По-друге, вона розвиває власні можливості ВПК. Україна вже завдає ударів по законних військових цілях у глибині російської території. І час прибрати американські застереження, французькі, британські і, особливо, німецькі застереження щодо застосування систем точної поразки великої дальності, наданих Україні, і тим самим наблизити поразку Кремля, яка й призведе до внутрішніх змін у Росії».
Якими є головні уроки війни в Україні?
Через два з половиною роки після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну і більше десяти років з моменту анексії Криму експерти одностайно визнали, що «НАТО було фактично не готове до агресії Кремля».
Роуз Геттемюллер, переконана, що для військових фахівців ця війна просто колосальне «джерело для вивчення власних та чужих помилок та предмет всебічного аналізу».
Насамперед експерт відзначила явні ознаки технологічної революції: це, перш за все, «перспектива, що відкрилася, ведення бойових дій контрольованим “роєм” БПЛА».
На думку Геттемюллер, «НАТО має звернути на це найпильнішу увагу і навіть повчитися в української армії».
Генерал Деніел Крістман порівняв значення війни в Україні з громадянською війною в Іспанії, коли «використовувалася стара, але модернізована під більш сучасні завдання зброя», і коли «винахідливість на полі бою знову стала важливим чинником у військовій справі».
Даг Лют головним уроком війни вважає нагадування про те, що «якість збройних сил» важливіша за їхню «кількість», і вона «завжди перемагає». На думку дослідника, «мова йде не лише про якість зброї та ведення бою, а й про рівень бойового духу».
Лют додав також, що стосовно Росії – держави, яка володіє ядерною зброєю – «отримано ще один, важливий для НАТО та його союзників висновок»:
«Це – два з половиною роки емпіричних доказів того, що там, де ми уявляли собі “ “червоні лінії” або, назвемо їх по військовому – “розтяжки”, що викликають відповідь з боку Росії із застосуванням ядерної зброї – нічого немає. Коли Путін стикався з вибором між ескалацією та евакуацією, він неодноразово вибирав евакуацію. Це було у перші тижні війни під Києвом. Це було, коли росіяни тікали із Харківської області. Це було під Херсоном. Це було із Чорноморським флотом. Здатність Росії до ескалації, насправді, виявилася набагато обмеженіша, ніж ми собі уявляли. І нам необхідно відповідним чином адаптувати наші операційні підходи до цього».
При цьому колишній посол США в НАТО нагадав, що Альянсу «слід бути обережним»:
«Якщо розглядати військовий потенціал Росії, – пояснив Лют, – то він складається з трьох рівнів: верхній – ядерний рівень, і він не зменшився, а зріс; середній рівень – звичайні озброєння – вони значною мірою спустошені під час українського конфлікту; і нижній рівень – це можливості Росії здійснювати кібератаки, втручатися у вибори, проводити кампанії з дезінформації, активні заходи тощо. Тут рівень російських загроз не знизився. Тому НАТО не може спочивати на лаврах через те, що Україна підірвала можливості Росії вести конвенційну війну, а ми маємо звернути увагу на весь спектр проблем».
Роуз Геттемюллер погодилася з цим, зазначивши, що «союзники дуже стурбовані російською підривною діяльністю в Європі».
Генерал-лейтенант Деніел Крістман додав, що «треба, щоб країни НАТО більше не заколисували себе до надмірної впевненості та байдужості, як це було до війни в Україні».
«Почався період зосередженості, який виявив, наскільки важливо використовувати ці контрпропагандистські органи, які є у НАТО та демократій, і це, на мою думку, починається з керівництва на самому верху. Лідерство зверху знову має неймовірний вплив. Нам це потрібно прямо зараз, коли демократіям так загрожують дезінформаційні кампанії зі Сходу, і наростає розкол між Сходом і Заходом», – наголосив Крістман.
Роуз Геттемюллер уточнила:
«Наразі настав час обрати правильного заступника генерального секретаря НАТО. Залучіть представників країн-нових членів до керівництва НАТО, і я сподіваюся, що це буде жінка».
Наскільки важливо продовжувати збільшувати витрати на оборону у країнах НАТО?
Даг Лют нагадав, як у 2014 році «вперше пролунав заклик до країн НАТО всім підтягнутися до 2% витрат на оборону».
«Було лише три країни, які витрачали 2 і більше відсотки ВВП, а сьогодні їх уже 23. Це великий крок за десятиліття. Саме США повинні нагадувати всім про жорстку необхідність змінювати внутрішню політику для захисту демократичного ландшафту НАТО, щоб і надалі, коли відбуваються такі ж кардинальні зміни у сприйнятті загрози європейськими союзниками, які змусили їх зробити правильний вибір, вони виявились інвестиціями у сьогоднішню та майбутню безпеку», – Заявив він.
Роуз Геттемюллер погодилася з цим, навівши приклад те, як «радикально за останні роки змінилася позиція Німеччини щодо нарощування оборонного потенціалу».
Генерал Деніел Крістман, при цьому, висловив побоювання, що, «як не дивно, у разі швидкого успіху в Україні, піднятися вище за цифру 23 – кількість країн, які зараз витрачають 2% свого ВВП і більше, знову буде непросто».
«Це реальність європейської політики в цілому, коли політикам важко знайти аргументи на користь видатків на оборону в період ослаблення напруженості зі Сходом», – заявив він.
Стан Прибилов