Коли в жовтні 2021 року м’який Фуміо Кішіда став 100-м прем’єр-міністром Японії, у доповідній записці для президента США Джо Байдена основна увага була зосереджена на двох характеристиках: «компетентність» і “обережність”.

У записці Крістофера Джонстоуна, тодішнього директора Ради національної безпеки США у справах Східної Азії, підкреслювалася компетентна робота Кісіди на посаді міністра закордонних справ протягом п’яти років при колишньому прем’єр-міністрі Шіндзо Абе, а також говорилося про його обережність у ставленні до сміливих ініціатив.

Погляди на Байдена в Токіо до його вступу на посаду в січні 2021 року не надто відрізнялися.

Він так само демонстрував стабільність на посаді віце-президента при президенті Бараку Обамі з 2009 по 2017 рік. Очікувалося, що на посаді президента Байден поверне рівень стабільності в політиці, який було втрачено під час правління Дональда Трампа у 2017-2021 роках, але правляча в Японії Ліберально-демократична партія (ЛДП) вже давно вважає, що з республіканцями в Білому домі їй легше досягати поставлених цілей.

Проте, озираючись на безпрецедентне зміцнення американсько-японського альянсу за останні три роки, Джонстоун, який зараз очолює японське відділення Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) у Вашингтоні, сказав в інтерв’ю Nikkei Asia:«Моя доповідна записка недооцінювала те, що може виявитися можливим».

Те, що виявилося можливим, – це не що інше, як всебічна реконцептуалізація американсько-японського альянсу, про що свідчить заява Байдена і Кішіди після зустрічі в Білому домі у квітні, що їхні дві країни будуть «глобальними партнерами в майбутньому», а також оголошення Вашингтона минулого місяця про те, що він перетворить свою військову штаб-квартиру в Японії на єдине об’єднане оперативне командування, яке буде паралельно з новою структурою збройних сил Токіо.

За Байдена США відійшли від ставлення до Японії як до одного з небагатьох двосторонніх союзників в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, натомість розглядаючи її як стратегічного партнера, про що свідчить формування нових спеціальних тристоронніх і багатосторонніх угруповань з такими країнами, як Південна Корея, Філіппіни та Австралія.

Поглиблений рівень координації особливо помітний в Індо-Тихоокеанському регіоні, де спільне занепокоєння агресивним китайським експансіонізмом призвело до створення нових структур безпеки і посилення контролю над експортом технологій. Але вона також проявляється і на глобальному рівні, про що свідчить матеріальна підтримка Японією зусиль США, спрямованих на підтримку України у її війні з росією.

Але тепер, коли Кішіда і Байден заявили про свій відхід з посад і на тлі невизначеності щодо їхніх наступників, майбутній напрямок посиленого американсько-японського альянсу опинився під питанням, навіть якщо ключові питання, включаючи фінансування нарощування японської оборони і долю запланованої купівлі компанією Nippon Steel компанії U.S. Steel, залишаються невирішеними.

З одного боку, існує занепокоєння щодо того, який напрямок може обрати наступник Байдена – віце-президент Демократичної партії Камала Гарріс або республіканець Трамп – щодо альянсу.«З точки зору Японії, ми розуміємо позицію колишнього президента Дональда Трампа щодо національної безпеки і Китаю», – сказав Коїчі Ісобе, тризірковий генерал японських сухопутних сил самооборони у відставці. «З Гарріс все інакше».

Марк Еспер, якого Трамп за своєї каденції звільнив з посади міністра оборони, раніше заявив в інтерв’ю виданню Nikkei Asia, що може уявити, як республіканець вимагатиме від Японії збільшити витрати на оборону понад 2% валового внутрішнього продукту, які Кішіда встановив як цільовий показник, і закликатиме Токіо взяти на себе ще більшу частину витрат на підтримку присутності американських військ в країні.

Еспер додав, що не очікує, що до кабінету Трампа на другий термін увійдуть діячі, «які дійсно вірять в наші альянси, в міжнародну систему, в те, що стосується допомоги нашим партнерам і союзникам».

Джон Болтон, який обіймав посаду радника з національної безпеки при Трампі, окремо повідомив Nikkei, що республіканець може попросити про перегляд американо-японського договору про безпеку, щоб зобов’язати Токіо захищати США, що є політично проблематичною вимогою. Трамп вже висловив чітку опозицію до угоди з купівлі Nippon Steel, тоді як Гарріс не визначилася з позицією.

Змагання за місце Кішіди на посаді голови ЛДП є набагато більш невизначеним, ніж у США, навіть незважаючи на те, що партійні законодавці мають обрати нового лідера лише за місяць.

Такаюкі Кобаяші, який раніше обіймав посаду міністра економічної безпеки Кішіди, став першим оголошеним кандидатом минулого тижня. Він вважається «яструбои», який продовжить зосередженість чинного прем’єра на питаннях оборони та безпеки.

Шінджіро Коїдзумі, син колишнього прем’єр-міністра Джюнічіро Коїдзумі, є одним з найбільш популярних кандидатів серед населення. Він раніше працював у CSIS і походить з Йокосуки, портового міста, в якому розташована найбільша закордонна база ВМС США, а також штаб-квартира Морських сил самооборони Японії. Але йому бракує значного досвіду керівництва, і його вважають поміркованим у питаннях оборони.

Очікується, що інші потенційні кандидати, такі як головний секретар кабінету міністрів Йошімаса Хаяші, займатимуть більш збалансовану зовнішньополітичну позицію і намагатимуться покращити відносини з Пекіном. Хаяші, як і його батько, раніше очолював Парламентський союз дружби Японія-Китай.

Однак від самого Кішіди навряд чи очікували, що він поглибить безпековий альянс Японії зі США настільки, наскільки це вдалося Абе, визнаному «яструбу», під час його рекордного перебування на посаді прем’єр-міністра.

Кішіда, який був пов’язаний з Кочікай, однією з найбільш поміркованих фракцій ЛДП, і чия сім’я походить з Хірошіми, міста, яке стало об’єктом першого атомного бомбардування США, вже давно є прихильником ліквідації ядерної зброї, ключового елементу американського стримування в Індо-Тихоокеанському регіоні.

Проте Кішіда вирвався з тіні Абе через кілька місяців після вступу на посаду прем’єр-міністра завдяки своїй швидкій реакції на повномасштабне вторгнення росії в Україну в лютому 2022 року.

Кішіда був міністром закордонних справ Абе вісьмома роками раніше, коли росія анексувала Крим і захопила контроль над східними областями України. Абе, який наполегливо залицявся до російського президента владіміра путіна в надії запобігти його тісному зближенню з Пекіном і домовитися про повернення островів, захоплених у Японії в останні дні Другої світової війни, відповів на агресію москви м’якими санкціями, які мали не більше ніж символічний ефект.

Утім, на початку 2022 року Кісіда швидко пішов слідами Вашингтона, засудивши новий наступ росії, запровадивши новий контроль за експортом технологій, заморозивши певні російські активи та обмеживши зв’язки з Центральним банком російської федерації та комерційними банками країни, а також надавши екстрену допомогу Києву. Через чотири місяці після початку атаки Кісіда заявив на саміті з питань безпеки «Діалог Шангрі-Ла» в Сінгапурі: «Сьогоднішня Україна може стати Східною Азією завтра».

Джонстон з CSIS, який залишив адміністрацію Байдена в червні 2022 року, сказав, що швидкі дії Кісіди справили глибоке враження на Вашингтон.«Японія могла б бути тихим спостерігачем, але вона вирішила цього не робити», – сказав він. «Саме відповідь Кісіди зробила реакцію на російське вторгнення глобальною, а не лише європейською проблемою».

Шейла Сміт, авторка книги «Японія зі зброєю в руках: Політика військової сили» і старший науковий співробітник з питань Азійсько-Тихоокеанського регіону в Раді з міжнародних відносин у Вашингтоні, сказала, що досвід Кішіди 2014 року зіграв важливу роль у прийнятті ним рішень у 2022 році.«Він був там, коли сталася анексія Криму. Він був там, коли Японія не брала участі в санкціях проти росії, – сказала вона. «Тож він точно знав, що Японія має робити».

Невдовзі після Шангрі-Ла Кішіда пішов далі, ставши першим японським прем’єр-міністром, який взяв участь у саміті НАТО, коли лідери країн Альянсу збиралися в Іспанії, щоб обговорити шляхи посилення України.

У грудні 2022 року Кішіда очолив публікацію нових стратегій національної безпеки та оборони, які передбачають збільшення витрат на оборону та набуття контрударного потенціалу.

Рік потому Японія пішла далі у своїй підтримці військових зусиль України, оголосивши про зміни до правил військового експорту, що дозволило відправити системи протиракетної оборони Patriot до США на заміну ракетам, що відправляються до Києва.

Ініціативи Кішіди відображали поради його «мозкового центру» – нового покоління дипломатів на чолі з радником з питань національної безпеки Такео Акібою, які звільнилися від пасивності, притаманної Японії після Другої світової війни. Секретаріат національної безпеки Акіби, який налічує 110 найкращих і найяскравіших умів з міністерств закордонних справ, оборони та економіки, торгівлі і промисловості, – став ключовим двигуном, що сприяє зміцненню союзницьких зв’язків Японії.

Зацікавленість адміністрації Байдена у поглибленні відносин також мала вирішальне значення. Японські чиновники мали скромні очікування від демократа до його вступу на посаду, деякі з них згадували, що Абе часто говорив, що у нього «була краща хімія з Трампом, ніж з Обамою».

Команда Байдена прийшла до влади через чотири місяці після того, як Абе пішов у відставку. Вона скористалася можливістю запросити до Вашингтона його наступника Йошіхіде Суґу, який став першим іноземним лідером, якого прийняв новий президент, – честь, яка зазвичай надається британському прем’єр-міністру.

Адміністрація також реорганізувала Раду національної безпеки США, зробивши Індо-Тихоокеанську секцію, очолювану Куртом Кемпбеллом, найбільшою – після Близького Сходу – шляхом злиття управління Південної Азії та управління, відповідального за Східну Азію та Австралію.

У серпні 2021 року Байден зробив доленосний крок, призначивши Рама Емануеля, який працював керівником апарату Обами, своїм послом в Японії. Через два місяці Кішіда змінив Сугу на посаді голови уряду ЛДП в Токіо.

Прагнучи довести свою ефективність, Емануель подолав вагання у Вашингтоні щодо нового прем’єр-міністра, організувавши відеодзвінок між двома лідерами в січні 2022 року. Розпочатий тоді діалог став ключовим у реалізації «нової регіональної архітектури», яку команда Байдена прагнула просувати в Індо-Тихоокеанському регіоні.

Ідея полягала в тому, щоб вийти за рамки традиційної для Вашингтона схеми двосторонніх договірних альянсів, де він сам є центром, і перейти до «решітчастої» структури, в якій американські союзники також будують тісні зв’язки один з одним, щоб протистояти китайським спробам розділити і перемогти.«Стратегія Китаю полягає в тому, щоб ізолювати Філіппіни, ізолювати Японію, ізолювати Австралію, ізолювати країну Х в регіоні і використовувати всю політичну, військову та економічну силу, щоб змусити цю країну втратити свою незалежність, свій суверенітет і підкорити її своїй волі», – сказав Емануель в інтерв’ю Nikkei. «Через решітку, через архітектуру, яку ми будуємо, президент і прем’єр-міністр перевернули сценарій, і Китай опинився в ізоляції».

Міра Рапп-Хупер, старший директор з питань Східної Азії та Океанії в Раді національної безпеки США, заявила цього місяця на заході в Інституті Гудзона, що решітка вже приносить свої плоди, навівши приклад висловлення Південною Кореєю занепокоєння з приводу обстрілу Китаєм філіппінських кораблів з водометів у Південно-Китайському морі.«Ви бачите, що наші партнери готові зайняти позицію і бути дійсно принциповими в питаннях», – сказала вона, зазначивши, що раніше Сеул не висловлювався щодо таких територіальних суперечок, в яких він не був безпосередньо зацікавлений.

Нова підтримка Вашингтоном внутрішньорегіональних зв’язків вразила Токіо, особливо у зв’язку з наполяганням Байдена на тристоронній координації з Сеулом. Один високопоставлений японський чиновник сказав, що це стало «улюбленою мантрою президента Байдена».

Для Кішіди особливо важливою була підтримка Байденом проведення саміту «Великої сімки» минулого року в Хіросімі.

Прем’єр-міністр прагнув привернути увагу до будинку своїх предків, враховуючи його пристрасть до справи ліквідації ядерної зброї, але, за словами японського дипломата, він був обережним щодо того, чи підтримають цю ідею США, Великобританія і Франція – ядерні держави G7, поки президент не заспокоїв Кішіду.«У той час як відносини між Трампом і Абе відзначалися яскравими виступами, такими як спільна гра в гольф, Кішіда і Байден встановили хороші, зрілі відносини між лідерами з глибокими знаннями дипломатії», – сказав високопоставлений чиновник, який нещодавно звільнився з офісу прем’єр-міністра Японії.

Це порозуміння заклало підвалини для квітневої заяви обох лідерів про «глобальне партнерство». Виступаючи після цього на спільному засіданні Конгресу США, Кішіда визнав, що американці втомилися від лідерства у підтримці міжнародного порядку. «Ви не самотні, – підкреслив він. «Ми з вами».

Джеффрі Хорнунг, керівник японського відділу досліджень національної безпеки аналітичного центру RAND Corp. у Вашингтоні, сказав:«Промова Кісіди в Конгресі дійсно підняла планку».«Це альянс, який зараз зосереджений на суспільних благах глобального миру, стабільності і процвітання», – сказав Хорнунг, підкресливши домовленість лідерів працювати разом у таких сферах, як прокладання підводних кабелів в Океанії, посилення координації політики в Латинській Америці і спільна підтримка демократизації в Африці.

Він також відзначив підтримку Вашингтоном включення Японії в окремі аспекти угоди про обмін оборонними технологіями AUKUS з Великою Британією та Австралією, а також готовність Токіо брати участь в обслуговуванні американських військово-морських кораблів і літаків. Такі події призвели до того, що деякі американці почали розглядати Японію як «Велику Британію в Азії» з точки зору її особливих відносин зі США, сказав Хорнунг.

Проте кроки Байдена і Кішіди, спрямовані на розширення і поглиблення американсько-японського альянсу, також викликали критику.

«Навіть коли цей альянс зміцнився за часів Байдена і Кішіди, експансіонізм і провокації Китаю посилилися», – сказав Брахма Челлані, почесний професор стратегічних досліджень Центру політичних досліджень у Нью-Делі і колишній радник Ради національної безпеки Індії. «Одна з причин полягає в тому, що лідери США та Японії більше зосередилися на війні в Україні, ніж на посиленні стримування Китаю».

Для Масахіро Мацумури, професора міжнародної політики і національної безпеки в Університеті Святого Андрія в Осаці, ключовим питанням є те, що Токіо не має достатньої фінансової свободи дій, щоб взяти на себе роль глобального гаранта безпеки, враховуючи його величезний борговий тягар. «Вперта політична позиція Кішіди лише посилює суспільне обурення», – сказав він.

На тлі зростаючого попиту в Японії і США на зосередження уваги на внутрішніх проблемах, а-ля гасло Трампа «Америка понад усе», неясно, чи зможуть ті, хто прийде на зміну Кішіді і Байдену, зберегти досягнутий ними імпульс.

Роберт О’Брайен, який змінив Джона Болтона на посаді радника Трампа з питань національної безпеки, налаштований оптимістично, заявивши в інтерв’ю Nikkei, що відносини «будуть тільки розвиватися в найближче десятиліття за нових лідерів».

Рам Емануель, який називає роки правління Кішіди та Байдена «золотою епохою», також налаштований оптимістично, згадуючи свій коментар на слуханнях у Сенаті щодо його затвердження:«Те, що ми побудуємо в партнерстві з Японією протягом наступних трьох років, визначить позицію Америки на наступні 30 років».«Це насправді виявилося пророчим», – сказав він зі сміхом в інтерв’ю газеті Nikkei в середині серпня. «Це виявилося правдою».

Слідом за Байденом, який цього місяця відмовився від боротьби за лідерство в партії, Кішіда наполягав на тому, щоб йому дозволили здійснити останню поїздку до США в якості прем’єр-міністра у вересні на саміт з американським президентом і взяти участь у щорічній сесії Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй. Це фактично вимагало затримки в очікуваному графіку президентських виборів ЛДП, але керівництво партії погодилося.

Деякі спостерігачі очікують, що Пекін та інші країни спробують підірвати імпульс альянсу, спокушаючи нових лідерів переключити свою увагу на щось інше, використовуючи різноманітні батоги і пряники. Напруженість на Близькому Сході також може перевірити їхню відданість координації політики або відволікти наступного лідера США.

«Китай наполегливо намагатиметься вбити клин між Токіо і Вашингтоном, – сказав Тонг Чжао, старший науковий співробітник програм з питань Китаю і ядерної політики Фонду Карнегі за міжнародний мир. «Їх спільна підтримка міжнародного порядку прямо протидіє зусиллям Пекіна, спрямованим на те, щоб посіяти в світі сумніви щодо універсальних цінностей, які лежать в основі існуючого міжнародного порядку».

Зважаючи на такі ризики, Кішіда і Байден намагаються максимально інституціоналізувати тісні дипломатичні рамки, які вони створили, наскільки це можливо. Але ще належить з’ясувати, наскільки ефективними будуть ці гарантії.

Автор: Nikkei Asia