У школах Німеччини працює понад тисяча вчителів з України. В одній із земель навіть почали викладати українську мову як іноземну. Ще більш помітно зростає інтерес до України в німецьких університетах.

Наприкінці серпня розпочинається навчальний рік у більшості німецьких шкіл. У школах всіх рівнів, включно з тими, де здобувають професійно-технічну освіту, станом на кінець минулого навчального року, навчалися трохи більше 200 тисяч дітей з України. Більшість з них, принаймні на початковому етапі, частково або повністю мають змогу навчатися рідною мовою. Для цього німецькі школи взяли на роботу чимало вчителів з України. У трьох федеральних землях, де проживає найбільша кількість українських біженців, як з’ясувала DW, викладають близько тисячі українських педагогів. За даними земельних міністерств освіти, у Баварії працюють 490 вчителів з України, 239 – у землі Північний-Рейн Вестфалія, близько 200 – у Баден-Вертемберзі. Такі цифри освітні відомства надали у відповідь на запит DW.

Гессен пропонує українську як іноземну

Ще близько 200 українських вчителів працюють у землі Гессен. Аби з більшою користю використати їхні знання, у цій землі пішли на безпрецедентний крок – з нового навчального року у гессенських школах українська буде на вибір учнів однією з можливих других іноземних мов. Першою з молодших класів зазвичай є англійська, а другу іноземну школярі можуть обрати на власний розсуд з певного переліку, який різниться залежно від землі. Таким чином, українські вчителі матимуть можливість не лише допомагати вчити співвітчизників, але й знайомити з українською німців, які зацікавляться мовою Шевченка і Франка. “Гессен таким чином робить важливий внесок до спільної європейської самоідентифікації і майбутньої економічної співпраці з Україною”, – зазначають у земельному міносвіти.

У відповідь на запит DW там повідомили, що в поточному навчальному році українську як другу іноземну в рамках пілотного проєкту викладатимуть у 16 школах, зокрема у Франкфурті-на-Майні, Касселі та столиці землі Вісбадені.

Утім, інші землі поки не підтримали цю ініціативу. У Баварії DW повідомили, що українську замість другої іноземної можуть обрати лише ті учні з України, які стверджуватимуть, що вивчення іншої мови їх “переобтяжить” на тлі важкої інтеграції у німецьке освітнє середовище. Схоже правило діє і у землі Північний-Рейн-Вестфалія. У цій землі висока оцінка з рідної української мови може замінити обов’язковий іспит з другої іноземної, якщо учень її “не тягне”. Так само питання другої іноземної вирішується для українців і у школах Баден-Вюртембергу. Жодна з трьох земель, до яких звернулася із запитом DW, наразі не планує робити українську другою іноземною і таким чином спонукати до її вивчення учнів інших національностей. Про плани повторити приклад Гессену поки публічно не заявила жодна з федеральних земель.

Інтерес до Україн у вищих школах зріс

Більше інтересу до української мови і культури тим часом спостерігається в академічних колах. У липні в Університеті Віадріна, що у східнонімецькому Франкфурті-на-Одері, відкрився центр українських студій, де об’єднають свої зусилля дослідники української культури, політики та історії. Аналогічний науковий центр невдовзі відкриється й у баварському Регенсбурзі. Університет цього міста разом з Віадріною нещодавно виграв великий грант Німецької служби академічних обмінів (DAAD) на розвиток досліджень про Україну, її мову, історію і культуру.

На сьогодні більше десяти університетів Німеччини пропонують, у тому чи іншому обсязі, вивчати і досліджувати українську мову, історію чи культуру. Серед найбільш “українських” університетів – Університет Потсдама, де працює голова Німецької асоціації україністів професор Александер Велль (Alexander Wöll). Науковець невдовзі після щирокомасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року виступив з відкритим листом, в якому закликав німецький академічний світ приділяти більше уваги Україні.

Україністика – не лише у Грайфсвальді

Александер Велль вже півтора десятиліття докладає зусиль для того, аби україністика вкоренилася у науковому просторі Німеччини. Свого часу він обіймав посаду професора україністики в Університеті Грайфсвальда. Багато років це було єдиним місцем у Німеччині, де можна було отримати повноцінну спеціальність україніста. Однак навчалися на неї лише кілька студентів. “У Грайфсвальді мені постійно доводилося захищати україністику від закриття”, – пригадує професор Велль. Після 2014 року, констатує він, ситуація почала поступово покращуватися, але суттєво змінилася лише за останні кілька років. “З’явилося остаточне розуміння того, що наше уявлення про Східну Європу було надто сфокусованим на Росії. Це переосмислення розпочалося ще 2014 року, але тепер прийшло усвідомлення радикальної імперіалістичної поведінки Росії протягом десятиліть і наслідків цього”, – каже Велль.

Нині україністика у Німеччині розвивається всупереч тренду, на тлі різкого скорочення інтересу до напрямку славістики загалом. “За останні 15 років кількість професорів, які досліджують слов’янські мови, літературу і культуру, скоротилася на 50 відсотків. У Німеччині таких професорів зі слов’янських літературознавчих та культурологічних студій налічується лише близько трьох десятків. Не всі вони спеціалізуються на україністиці. Але перед великою війною у 2022 році їх взагалі були лише одиниці”, – констатує голова Німецької асоціації україністики.

Перший сплеск інтересу до України позаду

Професор Велль у Потсдамі, зокрема, читає лекції про Голодомор, а також викладає українську літературу в рамках компаративістських досліджень у порівнянні з російською. “Ми порівнюємо ці літератури з абсолютно антиімперської перспективи. Я пояснюю своїм студентам, де саме в російській літературі закладена отрута, і цієї отрути багато. Лише так, на мою думку, можна отримати повну картину”, – каже науковець.

Нині Александер Велль готує проєкт, в якому хочу об’єднати зусилля науковців, які досліджують Буковину, яку він називає “унікальним культурним простором”. Він переконаний, що інтерес до україністики у Німеччині залишатиметься на вищому рівні, ніж до 2022 року. Хоча і визнає, що не всі його сподівання справджуються. “Ми в Університеті Потсдама запропонували базові курси української для студентів всіх напрямків у комбінації з країнознавством. На ці курси негайно записалися 28 студентів, причому половина з них за основним фахом вивчали природознавчі науки, а не мови чи літературознавство. Утім, згодом інтерес до української мови знову скоротився”, – розповідає науковець. Попри те, що сплеск 2022 року вже позаду, мовний центр Потсдамського університету все ж планує доповнити пропозицію спеціальними курсами української, орієнтованими на конкретні професійні галузі, наприклад, право та політологію.

Українська замість російської

Хоч і повільно, але академічний світ змінюється і дає більше можливостей дізнатися про Україну, підсумовує Александер Велль. Показовим він називає свіжий приклад з Університету Гейдельберга. Нині там проходить конкурс на посаду наукового співробітника зі спеціалізацією “Українська культура у контексті Сходу і Заходу”. Ця ставка була перепрофільована на українську тематику після того, як стала вакантною ставка, що раніше призначалася для викладання російської мови.

Євген Тейзе