Масштаб війни не дозволяє розв’язати її в рамках однієї операції, вважають дослідники американського Інституту вивчення війни. Ані операція українців в Курській області Росії, ані наступ росіян на сході України не принесуть перемогу у війні, йдеться в звіті інституту за 17 серпня.
Значення цих операцій стане зрозумілим не в ізоляції, а в контексті інших операцій на полі бою, переконані аналітики.
Дослідники ISW Фредерік Кейган та Кімберлі Кейган зазначають, що як Україна, так і Росія здатні утримувати глибоку оборону і робити прориви настільки витратними для супротивника, що “подальше просування не є доцільними”.
Операція ЗСУ в Курській області дозволила тимчасово перехопити ініціативу в одному із секторів на полі бою і кинути виклик ініціативі РФ по всьому театру бойових дій, йдеться в дослідженні. Наступна можливість кинути виклик російській ініціативі на полі бою відкриється, коли російські сили більше не зможуть утримувати ініціативу на сході України, прогнозує ISW.
Також Курська операція показала, як ЗСУ можуть використати маневрову війну, щоб компенсувати перевагу Росії в живій силі та боєприпасах, пише ISW.
Путін може не схопити наживку українців, каже Кофман
Розмірковуючи про задачі Курської операції, в ISW вказують на заяви України про те, що метою може бути створення тиску на російські сили, а не захоплення території. Дослідники вказують, що Україна не виділила достатніх сил для операції, щоб просунутись далі і, наприклад, захопити Курськ.
Україна, йдеться в аналізі ISW, скористалась із того, що Росія залишила відкритим фланг у Курській області, але Росія може закрити цей фланг за рахунок сил з інших напрямків. Обидві сторони здатні стабілізувати лінію оборони в тилу, навіть у випадку успішного проникнення супротивника за лінію фронту.
Серед можливих цілей операції ЗСУ в Курській області Майк Кофман, старший дослідник Інституту Карнегі називає обмін територіями та спробу відволікти російські сили з інших напрямків.
В подкасті Центру нової американської безпеки CNAS Кофман називає малоймовірною ідею, що Україна зможе обміняти захоплені території на вихід росіян з Харківської області. Скоріше, розмірковує аналітик, українці намагатимуться перетворити це на затяжну війну і використати ту ганьбу, яке вторгнення до Росії принесло її політичному керівництву. Кофман вказує, що операцією вдалось змінити уявлення спостерігачів про те, що Україна не може провести успішну атакувальну операцію і перебрати ініціативу.
Українці намагаються змусити Путіна передислокувати туди більшу силу для контрнаступу і зменшити тиск на інших сторонах фронту.
Українське керівництво зараз приймає рішення – наскільки далеко вони готові просунутись, на якій території вони готові закріпитись та охороняти, який відсоток сил вони готові приділити цій операції, каже Кофман.
Якщо ж російське політичне керівництво не схопить наживку і не перешле значних сили в регіон, каже Кофман, то українські сили будуть розтягнуті по значній території і все ще змушені тримати складну оборону на сході України.
Курська операція – безумовний короткостроковий успіх, але невідомо, як ситуація розвиватиметься в довгостроковій перспективі, підсумовує аналітик.
Іншу оцінку в статті для The Hill надає професор університету Макалестер в Міннесоті Ендрю Лейтем. Він називає “стратегічним прорахунком” для України відведення сил з головного театру війни. “Ці ресурси, якщо б їх сконцентрувати на лінії фронту, могли б надати матеріальну перевагу, послабити російську оборону і створити можливості для вирішального прориву”, переконаний дослідник.