Ще кілька місяців тому перспектива президентських виборів-2024 у США вганяла у смуток більшість американців. Сполучені Штати готувалися обирати лідера з-поміж двох найстарших кандидатів в історії держави – чинного президента Джо Байдена, якому в листопаді виповнюється 82 роки, і 78-річного Дональда Трампа.

Цей вибір здавався безальтернативним попри соціологічні опитування, які демонстрували, що більшість громадян США воліли б обирати президента серед молодших кандидатів. Тоді ні Трамп, ані Байден ще не знали, що невдовзі на арену вийде істотно молодша за них обох віцепрезидентка Камала Гарріс.

Дебати 27 червня між Трампом і Байденом змінили все як для демократів, так і республіканців. Того вечора вся нація побачила у прямому ефірі, наскільки старшим і повільнішим, якщо не кволішим, виглядає Джо Байден у порівнянні з Дональдом Трампом.

Тоді ж журналістам і виборцям різко згадалися всі падіння Байдена та плутанину в його мові. Дебати стали катастрофою для Байдена та міною зовсім не сповільненої дії для демократичної партії.

Соцопитування показували, що в критично важливих “хитких штатах” перемагає Трамп. Щоб скласти хоч якусь реальну конкуренцію енергійному і, здавалося, молодшому років на 20 експрезиденту-республіканцю, демократам треба було хутко переконати чинного президента відмовитися від балотування на другий термін і відразу знайти заміну Байдену на виборах.

Невдовзі після дебатів стало очевидним, що основним запасним кандидатом від демократів є віцепрезидентка Камала Гарріс. Обставини складалися на її користь.

По-перше, усі мільйонні пожертвування донорів, які дует Байден-Гарріс встигли зібрати до липня, не могли перейти жодному іншому кандидату, окрім Гарріс. Іншому висуванцю від демократів довелося б починати все з нуля.

По-друге, замах на Дональда Трампа 13 липня ненадовго створив ілюзію непереможності експрезидента навіть у стані демократів, відтак потенційні бажаючі позмагатися за місце президента, як-от губернатор Каліфорнії Ґевін Ньюсом, не хотіли починати завідомо програшну кампанію та, по суті, завершувати власну політичну кар’єру.

Тож 21 липня, коли Байден оголосив про зняття з виборів, усі погляди спрямувалися на Камалу Гарріс. Того ж дня її кандидатуру підтримав і чинний президент.

Днями висунення її кандидатури має формально погодити і з’їзд демпартії, тож тепер Америка та світ чекають на перші дебати між Трампом та Гарріс.

Кандидати боротимуться в першу чергу за голоси так званих independents, тобто незалежних виборців, які не повʼязують себе з жодною з партій.

Для Трампа це означає, що доведеться поводитися стриманіше, ніж він звик. І подібну стратегію він уже протестував на дебатах з Байденом, коли майже не критикував опонента. Трамп також не може дозволити собі атакувати Гарріс так, як він робив це з Гілларі Клінтон, хоча б тому що Гарріс – темношкіра американка, яка не є представницею старих вашингтонських кланів.

А от Гарріс має переконати виборців, що вона може не лише проголошувати, але й виконувати власні обіцянки. Тобто робити те, чого не побачив її електорат за останні чотири роки.

У роки віцепрезидентства Камала Гарріс перебувала переважно в тіні Джо Байдена, і про неї як політика досі не так багато відомо. Спершу здавалося, що це радше мінус для демократки. Але станом на зараз Камала Гарріс лідирує в головних “хитких штатах” – Пенсильванії, Мічигані та Вісконсині, які мають принести 19, 15 та 10 електоральних балів відповідно з 270 необхідних для перемоги на виборах.

То якими будуть стратегії Камали Гарріс та Дональда Трампа на президентських виборах? Чи зможе улюбленцю ядерного республіканського електорату Трампу скласти конкуренцію жінка, яка мало запам’яталася під час перебування у Вашингтоні?

Дослідимо слабкі і сильні місця і потенційні стратегії обох кандидатів, а також їхніх напарників Тіма Волца та Дж. Д. Венса.

“Прокурорка” проти “засудженого злочинця”

Саме так почали описувати майбутній двобій між Трампом і Гарріс американські ліберальні медіа і саме такого наративу очікували від Гарріс деякі політтехнологи та виборці. Він ґрунтувався на фактах: політикиня, яка в минулому була окружним прокурором Сан-Франциско і генеральним прокурором Каліфорнії, бореться за крісло в Білому домі з експрезидентом, якого суд визнав винним у незаконному впливі на президентські вибори 2016 року. Тоді Трамп заплатив гроші з партійної каси порноакторці за її мовчання про їхній нібито зв’язок.

Однак від іпостасі прокурорки на виборах Гарріс відмовилася. Не в останню чергу через небезпеку повторити помилку адміністрації Байдена кількарічної давнини.

Коли проти Дональда Трампа зі швидкістю світла почали порушуватися справи – республіканський електорат, певна частина якого на той час уже відвернулася від експрезидента, сприйняв це за політичне переслідування опозиційного політика з боку влади. І знову повірив у Трампа та зробив його своїм лідером.

І тепер на передвиборчих акціях Гарріс, коли публіка скандує “Lock him up”, тобто “Посадіть його”, змінивши відому фразу того ж Трампа щодо Гілларі Клінтон – “Lock her up”, Камала Гарріс зупиняє аудиторію і каже, що майбутнє Дональда Трампа вирішуватиме судова система, а завдання демократів – перемогти його, а не посадити.

Молода проти старого

Яких лише епітетів не отримував від Дональда Трампа президент Байден за останні роки. Під час минулої кампанії Трамп на кожному мітингу та в кожному твіті називав Байдена “Sleepy Joe”, тобто “сонним Джо”, натякаючи на літній вік опонента.

Проте відмова чинного президента балотуватися на другий термін повністю зруйнувала передвиборну стратегію Трампа.

Тепер 78-річному Трампу протистоїть 59-річна політикиня, яка вміє переконливо говорити, заряджає виборців як на мітингах, так і по той бік екрану, в рекордні терміни збирає гроші на кампанію та загалом дарує американцям, безвідносно партійних вподобань, надію на зміну старих еліт.

Жарти про старого конкурента тепер працюють проти Дональда Трампа, як би він не намагався сподобатися молодим виборцям, танцюючи з тіктокерами на відео та беручи участь у подкастах з інфлюенсерами.

Расове питання

Небезпечною для Трампа також виявилася його спроба розмити расову ідентичність опонентки. Якщо у випадку з Бараком Обамою Дональд Трамп довгий час закидав факт народження першого темношкірого президента США не в Америці (Обама народився на Гаваях), то в ситуації з Камалою Гарріс він спробував засумнівався у її самоідентифікації як темношкірої американки.

На конференції, яку проводила Національна асоціація темношкірих журналістів США, Трамп просто зі сцени на очах у кількох сотень темношкірих репортерів заявив, що Камала Гарріс раніше сприймала себе індійкою, а віднедавна зробила розворот у бік темношкірої ідентичності. Ведуча, яка модерувала дискусію, миттю заперечила твердження експрезидента.

Утім расовий скандал усе одно спалахнув.

У державі, де понад 14% становить темношкіре населення, від політиків очікують вдумливішого ставлення до афроамериканського сегменту електорату.

Деякі відомі симпатики Трампа на кшталт теоретика змов Гленна Бека навіть стали радити йому “вибачитися та зникнути десь на приватному гольфовому полі” до осені, додаючи, що найбільшою проблемою для Трампа є він сам. Та ні першого, ані другого не сталося.

У 2016 році Трамп боровся за крісло президента з Гілларі Клінтон, і тоді він обрав агресивний характер кампанії, в ході якої дозволяв собі особисті образи та випади у бік колишньої першої леді. Однак повторити таку ж стратегію проти Камали Гарріс зараз неможливо.

Гарріс справді має міжрасове походження. Її батьки – емігранти. Матір віцепрезидентки приїхала з Індії і зробила в США успішну наукову кар’єру, досліджуючи рак грудей. А батько політикині прибув до Америки з Ямайки і став відомим економістом. Зараз він є професором-емеритом у Стенфордському університеті.

Для темношкірих американців будь-який громадянин, один із батьків якого є темношкірим, вважається членом темношкірої громади. Тож жодного конфлікту в тому, що Гарріс має також і індійське коріння, для афроамериканців немає.

Навпаки – розпалювання расової теми ризикує стати проблемою для експрезидента Трампа. Адже Камала Гарріс – перша в історії США темношкіра жінка, яка балотується на посаду президента. І образи в її бік чимало афроамериканців тлумачитимуть як особисті.

На початку кампанії лунав скепсис, мовляв, темношкірі американки не голосуватимуть за Гарріс через те, що вона нічим добрим не запам’яталася на посаді віцепрезидентки. Однак зараз він практично розсіявся. Забулися меми з однаковими заявами політикині, виголошені в різних обставинах.

Станом на середину серпня кампанію Гарріс можна описати словами “натхнення” та “енергія”, якими попри неочікуваний і складний старт їй вдалося зарядити як демократичний електорат, так і спонсорів.

У спроможності здолати Трампа на виборах Камала Гарріс переконала й супервпливових у партії Барака та Мішель Обаму. Спершу експрезидент Обама виступав за проведення внутрішньопартійних праймеріз, але згодом публічно підтримав висунення Гарріс.

“Цариця кордону” проти автора “стіни Трампа”

Південний кордон із Мексикою залишається одним із найгарячіших питань на виборах.

Згідно зі спільним звітом комітетів Палати представників із національної безпеки та з нагляду і підзвітності, станом на січень 2024 року за час неповної каденції Байдена через південний кордон до США потрапили 6,7 млн мігрантів, а також майже 23 тонни синтетичного опіоїдного наркотику фентаніл. Смертельною дозою для середньостатистичного дорослого може стати вживання всього двох міліграмів фентанілу – приблизно стільки важать п’ять-сім частинок солі.

У 2022-2023 роках в Америці від передозування фентанілом щороку гинули понад 70 тисяч людей. Тож коли до дискусії щодо продовження допомоги Україні додали питання мексиканського кордону, в більшості американського електорату це не викликало здивування. Для американців питання загибелі їхніх співгромадян від синтетичного наркотику є надзвичайно болючим.

Дональд Трамп, який прийшов до влади на обіцянці спорудити стіну на кордоні з Мексикою, спробує використати міграційну кризу на власну користь.

І це попри те, що за час його президентства Америка не надто просунулася у будівництві. З 732 км зведеної конструкції всього 79 км стіни з’явилися там, де раніше на кордоні бар’єру не було.

І саме Дональд Трамп із осені 2023 року забороняв республіканцям підтримувати фінансування для посилення південного кордону в пакеті разом з допомогою для України та Ізраїлю, бо не хотів віддавати лаври за це питання адміністрації Байдена.

Відтак Конгрес після піврічної перерви вже встиг погодити допомогу Україні, а домовитися щодо мексиканського кордону республіканці з демократами досі не змогли.

І це не випадково.

Іронія полягає в тому, що саме рішення Байдена зробити Камалу Гарріс відповідальною за мексиканський кордон розв’язує руки табору Дональда Трампа атакувати віцепрезидентку.

За неповні чотири роки президентства Джо Байдена, коли Гарріс опікувалася кордоном, рівень міграції з боку Мексики пробив історичну стелю.

Республіканці та низка консервативних медіа охрестили віцепрезидентку “царицею кордону”, і це геть не комплімент.

Утім демократи переконують, що роль Гарріс не зводилася до безпеки власне кордону, а полягала в боротьбі з джерелом міграції – бідністю у трьох центральноамериканських країнах – Гватемалі, Гондурасі та Сальвадорі. Саме звідки до США через Мексику і ллється найбільший потік мігрантів.

Однак наратив про “царицю кордону” і далі домінує. Наприкінці липня в Палаті представників республіканці навіть протягли резолюцію, яка засуджує діяльність Гарріс щодо кризи на південному кордоні.

Аби якось із цим боротися, табір віцепрезидентки запустив рекламу, що змальовує політикиню як ворога наркокартелів і банд на посаді прокурорки Каліфорнії.

У ролику також лунає обіцянка покласти край контрабанді фентанілу й незаконній торгівлі людьми та істотно збільшити штат прикордонників. Проте соцопитування вказують, що американський виборець не йме віри обіцянкам з реклами і досі вважає кризу на кордоні чи не найслабшим місцем у резюме Гарріс.

Аборти і права жінок

Одним із найдражливіших питань у рік виборів залишається тема абортів. Жінки в США складають понад 51% населення, і позиція кандидатів щодо цього питання може істотно вплинути на результат голосування.

Близько пів століття у Сполучених Штатах діяло рішення Верховного суду “Ро проти Вейда”, яке надавало жінкам конституційне право на аборт до приблизно 24 тижня вагітності. У 2022 році той самий Верховний суд скасував це рішення і спричинив глибоку політичну кризу.

За скасування рішення “Ро проти Вейда” проголосували троє суддів, яких призначив Дональд Трамп.

Під час дебатів із Байденом експрезидент Трамп заявив, що “всі правознавці хотіли скасування рішення “Ро проти Вейда”” і додав, що питання абортів має бути прерогативою штатів.

За останні два роки після рішення Верховного суду 14 штатів повністю або майже повністю заборонили аборти, коли в США вийшли на найвищий за десятиліття показник у кількості абортів.

Та у розпал передвиборчої кампанії, коли кожен голос має ціну, Дональд Трамп намагається пом’якшити імідж перед жіночим електоратом. Політик обіцяє в разі перемоги на виборах не забороняти так званої “пігулки для аборту”, за допомогою якої торік виконувалося близько двох третин усіх абортів у США.

Натомість Камала Гарріс декларує повну відданість праву на репродуктивну свободу жінок та неприйняття втручання держави в їхні особисті справи. Активісти за права на аборт сподіваються, що вона зможе якимось чином повернути конституційне право на переривання вагітності.

Україна між “миром за 24 години” і стратегією “контрольованої війни”

Результат президентських виборів у США навряд чи зупинить російсько-українську війну, але 5 листопада може змінити стратегію Вашингтона щодо України. Адже цього дня разом із обранням президента американці голосуватимуть за третину Сенату та повністю переобиратимуть Палату представників, в якій зараз республіканська більшість.

Тим часом демократи мають всі шанси втратити власну крихку більшість у Сенаті. За таких обставин у разі обрання Дональда Трампа політик зможе провадити власну політику без жодних перепон.

У інтерв’ю Ілону Маску Дональд Трамп повторив стару тезу про воєнну міць Росії та те, як вона “перемогла Німеччину і Наполеона”. В одному з давніших інтерв’ю Fox News Трамп розповів, як почув цю тезу від угорського прем’єра Віктора Орбана, чий уряд блокує як виділення допомоги Україні від ЄС, так і початок переговорів про вступ України до Євросоюзу.

Невідомо, чи розповів Орбан Дональду Трампу і про внесок 7 мільйонів українських військових у перемогу над нацистами у Другій світовій війні. Адже саме солдати 1-го Українського фронту звільняли Аушвіц, а українець Олексій Берест піднімав радянський прапор над Рейхстагом у Берліні.

Дональд Трамп також повторює, що у порівнянні з Росією Україна – маленька країна, де на війну з росіянами відправляють або дуже літніх, або дуже юних чоловіків.

На думку Трампа, у війні винен Байден, бо розмовами про потенційне членство України в НАТО спровокував Росію напасти на Україну.

З чого випливає, що Дональд Трамп не бачить України в Північно-атлантичному альянсі і Києву годі сподіватися на запрошення у разі його обрання.

Трамп наполягає, що зможе завершити російську війну проти України за 24 години. Рецепт миру від Дональда Трампа простий – він особисто знайомий як з президентом Зеленським, так і з Путіним, тож планує посадити їх за стіл переговорів. А у випадку, якщо якась зі сторін відмовиться, погрожує наслідками. Для України це недвозначний натяк на скасування військової допомоги.

Критики Трампа навіть з-поміж республіканського табору, як-от його колишній радник з нацбезпеки Джон Болтон, остерігаються, що примус до переговорів означатиме капітуляцію України на умовах Росії.

Натомість колишній держсекретар доби Трампа Майк Помпео у своїй статті для The Wall Street Journal малює геть іншу, ідеальну для України картину, в якій є місце і скасуванню обмежень в отриманні та застосуванні зброї, і лендлізу на $500 млрд, і навіть членству в НАТО. Питання лише в тому, чи згоден на це власне Трамп.

Що ж до Камали Гарріс, то від неї очікують продовження політики “керованої війни” Байдена щодо України, яка передбачає жорсткі висловлювання на адресу Росії і обережну, як це бачать з Києва, дозовану допомогу Україні.

Торік на безпековій конференції в Мюнхені вона попереджала Кремль, що тамтешнє керівництво та співучасники вчинених в Україні злочинів проти людяності за них відповідатимуть.

Цього року віцепрезидентка так само в Мюнхені назвала підтримку України “стратегічним інтересом Сполучених Штатів” і заявила, що в Америки щодо України є лише план А – надати Києву все, що потрібно.

Утім залишається відкритим питання, що саме і яку підтримку Україні Камала Гарріс вважатиме за необхідну. Чи не зіллється її бачення перемоги України з позицією радника Білого дому з нацбезпеки Джона Саллівана, з заяв якого навесні зникли тези про відновлення територіальної цілісності України.

Деякі аналітики вже прогнозували, що як не адміністрація Байдена, то наступна адміністрація Трампа або ж Гарріс практично відразу примусять Україну сісти за стіл переговорів з Росією на умовах, які будуть для Києва неприйнятними.

Утім неочікуваний наступ ЗСУ на Курську область Росії обнулив усі прогнози і знову змусив багатьох на Заході побачити в Україні суб’єктність і сильного гравця, який вміє здивувати.

Це зчитав і Путін, який пояснив появу українських військових на російській території бажанням Києва покращити переговорні позиції.

Операція ЗСУ всередині Росії триває, як тривають і президентські перегони в США. І прогнозувати результати обох цих кампаній зарано.

Зрозуміло одне: що Сполучені Штати, що Україна – на порозі великих змін. І якщо в Америці на фінальний результат може вплинути заборона абортів або ж стан загороджень на мексиканському кордоні, то в Україні головним політиком і переговорником залишаються Збройні сили.

Мирослава Пеца