Делян Пеєвський, провідний політик і найвпливовіший олігарх Болгарії, є доволі таємничим. Окрім інформації про кілька готелів, де, за чутками, він часто буває, ніхто не знає, де він живе. І ви рідко побачите його на вулицях. 44-річний політик воліє під’їжджати до парламенту в колоні чорних броньованих позашляховиків у супроводі десятків охоронців.

Проте, якщо ви запитаєте у болгарських політиків, хто винен у тривалій політичній кризі, коли країна матиме вже сьомі вибори за останні три роки, вони, швидше за все, вказали б прямо на Деляна Пеєвського.

Протягом багатьох років олігарх діяв переважно за лаштунками. Контролюючи газети та більшу частину ЗМІ, Пеєвський має неймовірний вплив на громадську думку. У 2018 році організація «Репортери без кордонів» заявила, що Пеєвський є уособленням «корупції та змови між ЗМІ, політиками та олігархами». Пеєвський заперечує таке звинувачення і каже, що його політичні опоненти тиснуть на міжнародні правозахисні групи, щоб ті включали його у свої звіти.

Поза тим, Пеєвський має обширний вплив на політичні фігури та інституції у Болгарії: він був депутатом парламенту з перервами з 2009 року і обіймав різні державні посади, в тому числі керував болгарською контррозвідкою. Але зараз його вплив, схоже, скорочується.

Політичні потрясіння

У 2023 році публічність медіамагната збільшується: він регулярно відвідує засідання парламенту і спілкується з пресою. На початку 2024 року він став головою «Руху за права і свободи», партії, яка традиційно представляє етнічні турецькі та мусульманські меншини Болгарії. У червні він привів партію до другого місця на парламентських виборах, здобувши 47 із 240 місць.

У час, коли політична кар’єра Пеєвського досягла найвищої точки, Болгарія вступає в безпрецедентний (у посткомуністичну епоху) період політичних потрясінь. З 2009 по 2021 рік правоцентристська партія ГЄРБ (Громадяни за європейський розвиток Болгарії) на чолі з Бойком Борисовим майже безперервно керувала країною. Але з 2021 року відбулося шість парламентських виборів поспіль. ГЄРБ виграла чотири з них, але жодного разу не змогла сформувати уряд.

Для пересічного болгарина Пеєвський уособлює тіньовий світ корупції та організованої злочинності, який, на думку багатьох, захопив державу. Він, мабуть, один з політиків країни, якому найменше довіряють. Згідно з нещодавнім опитуванням, лише два відсотки болгар заявили, що довіряють йому, тоді як 88 відсотків не довіряють.

В межах дії Акту Магнітського Сполучені Штати наклали санкції на Пеєвського, звинувативши його в корупції і торгівлі впливом з метою «захистити себе від громадського нагляду і встановити контроль над ключовими інститутами і секторами». Велика Британія також запровадила санкції, заявивши, що Пеєвський «причетний до спроб встановити контроль над ключовими інституціями та секторами болгарського суспільства за допомогою хабарництва та використання своєї медіаімперії».

Медіамагнат і політик робив кроки для юридичного оскарження міжнародних санкцій і постійно заперечує звинувачення, висунуті проти нього. Він подав судовий позов до суду США, щоб домогтися скасування санкцій, стверджуючи, що звинувачення були політично вмотивованими і безпідставними.

«Токсичний» партнер

Його заплямована репутація призвела до того, що багато болгарських політиків відмовляються працювати з ним. Для них Пеєвський є «токсичним», – каже Дімітар Бечев, старший науковий співробітник брюссельського аналітичного центру Carnegie Europe.

Христо Іванов, один з лідерів прозахідної реформістської коаліції «Продовжуємо зміни-демократична Болгарія», сказав у коментарі Радіо Свобода 30 липня, що «фундаментальною проблемою Болгарії є «захоплення держави», яку в останні роки найбільше уособлює Пеєвський».

Багато болгарських політиків починають усвідомлювати, що будь-яка асоціація з медіамагнатом може призвести до втрати голосів. Коаліція «Продовжуємо зміни-демократична Болгарія» імовірно відчула наслідки свого короткого партнерства з «Рухом за права і свободи» Пеєвського в період з червня 2023 року по квітень 2024-го. На останніх парламентських виборах у Болгарії в червні її прихильники масово відвернулися від коаліції. А партія ГЄРБ, яка тісно і публічно співпрацювала з Пеєвським, продовжила втрачати виборців.

Хиткі реформи

Болгарські політики також звинувачували Пеєвського в тому, що він постійно зриває реформи.

Коли у 2023–2024 роках країною керувала хитка коаліція, що складалася з двох найбільших на той час політичних партій Болгарії, ГЄРБ та «Продовжуємо зміни-демократична Болгарія», обидві партії пообіцяли підтримати військову допомогу Україні, запровадити євро та повністю приєднати Болгарію до Шенгенської зони.

Однак більш реформаторськи налаштована «Продовжуємо зміни-демократична Болгарія» також запропонували заходи, які б зменшили повноваження генерального прокурора та очистили б служби безпеки від російського впливу, наполягаючи на чіткому графіку їхнього завершення.

Оскільки ГЄРБ зволікав із запропонованими реформами, коаліційний уряд розпався в березні. У квітневому інтерв’ю Радіо Свобода Ніколай Денков, один з прем’єр-міністрів від коаліції, звинуватив Пеєвського у тиску на ГЄРБ та її лідера Бойка Борисова з метою зірвати переговори між двома партнерами по коаліції.

За словами Денкова, Пеєвський боявся реформ і мав надмірний вплив на Борисова. «Я бачив це на власні очі… Ми йдемо на засідання, і Пеєвський сидить поруч із Борисовим, – каже він, – І фактично протягом тих місяців 80 відсотків часу розмова велася з Пеєвським, а не з Борисовим».

Після останніх виборів у червні Борисов також дистанціювався від Пеєвського. Після перемоги ГЄРБ і другого місця «Руху за права і свободи», ці дві партії могли б сформувати уряд за підтримки кількох незалежних депутатів. Але Борисов кілька разів заявляв, що не хоче створювати коаліцію лише з Пеєвським.

Розкол

Майбутні парламентські вибори, заплановані на жовтень, можуть стати переломним моментом, однак, значною мірою через глибокий розкол всередині партії Пеєвського.

Очоливши «Руху за права і свободи» на початку 2024 року, Пеєвський почав чистку партії від членів, близьких до Ахмеда Догана, багаторічного лідера партії, а нині – її почесного голови. Ця фракція зараз чинить опір, а Доган і члени партійної бази вимагають відставки Пеєвського.

Аналітики кажуть, що в результаті партійного розколу Пеєвський може або не бути обраним до наступного парламенту, або мати значно менше депутатів, які його підтримають. Інші партії вже обговорювали можливість ізоляції Пеєвського після жовтневих виборів.

«Ми повинні змиритися з тим, що будемо працювати з тими, хто проти Пеєвського всередині його партії,– каже лідер партії «Продовжуємо зміни-демократична Болгарія» Христо Іванов. – Цього разу ми [повинні] діяти тактично і, коли відкриється вікно [для цього], прибрати останнє [втілення] корумпованої держави».

Ця нестабільність відбувається в той час, коли Болгарія, найбідніша і найкорумпованіша країна в ЄС, все більше і більше ізолюється і втрачає позиції в союзі.

Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн вже кілька тижнів чекає, коли Болгарія запропонує кандидатуру єврокомісара, але політичні потрясіння призвели до того, що Софія, як повідомляється, досі не ухвалила рішення щодо кандидатури.

І хоча ЄС схвалив економічний план вартістю на суму 6 мільярдів євро, Болгарія навряд чи побачить більшість цих коштів, допоки не втілить антикорупційні заходи.

Політична інертність Болгарії також може зашкодити її регіональній безпеці, адже війна в Україні відбувається прямо через Чорне море. Софія не бере активної участі в переговорах з питань регіональної безпеки і «бореться не у своїй, а у нижчій ваговій категорії», – каже Метью Бойс, старший науковий співробітник вашингтонського Інституту Гудзону і колишній заступник помічника держсекретаря США.

На думку заступниці директора Європейської ради з міжнародних відносин Весели Черневої, якщо країні не вдасться вийти з цього політичного глухого кута, це може розширити можливості для таких країн, як Росія, які хотіли б мати вплив у країні-члені ЄС і НАТО.

Іван Бєдров
Еліца Сімеонова