Незалежні аналітики вважають, що припинення постачання продукції «Газпрому» призведе до зниження авторитету проросійського лобі в Центральній Європі.
Збройні сили України дійшли до Суджі у Курській області. Звідси відбувається весь транзит російського газу через Україну до європейських країн. При цьому транзит має припинитися через п’ять місяців, оскільки контракт із «Газпромом» спливає наприкінці 2024 року, і ні Україна, ні Європейський Союз не збираються його продовжувати.
Поки що, незважаючи на бої в Суджі, Росія не припиняє прокачувати тут газ. За повідомленням ТАРС, «Газпром» підтвердив 11 серпня постачання газу до Євросоюзу обсягом 39,3 млн кубометрів через газовимірювальну станцію «Суджа». У середньому у серпні транзит через Україну становив понад 42 млн. кубометрів на добу.
Раніше російський газовий монополіст був змушений скоротити транзит газу через Україну через відмову української влади забезпечити прокачування через газовимірювальну станцію «Збереження».
Кореспондент Російської служби «Голосу Америки» спробувала з’ясувати, наскільки критичними для країн ЄС можуть бути наслідки боїв у Курській області.
«Виграє від цього, як не дивно, Україна»
Експерт нафтогазового ринку Михайло Крутіхін зазначає, що поки газ через станцію, яка перебуває під контролем українських військових, як і раніше, надходить європейським покупцям. «У четвер у них був певний спад із 42 до 35 мільйонів кубометрів на добу. Але в п’ятницю знову наростили, тобто десь 38 мільйонів кубометрів на добу станція, як і раніше, пропускає. Тобто вона працює, і ніхто її не зупиняв. Зважаючи на все, і колишній персонал там працює, і жодного насильства над цими засувками українці не вчинили», – поділився він своїми спостереженнями у розмові з кореспондентом Російської служби «Голосу Америки».
Експерт зазначає, що за погодженням з європейцями українська сторона, як і раніше, отримує російський газ і переправляє його транзитом, за що отримує гроші від «Газпром-експорту», що справно відбувалося до останнього часу. І станція в Курській Суджі є єдиною точкою, по якій російський газ надходить на територію України, і далі йде до Австрії, Словаччини та Чехії. При цьому «Газпром» для доставки «блакитного палива» а ЄС має два шляхи: український транзит і «Турецький потік» через Болгарію, де пропускна спроможність дорівнює приблизно 16 млрд кубометрів на рік.
«Якщо перекриють через Україну, то постачання “Газпрому” до Європи скоротяться наполовину. Туреччину ми не вважаємо, тому що частина газу призначена для їхнього внутрішнього використання», – зауважує Михайло Крутіхін.
Якщо ж суджинський вентиль буде перекритий, то це не лише вдарить по трьох згаданих європейських країнах, а й збитки зазнає і «Газпром». «За підрахунками української сторони, «Газпром» щороку заробляє на цьому транзиті приблизно $6 млрд. Відшкодувати ці втрати неможливо, тому що інших ринків збуту цим маршрутом немає. “Турецький потік” та “Блакитний потік” йдуть до Туреччини, а збільшити транзит звідти через Болгарію поки що неможливо. Можна спробувати домовитися з турками та болгарами, використовувати як реверс ту трубу, яку раніше з Росії йшла через Україну, Молдову, Румунію та Болгарію – так званий “балканський маршрут”, але це вже не російський газопровід і тут знову доведеться домовлятися з Туреччиною і з усіма цими країнами», – продовжує співрозмовник «Голосу Америки».
Поки що ж на «Турецький потік» зав’язані також Сербія та Угорщина, які є одержувачами російського газу. Ще незначні обсяги постачаються через Болгарію до Північної Македонії та Греції.
Також експерт зазначає, що, окрім «Газпрому», який зазнає очевидних збитків, Україна втрачає 0,5% свого ВВП за рахунок припинення сплати за транзит російського газу.
Австрія має газовий контракт з Росією до 2040 року, і тепер Австрії доведеться шукати альтернативних постачальників «блакитного палива» через європейських трейдерів через налагоджену інфраструктуру. Але ціна газу при цьому буде вищою за газпромівську.
Але Європейська комісія попереджала австрійців, що до 2027 року Європейський Союз зобов’язався повністю припинити імпорт російського газу. І в Австрії сформовано комісію, яка займається розробкою стратегії країни у разі припинення постачання російського газу.
Якщо ж подача російського газу до Словаччини, Чехії та Австрії припиниться у зв’язку з форс-мажором – наприклад, з військовими діями чи діями іншої держави – то ці три країни нічого не будуть винні “Газпрому” через неустойки. Але і “Газпром” не буде нічого їм винен», – зазначає Михайло Крутіхін.
І робить висновок: «Виграє від цього, як не дивно, Україна, тому що зараз у цих країнах – особливо в Австрії та Словаччині – аргумент на користь співпраці з Путіним це те, що вони від нього отримують відносно дешевий газ, від якого вони залежать . І вони кажуть: “Давайте не підтримуватимемо Україну, а підтримаємо Путіна”. Коли ж припиниться подача газу до цих країн, цей аргумент втратить чинність. І проросійські лобі, котрі дуже потужно там працюють, втратять платформу для подальшої діяльності. І ці країни можуть переглянути свою позицію щодо України».
«У газових сховищах Словаччини закачано обсяги, яких достатньо для покриття потреб на зимовий період»
Словацький експерт у галузі енергетики Карел Гірман (Karel Hirman)
у своєму коментарі для Російської служби «Голосу Америки» зазначає, що постачання газу з Росії транзитом через Україну для ринку Словаччини є дуже важливим. І особливо для компанії SPP (найбільша нафтогазовидобувна компанія Словаччини – Slovenský plynárenský průmysl – А.П.), що займає близько двох третин ринку газу в Словаччині. SPP досі має довгостроковий контракт із Газпромом за умови “take or pay” («бери або плати»).
«За офіційною інформацією SPP, за останні роки було кілька контрактів щодо постачання газу з іншими великими постачальниками газу на ринку ЄС, такими як BP, Shell, Eni та іншими. Ці контракти забезпечують заміну газу з Росії у разі зупинення постачання. Плюс у газових сховищах Словаччини закачано такі обсяги газу, яких достатньо для покриття потреб на зимовий період. Місткості цих газових сховищ вже довгі роки настільки потужні, що вони достатні не тільки для Словаччини, але їх використовують газові трейдери і для інших ринків в ЄС», – продовжує Карел Гірман.
Плюс до цього на ринку Словаччини працюють і трейдери, які мають постачання газу з різних джерел. «Стабільність поставок газу взимку залежатиме і від кліматичних умов – наскільки цей період буде холодним, і від економічної кон’юнктури підприємств індустрії». – підсумовує словацький експерт.
«Відмова від російського газу відбулася дуже гладко»
Якщо низці країн Євросоюзу ще доведеться навчитися жити без російського газу, то у Литви також досвід уже є.
Кореспондент Російської служби «Голосу Америки» поцікавилася у колишнього міністра енергетики Литовської Республіки Арвідаса Секмокаса (Arvydas Sekmokas), як Литва обходиться без російського газу і чи була відмова болісною, чи пройшла відносно легко? Якщо так, що може бути, і Словаччині з Угорщиною не треба турбуватися?
Пан Секмокас нагадав, що у 2014 році Литва побудувала та ввела в експлуатацію термінал зрідженого природного газу в Клайпеді, що дало змогу диверсифікувати постачання газу до країни.
Клайпедський термінал ЗПГ складається з плавучого регазифікаційного сховища (FSRU), причалу, сполучного газопроводу та газовимірювальної станції. FSRU був побудований Hyundai Heavy Industries Co., Ltd., південнокорейською суднобудівною компанією, і належить Leigh Höegh LNG (Норвегія). Він постійно пришвартований до причалу у Клайпедському державному морському порту та безперервно постачає природний газ у газотранспортну систему.
«До цього єдиним постачальником газу була Росія газопроводом через Білорусь. Але з побудови цього плаваючого терміналу Литва почала імпорт неросійського і поступово підійшла до того, що змогла повністю відмовитися від імпорту з Росії. Дещо пізніше було збудовано газопровід до Польщі», – відповів він.
І наголосив, що жодних наслідків для споживачів на кшталт перерв у постачаннях та підвищення ціни за газ не було. «Адже до будівництва терміналу ЗПГ у Клайпеді Литва платила Росії найвищу ціну за природний газ у Європі. Тому відмова від російського газу відбулася дуже гладко і ми змогли закуповувати енергоносій за світовою ціною», – продовжив співрозмовник «Голосу Америки».
Щодо Словаччини та Угорщини, то у них немає виходу до морського узбережжя, проте, наразі вже є газопроводи до Польщі та Італії, якими газ може бути поставлений і, можливо, вже поставляється до цих країн. «До того ж 2026 року намічено введення в експлуатацію ще одного газопроводу, коли Угорщина через Хорватію буде з’єднана з Італією і постачання природного газу до Угорщини та Словаччини не перервуться. Не виключено, що деякий час ціна вагатиметься, але Росія не зможе на власний розсуд впливати на неї, а ці країни стануть користувачами газу вже за світовими цінами. Це може статися ще до 2026 року, і ціни врівноважаться найближчим часом», зауважує Арвідас Секмокас.
І підкреслює ще один важливий момент: «Через Курську область йде лінія електропередач із Курською АЕС до Білгородської області. І якщо постачання електроенергії по ній буде припинено через військові дії, то проблеми з електрикою в цих районах можуть виявитися дуже серйозними».