Прем’єр-міністерка Бангладеш Шейх Хасіна Вазед пішла у відставку та залишила країну після того, як багатотижневі студентські протести переросли у криваві загальнонаціональні заворушення із сотнями загиблих.

За повідомленнями, 76-річна прем’єрка у понеділок втекла на гелікоптері до Індії, тоді як тисячі протестувальників штурмували її офіційну резиденцію в столиці Дацці.

Це стало несподіваним кінцем правління політикині, яка найдовше була прем’єр-міністром Бангладеш, і загалом керувала країною понад 20 років.

Хасіна розпочала свою політичну кар’єру як ікона демократії та сприяла економічному прогресу цієї південноазійської країни.

Однак останніми роками її почали звинувачувати у тому, що вона стала автократичною та придушувала будь-яку опозицію своєму правлінню.

У січні вона виграла безпрецедентний четвертий термін на посаді прем’єр-міністра на січневих виборах, які критики широко засудили як сфальсифіковані.

Як Шейх Хасіна прийшла до влади

Хасіна народилася в мусульманській родині політиків у Східній Бенгалії в 1947 році.

Її батьком був націоналістичний лідер Шейх Муджібур Рахман, “батько нації” Бангладеш, який очолював боротьбу за незалежність країни від Пакистану в 1971 році та став її першим президентом.

На той час Хасіна вже завоювала репутацію студентської лідерки в Університеті Дакки.

Її батька разом із більшістю членів їхньої родини вбили під час військового перевороту в 1975 році. Вижити змогли лише Хасіна та її молодша сестра, оскільки вони в той час були за кордоном.

Після кількох років у вигнанні в Індії Хасіна повернулася до Бангладеш у 1981 році та стала лідеркою політичної партії Ліга Авамі, до якої належав її батько.

Вона об’єдналася з іншими політичними партіями для проведення вуличних протестів за демократію під час військового правління генерала Хусейна Мухаммеда Ершада. На хвилі народного повстання Хасіна швидко стала національною іконою.

Вперше вона опинилася при владі в 1996 році. Їй завдячують підписанням угоди про розподіл води з Індією та мирної угоди з племінними повстанцями на південному сході країни.

Але водночас її уряд критикували за численні ймовірно корупційні ділові угоди та за те, що він занадто підкорявся Індії.

Пізніше вона програла своїй колишній союзниці, яка згодом стала суперницею – Бегум Халеді Зії з Націоналістичної партії Бангладеш (BNP) у 2001 році.

Як спадкоємиці політичних династій, обидві жінки домінували в політиці Бангладеш понад три десятиліття.

Спостерігачі кажуть, що їхнє запекле суперництво призвело до того, що регулярними явищами стали вибухи в автобусах, зникнення людей і позасудові вбивства.

Зрештою Хасіна повернулася до влади в 2009 році за результатами виборів, проведених за часів тимчасового уряду.

Вона пережила численні арешти, коли була в опозиції, а також кілька спроб убивства, включно із замахом у 2004 році, внаслідок якого у неї виникли проблеми зі слухом. Вона також пережила спроби змусити її вирушити у вигнання та численні судові справи, у яких її звинувачували в корупції.

Чого вона досягла

Бангладеш під керівництвом Хасіни представляє контрастну картину. Ця мусульманська нація, яка колись була однією з найбідніших у світі, під її керівництвом з 2009 року досягла вагомого економічного успіху.

Зараз це одна з найбільш швидкозростаючих економік у регіоні, яка навіть перевершує у цьому свою гігантську сусідку Індію.

За останнє десятиліття її дохід на душу населення зріс втричі, а за оцінками Світового банку, за останні 20 років понад 25 мільйонів людей вирвалися з бідності.

Значну частину цього зростання спричинила швейна промисловість, на яку припадає переважна більшість загального експорту з Бангладеш і яка швидко розширювалася в останні десятиліття, постачаючи ринки Європи, Північної Америки та Азії.

Використовуючи власні кошти країни, позики та допомогу для розвитку, уряд Хасіни взявся за масштабні інфраструктурні проєкти, включно з флагманським мостом Падма через Ганг вартістю 2,9 мільярда доларів.

У чому її звинувачують

Останні протести стали найсерйознішою проблемою, з якою стикнулася Хасіна з моменту вступу на посаду. Вони відбулися після дуже суперечливих виборів, на яких її партію переобрали на четвертий парламентський термін поспіль.

На тлі дедалі гучніших закликів до неї піти у відставку, вона довго залишалася непохитною. Вона засудила опонентів як “терористів” і закликала “придушити їх твердою рукою”.

Останні заворушення в Дацці та інших місцях почалися з вимоги скасувати квоти для родин ветеранів війни на державних посадах, але переросли в більш широкий антиурядовий рух.

Після пандемії Бангладеш мала великі проблеми зі зростанням вартості життя. Інфляція стрімко зросла, валютні резерви країни стрімко впали, а зовнішній борг з 2016 року подвоївся.

Критики звинувачують у цьому погане управління урядом Хасіни та кажуть, що через повсюдну корупцію попередній економічний успіх Бангладеш сприяв лише тим, хто був близьким до Ліги Авамі.

Вони також твердять, що прогресу країні вдалося досягти ціною утисків демократії та прав людини, і кажуть, що правління Хасіни характеризували репресивні авторитарні заходи проти її політичних опонентів, недоброзичливців та ЗМІ.

Уряд і Хасіна заперечують такі звинувачення.

Але останніми місяцями багатьох високопосадових лідерів опозиційної BNP заарештували разом із тисячами прихильників після антиурядових протестів. Це радикальний поворот для лідерки, яка колись боролася за багатопартійну демократію.

Правозахисні групи також висловили стурбованість сотнями випадків ймовірних насильницьких зникнень і позасудових вбивств, які скоїли сили безпеки з 2009 року.

Уряд Хасіни категорично заперечує свою відповідальність за ці зловживання, але також суворо обмежує доступ іноземних журналістів, які хочуть розслідувати такі звинувачення.

Анбарасан Етіраджан і Тесса Вонг