Кейр Стармер повинен усунути глибинні причини заворушень, а також покарати бандитів, які їх влаштовують.
Британія оговтується після вихідних, сповнених протестів, заворушень та праворадикального бандитизму. Після місячного медового місяця, під час якого він відвідав Олімпійські ігри в Парижі, поспілкувався зі світовими лідерами і оголосив амбітний порядок денний, прем’єр-міністр Кейр Стармер зараз намагається відновити не лише громадський порядок, але й довіру громадян. У неділю він виступив зі зверненням до нації, а в понеділок головував на екстреному засіданні “Кобри”.
Масштаби заворушень були шокуючими. У Ротерхемі натовп намагався спалити готель, де проживали шукачі притулку. У Ліверпулі учасники заворушень спалили дитячу бібліотеку. У Мідлсбро хулігани бродили житловими кварталами, били вікна. Нападали на мечеті, грабували магазини, підпалювали автомобілі. Головорези в балаклавах, обмотані прапорами Союзу або прапорами Святого Георгія, перетворювали вуличні меблі на імпровізовану зброю і вигукували: “Ми хочемо повернути нашу країну”.
Заворушення почалися в Саутпорті 29 липня, коли чоловік убив трьох молодих дівчат і поранив ще кількох на танцювальній вечірці Тейлор Свіфт, після чого розлючені протестувальники захопили місцеве бдіння. Протести швидко поширилися – здебільшого на півночі, але також досягли деяких південних міст, таких як Портсмут, – спричинені неправдивими чутками в інтернеті про те, що винуватець ножових поранень був біженцем-мусульманином (насправді він є британським сином батьків з Руанди) і був використаний ультраправими активістами, які завжди прагнуть до бійки.
Стармер швидко вжив заходів, щоб запевнити меншини, що вони в безпеці, і попередити “правих головорізів”, що вони будуть покарані за всією суворістю закону. За вихідні було заарештовано понад 400 осіб, і тепер поліція використовуватиме фотодокази з нагрудних камер і відеозаписів з камер спостереження, щоб заарештувати ще сотні людей.
Прем’єр-міністр має унікальний досвід у цій справі, оскільки був директором державного обвинувачення під час останніх великих заворушень у Великій Британії в 2011 році, коли суди працювали 24 години на добу. Але цього разу держава опинилася в більш напруженому становищі. У багатьох місцях поліція значно переважала протестувальників: У Ротерхемі, наприклад, поліцейський кордон тимчасово прорвався, і учасники заворушень захопили готель. В’язниці переповнені, а суди забиті. Якщо заворушення вщухнуть, що видається ймовірним, уряд зможе викручуватися, хоча система перебуває у стресовому стані; якщо ж заворушення триватимуть, здатність британської держави виконувати свої найголовніші обов’язки буде піддана серйозному випробуванню.
Соціальні мережі, безумовно, несуть певну провину за розпалювання полум’я невдоволення. Ілон Маск не лише дозволив безвідповідальним людям (включно з проросійськими організаціями) відносно вільно розгулювати у Twitter/X. Він особисто сприяв розпалюванню пожежі, написавши в неділю в твіттері, що “громадянська війна неминуча”.
Ультраправі політики також підливають масла у вогонь. Лоренс Фокс, колишній актор і лідер Партії відродження, написав у Твіттері, що “протягом десятиліть британських дівчат ґвалтували варвари-іммігранти” – цей пост переглянули понад 3 мільйони разів. Стівен Якслі-Леннон, також відомий як Томмі Робінсон, зробив запальні коментарі з Кіпру, де він зараз засмагає. Вважається, що багато найзапекліших протестувальників пов’язані з Лігою захисту Англії – організацією, яку Робінсон заснував у 2009 році і яка відтоді мала різні назви та ідентичності. Поліція занепокоєна масштабами переважно мирних, хоча й неприємних протестів, які Робінсону вдалося організувати в Лондоні за останній місяць перед Саутпортом, а також тим фактом, що організація, схоже, пустила глибоке коріння на півночі і в середній смузі Англії.
Найджел Фарадж зіграв у свою звичну гру, озвучуючи занепокоєння протестувальників, але насправді не схвалюючи їх, припустивши, що протести Black Lives Matter у 2020 році залишили враження “дворівневого поліцейського контролю”. Цього разу йому може загрожувати небезпека бути спаленим вогнем, з яким він так любить гратися: Пріті Патель, права торі і колишній міністр внутрішніх справ, зі шкіри пнулася, щоб засудити його “дворівневе” висловлювання. Існує ймовірність, що партію Фараджа “Реформи” спіткає та ж доля, що й німецьку AfD, популярність якої різко впала після того, як стало відомо, що її лідери зустрічалися наодинці, щоб обговорити масові депортації.
А як щодо глибинних причин заворушень? Традиційно саме ліві ставлять питання про “соціальні причини” народних протестів, а потім намагаються спростувати твердження правих про те, що спроба пояснити злочинну поведінку рівнозначна її виправданню. Цього разу все навпаки: Стармер і його міністр внутрішніх справ Іветт Купер наполягають на тому, що бандитизму немає виправдання. Поки що вони обмежуються поясненням ролі соціальних мереж у поширенні інфекцій.
Такі аргументи настільки ж контрпродуктивні, коли вони лунають зліва, як і справа. Очевидно, що існує значна кількість бандитів, які готові порушувати закон або тому, що вони є ідеологами ультраправих (деякі з них мають татуювання зі свастикою і віддають честь Гітлеру), або тому, що їм подобається насильство, або тому, що їм подобається поєднання обох цих факторів. Є також певна кількість молодих людей, які шукали розваг під час шкільних канікул.
Але серед протестувальників були й звичайні люди, які відчувають, що британська держава їх підвела. У них також є законні запитання: чому імміграція продовжує зростати, хоча уряди, що змінювали один одного, обіцяли її скоротити? Чому біженці продовжують прибувати на човнах лише для того, щоб їх розмістили в готелях? І чому програма “вирівнювання”, яку обіцяв попередній уряд, не призвела до покращення можливостей на півночі? Контрпродуктивно ототожнювати таких людей з ультраправими бандитами або відкидати їхні занепокоєння як продукт екстремістської пропаганди, а не як вираження справжнього занепокоєння станом нації.
Іноді на ці скарги можна відповісти фактами. Поліція була змушена застосувати щити в Ротерхемі не тому, що застосовувала “подвійні стандарти”, а тому, що протестувальники намагалися спалити готель. За рік, що закінчився в березні 2023 року, поліція здійснила 24,5 зупинок і обшуків на кожну 1000 чорношкірих порівняно з 5,9 на кожну 1000 білих, що навряд чи свідчить про те, що вони перейнялися ідеологією BLM.
Але в більш загальному плані скарги потрібно вирішувати шляхом реформування інституцій та вдосконалення державної політики. Зараз менше половини британців довіряють місцевій поліції, тоді як десять років тому цей показник становив 63%. Безперервний потік шукачів притулку через Ла-Манш виснажує національні ресурси, а також терпіння людей. Заворушення, безсумнівно, повторяться, якщо уряд не зможе зменшити потік біженців і прискорити процес роботи з ними. Хоча дехто закликає до відкликання парламенту, це було б безглуздим жестом, оскільки Британія потребує швидких дій, виконаних міністрами, а не зайвих розмов.
Стармер також має зробити більше для подолання відчуття безнадійності у багатьох спільнотах робітничого класу, особливо на півночі, які відчувають себе маргіналізованими економічними та соціальними змінами, а потім ігнорованими британською державою. Давайте будемо жорсткими щодо заворушень, безумовно, але давайте також будемо жорсткими щодо їхніх причин.
Автор: Адріан Вулдрідж – міжнародний бізнес-колумніст Bloomberg Opinion. Колишній дописувач журналу Economist, він є автором книги “Аристократія таланту: як меритократія створила сучасний світ”.
Джерело: Bloomberg, США