Раніше Управління ООН із прав людини засудило дії Росії через те, що попри міжнародні зобов’язання вберігати життя військовополонених, “влада Російської Федерації вжила заходів, які стали на заваді незалежним зусиллям щодо встановлення фактів вибухів в Оленівці”.
У заяві додано, що “місце події не лише не було збережено, а й спотворено, а речові докази були пошкоджені. Російська Федерація не допустила спостерігачів ООН на цю територію, а також не проводилися інші незалежні експертні аналізи”.
Внутрішній звіт ООН
AP нагадує, що хоча ООН відкинула заяви Росії про те, що причиною вибуху нібито стала запущена Україною ракета HIMARS, однак і не звинуватила Москву в організації цього злочину попри зібрані численні свідчення.
Зараз не ведеться жодного активного міжнародного розслідування тих подій, окрім українського розслідування – одного із десятків тисяч розслідувань воєнних злочинів РФ в Україні.
ООН розпустила місію з розслідування обставин подій через п’ять місяців після трагедії через те, що Росія відмовилася гарантувати безпеку експертам, й вони ніколи не їздили ані на окуповану територію на сході Донецької області, ані на територію, підконтрольну Україні.
Водночас, за даними AP, представники ООН зібрали інші докази: проаналізували 70 зображень із відкритих джерел, 20 заяв російських офіційних осіб й 16 інтерв’ю тих, хто вижив, із російського телебачення, а також провели детальні інтерв’ю з 55 звільненими військовополоненими, які під час нападу перебували в бараках чи інших місцях Оленівки.
Як пише агенція, їхній висновок: Росія спланувала та здійснила атаку. 100-сторінковий аналіз поширювався на найвищих рівнях ООН, але ніколи не планувався для повної публікації. Деякі докази були включені по частинах у ширші звіти ООН про війну, включно з тим, у якому говорилося, що ракета летіла зі сходу на захід. Тож ООН ніколи публічно не звинувачувала Росію.
При цьому нині уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець закликав ООН відновити розслідування і заявив, що “місія ООН жодного разу не погодилася ознайомитися з українськими матеріалами щодо вибуху в колонії”.
Обставини трагедії в Оленівці
За словами Романа Мартиновського, провідного експерта та співзасновника Регіонального центру прав людини, що спільно з іншими неурядовими організаціями проводить розслідування та надає юридичну оцінку подіям в Оленівці, Росія готувала цей теракт.
Вибух трапився в будівлі, до якої за кілька днів до того перевели виключно полонених із полку “Азов”, вибух був точний і цілеспрямований, про що свідчить і значна кількість жертв, а також зміна у поведінці адміністрації колонії: полоненим, на відміну від інших днів, тоді заборонили виходити надвір після 11 вечора. Про це Мартиновський розповів Радіо Свобода. За його словами, кількість осіб, які охороняли безпосередньо цей барак, того дня зменшилася до однієї людини, а за кілька днів до цього неподалік бараку з’явився невеликий окоп.
Опитані AP свідки розповіли, що після вибуху охоронці колонії не надавали постраждалим ніякої допомоги, а натомість стріляли у повітря й навіть сміялись, тож “азовці” самі надавали одне одному допомогу. Потім тих, хто отримав легші поранення, ізолювали від інших полонених. У внутрішньому аналізі ООН, як пише агенція, стверджується, що їхня ізоляція мала на меті перешкодити тим, хто вижив, говорити іншим у колонії про те, що сталося тієї ночі, оскільки деякі в’язні мали доступ до мобільних телефонів і мали прямий зв’язок з Україною.
AP додає, що згідно з аналізом, інших українських полонених відправили до розбомблених бараків і наказали прибрати уламки та тіла, що залишилися. Через дві години цю групу відправили в сусідній ангар, і деякі з них побачили, як люди в камуфляжі принесли ящики з боєприпасами на місце вибуху та розмістили осколки HIMARS на блакитній лавці неподалік. Незабаром прибули російські офіційні особи в супроводі російських журналістів, чиї зображення перекручених, обгорілих двоярусних ліжок, фрагментів HIMARS і тіл, покладених на сонці, розлетілися по всьому світу.
Акції пам’яті та на підтримку військовополонених
Вихідними в Україні та світі пройшли акції вшанування пам’яті загиблих в російському полоні та із закликами робити більше для звільнення українських військовополонених.
У Києві кілька тисяч військових і родичів та близьких полонених “азовців” і морпіхів ЗСУ зібралися на Майдані Незалежності в Києві. Мітинг Free Azov збігся із другими роковинами вибуху в Оленівці, всіх загиблих захисників України вшанували хвилиною мовчання. Перед присутніми виступили свідки трагедії, зокрема Герой України Святослав Паламар “Калина”, який заявив, що “азовці” вимагають від керівництва країни затвердити на державному рівні дату 29 липня Днем пам’яті захисників, які загинули в полоні.
У Запоріжжі відбувся автопробіг: колона машин із прапорами підрозділів і тематичними плакатами проїхалися набережною магістраллю і центральним проспектом міста. У центрі Одеси родини полонених військових вийшли на акцію “Не мовчи! Полон вбиває” із закликом звільнити українських захисників та вшанували пам’ять військовослужбовців, які загинули під час теракту.
Акції пройшли також у США й Канаді. У Вашингтоні активісти принесли під Білий дім закривавлені подушки та свічки, а пізніше принесли це під дім посла РФ у США. В Нью-Йорку пройшов мовчазний протест, на акції був присутній захисник “Азовсталі”, який перебуває там на реабілітації.
У Чикаго відбувся автопробіг за участі військовиків, які приїхали на протезування. У Сіетлі на подію прийшла родина полоненого, що пережив Оленівку і досі перебуває в російському полоні. В Лос-Анджелесі активісти провели подію на Алеї зірок Голлівуду.