Російський “Африканський корпус”, що складається переважно з колишніх найманців ПВК “Вагнер”, втратив кілька десятків своїх бійців на малійсько-алжирському кордоні. Колона з російських та малійських військовослужбовців в умовах піщаної бурі потрапила в засідку, організовану туарегами, які борються за створення незалежної держави Азавад.
Про загибель колони російських найманців на півночі Малі стало відомо у ніч проти 28 липня, через тиждень після відновлення активних бойових дій поблизу кордону з Алжиром.
Із 20 липня російські провоєнні z-канали кілька днів поспіль прогнозували швидкий розгром ісламських сепаратистів-туарегів, які останні 12 років контролюють північну частину країни, а в 2012 році навіть оголосили про створення своєї окремої держави.
У перші дні операція малійської армії разом із російським “Африканським корпусом”, створеним із залишків ПВК “Вагнер”, судячи з заяв влади Малі, просувалася успішно. Тиждень тому їм вдалося взяти під свій контроль село Ін-Афарак на межі з Алжиром.
Але у ніч проти 26 липня колона російських найманців почала просуватися в напрямку міста Тін-Зауатін, розташованого на території Алжиру.
Як пишуть пов’язані з найманцями телеграм-канали, коли військові були приблизно за два кілометри від малійсько-алжирського кордону, їх накрила піщана буря, тому колона зупинилася. Місцеві повстанці скористалися природними умовами і влаштували колишнім вагнерівцям засідку.
Результатом стали втрати, яких російські найманці у своїх операціях “на далеких напрямках” (тут не йдеться про втрати у війні проти України) не мали з часів битви під Хашамом у сирійській провінції Дейр. Тоді, у лютому 2018 року, колона тих самих “вагнерівців” потрапила під удар американських ударних вертольотів.
Російські джерела кажуть, що в результаті бойового зіткнення на малійсько-алжирському кордоні могли загинути від 20 до 50 російських військовослужбовців.
BBC зв’язалася з колишнім військовослужбовцем ПВК “Вагнер”. Це джерело каже, що загинули щонайменше 82 найманці. Інша людина, яка перебувала в Малі і з якою раніше спілкувалася BBC, перестала виходити на зв’язок, а на сторінці його мами в соціальній мережі “ВКонтакте” з’явилася поминальна свічка. У чатах родичів колишніх найманців другий день активно обговорюють втрати в цій африканській країні.
Відомо, що малійським повстанцям вдалося пошкодити щонайменше один гелікоптер Мі-24.
Серед уже підтверджених загиблих — адміністратор телеграм-каналу Grey Zone Микита Федянін, відомий під позивним “Білий”; про його смерть повідомило джерело агентства “ТАСС”. За життя Євгена Пригожина це був один із найвідоміших телеграм-каналів, які писали про ПВК “Вагнер”, що мав понад 500 тисяч підписників.
У різних z-каналах також згадувалося, що в складі російської колони, що потрапила в засідку, міг перебувати один із найвідоміших командирів ПВК “Вагнер” Антон Єлізаров (позивний “Лотос”), але про його долю поки нічого достеменно невідомо.
Дані про розгром російських сил підтвердили самі туареги. “У суботу наші сили завдали рішучої поразки ворожим колонам”, — цитує AFP представника альянсу сепаратистських угруповань CSP-DPA Мохамеда Ельмаулуда Рамадана. За його словами, вдалося “пошкодили або захопили велику кількість техніки та зброї”, також є полонені.
Вагнерівці також зробили заяву про ситуацію в Малі, де згадали про “запеклі бої” на околицях населеного пункту Тін-Заутін з 22 по 27 липня. Спочатку вагнерівці нібито мали перевагу, йдеться в заяві, але завдяки піщаній бурі ісламісти перегрупувалися, наростили сили і завдали значних втрат російським найманцям. “27 липня від бійців надійшла остання радіограма (‘Залишилися втрьох, продовжуємо вести бій’). Командир загону Сергій Шевченко загинув у бою”, — повідомляють у ПВК “Вагнер”.
Дальній фронт
Найманці ПВК “Вагнер” з’явилися в Малі в 2021 році, за декілька місяців до повномасштабного російського вторгнення в Україну.
До того моменту за їхніми плечима був досвід роботи в Судані, Лівії та Мозамбіку, який складно назвати вдалим, а також Центральноафриканській республіці, де вони допомогли президенту Фостену-Арканжу Туадері побороти повстанський опір і переобратися на другий президентський термін.
У травні 2021 року в Малі стався державний переворот, в результаті якого до влади прийшов полковник Ассімі Гоїта. Він досі перебуває в статусі тимчасового президента, оскільки виборів у країні так і не було.
Незабаром після приходу Гоїти до влади президент Франції Емманюель Макрон заявив про завершення операції “Бархан”. В її рамках у країні перебував французький миротворчий контингент, за допомогою якого попередній президент Ібрагім Кейта боровся з туарезькими сепаратистами.
Загалом Малі залишили понад п’ять тисяч французьких військовослужбовців, на заміну яких полковник Гоїта і запросив найманців “Вагнера”.
І хоча після лютого 2022 року Москві, очевидно, було не до африканських фронтів, найманці компанії Євгена Пригожина зберігали свою присутність у країнах регіону.
Після червневого заколоту Пригожина та його загибелі в серпні 2023 року по країнах, де були російські найманці, здійснив турне заступник міністра оборони РФ Юнус-Бек Євкуров.
За підсумками цих поїздок російське міністерство оборони сформувало свій “Африканський корпус”, з яким і перепідписали контракти колишні пригожинські найманці, які на той момент перебували в Сирії, Лівії, Малі та Буркіна-Фасо.
У вересні 2023 року за участю Євкурова створили міждержавний військовий альянс Сахеля, до якого увійшли Буркіна-Фасо, Малі та Нігер. А в листопаді 2023 року російська влада офіційно вітала своїх колег з Малі з поверненням під їхній контроль міста Кідаль на півночі країни. Операцію провели за участі та під контролем російських військових фахівців.
Аналізуючи успішну атаку туарезьких сепаратистів на російську військову колону, американський дослідник діяльності ПВК “Вагнер” в Африці Джон Лечнер зазначає: “ми не бачили переходу від структур Пригожина до офіційних структур “Африканського корпусу”.
На його думку, російське військове командування розуміє, з якими труднощами воно може зіткнутися на незнайомій для себе території. І в разі такого провалу це буде провалом вже ПВК “Вагнер”, якого де-факто не існує, а не провалом міністерства оборони Росії.
Ілля Барабанов
За участю Анастасії Лотаревої.