Винахідливість може завести вас далеко
Під час екскурсії по зруйнованій електростанції – не ідентифікованій з міркувань безпеки – стає очевидною колосальна шкода, завдана весняною кампанією Росії проти української інфраструктури з виробництва електроенергії. Величезна вугільна електростанція радянських часів випотрошена: стіни обвуглені пожежею, що тривала понад 24 години, вікна вибиті, дах обвалився, обладнання зруйноване, труби і повітроводи розірвані; скрізь купа уламків, покручені металеві опори, обдерті сталеві кабелі, дріт.
Сергій (який попросив не називати його прізвище), старший інженер, показує пальцем осколкові отвори в корпусах турбін товщиною 20 мм, щоб проілюструвати силу вибуху. Неймовірно, але ніхто не постраждав серед 15 ключових співробітників, які повинні залишатися на місці під час повітряної тривоги, сховавшись за мішками з піском в диспетчерських кімнатах в центрі станції. Дощ падає в калюжі світла з отворів у зруйнованому даху. Тут неприродно тихо.
Максим Тимченко, генеральний директор компанії “ДТЕК”, яка управляє більшістю неатомних електростанцій в Україні, в тому числі й тією, яку відвідав The Economist, каже, що цього року було знищено 90% їхніх генеруючих потужностей. Хвилі атак, починаючи з березня, були спрямовані на теплові та гідроелектростанції, а також, вперше, на сонячні електростанції. Оскільки Росія намагається досягти будь-яких серйозних успіхів на полі бою, лінії електропередач стали новою лінією фронту.
До вторгнення генеруючі потужності України становили 36 гігават (ГВт) електроенергії. Росія націлилася на енергетичну інфраструктуру наприкінці 2022 року, і половина цих потужностей вже була втрачена – або окупована, або зруйнована, або пошкоджена – до того, як атаки поновилися цього року. Україні вдалося відновити частину потужностей, і минулої зими вдалося майже утримати світло, відновивши потужність майже до 18 ГВт, які тоді були необхідні.
Але цьогорічні атаки знищили 9 гігават потужностей. Майже все, що залишилося, походить з атомних електростанцій, які росіяни утрималися від атак. На вулиці Києва повернулося гудіння генераторів, і в кожному українському місті відбуваються перебої з електропостачанням. Російські атаки тривають. Батарей протиповітряної оборони не вистачає, щоб збити всі ракети.
Що далі? Наразі Україна імпортує 1,7 ГВт електроенергії з ЄС; за більш оптимістичними прогнозами, цей показник може бути збільшений до 2 ГВт, але обмеження в передачі електроенергії означають, що імпортна електроенергія не може забезпечити більше, ніж додатковий приріст. У короткостроковій перспективі є певна надія, що пошкоджені електростанції можуть бути достатньо відремонтовані до цієї зими, щоб виробити ще 2-3 гВт потужності. Українські інженери шукають в Європі вживане обладнання з виведених з експлуатації електростанцій радянського типу.
Наскільки це реально – невідомо. “Будемо намагатися”, – каже Сергій, інженер, сумно оглядаючи уламки своєї електростанції. Але всі розуміють, що навіть якщо вдасться частково відновити існуючі електростанції, вони є великою “легкою здобиччю”. Всі вони вже неодноразово піддавалися ударам.
Ремонт існуючих теплових електростанцій міг би бути відносно дешевим тимчасовим заходом. Але навіть без війни Україні потрібно було б переорієнтувати свою енергетичну політику з вугільних станцій. Уряд вирішив інвестувати в атомну енергетику, оголосивши про будівництво чотирьох нових реакторів на Хмельницькій АЕС, одній з трьох атомних електростанцій, які все ще перебувають під контролем України і виробляють більшу частину електроенергії, яку Україна досі має. (Четверта, Запорізька, перебуває під російською окупацією і зараз зупинена).
Українські енергетичні аналітики не переконані в цьому. “Вони витрачають гроші на те, що нам не потрібно, – каже Володимир Омельченко з аналітичного центру Разумкова. “На мій погляд, це дуже погане рішення. Це виглядає як спосіб зв’язати великі гроші, інвестуючи в проект протягом десяти років”.
Тим часом місцеві муніципалітети, відчайдушно намагаючись забезпечити критично важливі послуги з опалення та водопостачання цієї зими, децентралізують виробництво електроенергії, встановлюючи міні-електростанції у вигляді сучасних, ефективних газових турбін потужністю від п’яти до 70 мегават (мВт). Ці міні-електростанції можуть підключатися локально, але малоймовірно, що до наступної зими їх буде встановлено достатньо, щоб допомогти вирішити загальнонаціональний структурний дефіцит електроенергії. Вітрові та сонячні електростанції можуть додати трохи більше.
“Іронія цієї руйнації і цієї війни полягає в тому, що вона прискорила декарбонізацію енергетичної галузі України”, – каже пан Тимченко. Минулого року компанія dtek завершила будівництво вітрової електростанції потужністю 114 МВт всього за 100 км від лінії фронту. Коли російська ракета влучила в одне з полів сонячних панелей, вони усунули пошкодження всього за чотири дні. Вітрова та сонячна енергетика – це не лише екологічно чистіші варіанти, але й стратегічно стійкі. “Достатньо однієї ракети, щоб знищити вугільну електростанцію потужністю 300 мВт, – зазначає пан Тимченко. “Але для знищення вітрової електростанції такої ж потужності потрібно 50 ракет”.
Незалежно від того, які нові проекти з’являться в мережі, Україна терміново потребує більше енергії цієї зими, до якої залишилося всього кілька місяців. Залишилося надто мало часу і надто мало мільярдів доларів, необхідних для встановлення кількох сотень малих електростанцій, відновлення розбомблених електростанцій або будівництва вітрових і сонячних електростанцій. Віялові відключення стануть рутиною.
Українці вже навчилися пристосовуватися до дефіциту електроенергії. Малі підприємства мають дизельні генератори. Середні заводи інвестували в газові турбіни і навіть можуть продавати надлишок електроенергії в національну мережу. Кафе відкриті для коворкінгу. У всіх будинках є генератори для живлення ліфтів. Люди купують акумуляторні батареї, які вони можуть заряджати і використовувати вдома для Wi-Fi з’єднання та USB-ламп. Але все це буде піддано суворій перевірці.