Завдяки одноосібним зусиллям Віктора Орбана ЄС виглядає смішно. Щоб обмежити шкоду, Угорщину слід позбавити головування в Раді ЄС.
Прем’єр-міністр Віктор Орбан розпочав піврічне головування Угорщини в Раді ЄС низкою дипломатичних кроків, які викликали шок серед партнерів з ЄС і НАТО. По-перше, він відвідав Київ для своєї першої двосторонньої зустрічі з президентом Володимиром Зеленським після повномасштабного російського вторгнення в Україну в 2022 році. Хоча відчутних результатів не було досягнуто з огляду на існуючі розбіжності між двома країнами, Україна погодилася врахувати занепокоєння угорської сторони щодо статусу угорської меншини на Закарпатті та ставлення до угорських компаній. Ця обіцянка породила обережний оптимізм, принаймні в короткостроковій перспективі, щодо можливості зближення та поміркованого прозахідного повороту в угорській зовнішній політиці.
Однак через кілька днів Орбан здійснив несподіваний візит до Москви, який не був узгоджений ні з партнерами по ЄС і НАТО, ні з українським керівництвом. Цей крок демонструє, як Орбан може зловживати головуванням у Раді ЄС, як він вдає, що говорить від імені всього ЄС, як він створює плутанину і шкодить зовнішній політиці ЄС. Водночас такі дії слугують інтересам Росії та інших неліберальних суперників Заходу.
У договорах ЄС чітко прописано, що уряд, який головує в Раді, не представляє ЄС назовні. Це прерогатива Президента Європейської Ради, Президента Європейської Комісії та Верховного представника з питань спільної зовнішньої політики і політики безпеки. Тим не менш, Орбан використовував логотип головування Угорщини в Раді під час своїх попередніх поїздок, неодноразово натякав на свою нинішню позицію на чолі Європейської Ради і не суперечив президенту Росії Володимиру Путіну, коли той заявив на зустрічі, що Орбан виступає від імені ЄС у Москві. Російська державна пропаганда також скористалася візитом Орбана і його самопрезентацією, яка ідеально вписується в риторику Кремля.
Орбан представив свою поїздку до Москви як наступний етап своєї “мирної місії” після візиту до Києва. Насправді, однак, він явно розійшовся з позицією ЄС не вести переговори про майбутнє України без України – і також тримав візит до Росії в таємниці від Києва. Президент Ради ЄС Шарль Мішель, президент Єврокомісії фон дер Ляєн, а також нинішній Верховний представник ЄС із закордонних справ Жозеп Боррель і його наступниця Кайя Каллас розкритикували цю поїздку. Всі вони підкреслили, що Орбан не мав мандату ЄС на поїздку і що головування в Раді ЄС не представляє ЄС у зовнішньому світі.
Як і слід було очікувати, Орбан демонструє, що хоче використати головування в Раді для тролінгу зовнішньої політики.
З Росії Орбан вирушив до Азербайджану, щоб взяти участь у неформальному саміті Організації турецьких держав. З точки зору ЄС, цей візит також є чутливим, оскільки територіальна цілісність і суверенітет Кіпру можуть бути поставлені під сумнів. Адже на ньому були присутні представники Турецької Республіки Північного Кіпру, яка не визнана ЄС. Це питання піднімали як Боррель, так і співголова Групи європейських консерваторів і реформістів (ECR) Нікола Прокаччіні з партії “Фрателлі д’Італія”. Останній показав, що погіршуються не лише відносини Орбана з мейнстримом ЄС, але і його зв’язки з групою ECR та прем’єр-міністром Італії Джорджією Мелоні, які до виборів в ЄС все ще вважалися союзниками Орбана.
Потім Орбан вилетів з Баку до Пекіна, щоб зустрітися з президентом Китаю Сі Цзіньпіном. На місці він високо оцінив відданість Китаю мирній угоді між Росією та Україною. При цьому він свідомо проігнорував рішення Сі Цзіньпіна не брати участь у мирних переговорах у Женеві в червні. З Пекіна Орбан вирушив на саміт НАТО в США, де він також зустрівся з Дональдом Трампом.
І це лише початок. У найближчі місяці угорського президентства, ймовірно, відбудуться подальші неузгоджені візити, під час яких Орбан ігноруватиме позиції ЄС і завдаватиме їм шкоди – чи то з Трампом у США, чи то з Беньяміном Нетаньягу в Ізраїлі, чи то з Грузією і Молдовою, де восени мають відбутися вибори, що викликатимуть гострі суперечки.
Як і слід було очікувати, Орбан демонструє, що хоче використати головування в Раді ЄС для тролінгу зовнішньої політики. Він не зацікавлений у поверхневому роздратуванні та дезорганізації як такій, а переслідує певну стратегію. З огляду на власний посткомуністичний досвід, Орбан, очевидно, засвоїв, що падіння імперій і наднаціональних інститутів неминуче, коли ці інститути починають виглядати смішно. Саме тому він намагається висміяти ЄС своїми діями.
Відмова Угорщини від головування в Раді ЄС вже кілька разів обговорювалася в минулому році.
Своєю нестабільною поведінкою та багатовекторною зовнішньою політикою Орбан хоче продемонструвати, що для нього не буде жодних наслідків, якщо він постійно порушуватиме правила ЄС і підриватиме позиції ЄС. Таким чином, він обманює Союз як всередині, так і зовні, демонструючи, що він не здатний зберігати єдність і що окрема держава-член може поводитися як сокира в лісі без негативних наслідків. У зв’язку з цим виникає питання: чому інші країни, такі як Білорусь, Грузія чи Сербія (і це лише деякі з них), повинні прислухатися до ЄС?
Найважливішим стратегічним завданням ЄС зараз є створення негативних наслідків для поведінки Орбана. Наразі до цього покликані інші держави-члени і, зокрема, Європейська Рада, оскільки до початку повноцінної роботи нової Комісії та нового Парламенту ЄС пройдуть місяці. Крім того, реакція інших держав особливо важлива для Орбана, який і так зневажає наднаціональні інституції ЄС.
Питання про припинення головування Угорщини в Раді ЄС вже обговорювалося кілька разів протягом минулого року. У червні 2023 року Європарламент навіть ухвалив резолюцію, в якій поставив під сумнів здатність країни конструктивно і чесно виконувати завдання головування. Комісія Мейєрса, авторитетна юридична організація в Нідерландах, наразі окреслила правовий шлях, яким Орбан може бути позбавлений головування в Раді ЄС.
Відповідно, інші держави-члени могли б скоротити термін угорського головування в Раді ЄС і перенести початок наступного польського головування з 1 січня 2025 року на 1 вересня (або навіть раніше). Паралельно вони повинні завершити перший етап процедури за статтею 7 проти Угорщини, щоб виправдати таке порушення принципу “рівної ротації” головування в Раді, закріпленого в договорах ЄС.
Таким чином, Президент Ради ЄС мав би подати запит на зміну ротації головування в Раді на підставі статті 236 Договору про функціонування Європейського Союзу. Члени Європейської Ради могли б тоді простою кваліфікованою більшістю голосів перенести початок польського головування на серпень або вересень.
Країни-члени повинні діяти негайно.
За процедурою, передбаченою статтею 7, держави-члени повинні подати запит до Секретаріату Ради про включення голосування до порядку денного наступного засідання Ради з загальних питань через “явний ризик серйозного порушення” цінностей ЄС в Угорщині відповідно до статті 7(1) Договору про Європейський Союз. Для ухвалення відповідного рішення необхідна більшість у чотири п’ятих голосів.
В ідеалі, обидві ініціативи повинні очолити важковаговики – Франція, Німеччина та Польща – і підтримати якомога більша група країн-членів, зокрема, країни Балтії та країни Центральної та Східної Європи, такі як Чехія, Румунія та Словенія.
Країни-члени ЄС повинні діяти негайно, оскільки кращої можливості у них, ймовірно, ніколи не буде: У праворадикальному спектрі відносини між Мелоні та Орбаном є напруженими, оскільки нова політична група глави угорського уряду, так звані “Патріоти за Європу”, активно переманює членів ЄЦП. Крім того, на майбутніх виборах в Австрії та Чехії до влади, ймовірно, прийдуть нові союзники Орбана.
Якщо вони хочуть дати належну відповідь на тролінг Орбана та його знущання над ЄС, країни-члени можуть припинити угорське головування протягом кількох тижнів. Все, що для цього потрібно, – це хороша дипломатія і більшість у Європейській Раді.
Останні події, реальність, спростовують думку експертів, які раніше стверджували, що головування Угорщини може завдати лише дуже обмеженої шкоди ЄС. Тим часом, ті, хто продовжує наполягати на шестимісячному відсиджуванні та вичікуванні, повинні бути готовими до подальших дій Орбана, подібних до тих, що відбулися останніми днями.
Автор: Даніель Хегедюс – аналітик з питань міжнародних відносин та політики. Він працює старшим науковим співробітником та старшим програмним спеціалістом у Німецькому фонді Маршалла США.
Джерело: IPG–Journal, ЄС