Збільшенням поставок зброї Україні та власними потребами НАТО вже навряд чи обійдеться.
Оскільки ситуація на полі бою в Україні поступово змінюється на користь Москви, основну увагу під час саміту НАТО у Вашингтоні країни-члени Альянсу приділять найбільш нагальним потребам Києва та необхідності Європі збільшити свої оборонні витрати, пише Financial Times. Водночас у виданні зазначили, що НАТО також має обговорити та відреагувати на нові способи, які знаходить Владімір Путін, аби підняти для Заходу ціну за допомогу Україні.
На третьому році повномасштабної війни заподіяння шкоди прихильникам Києва стає все більш пріоритетним завданням для господаря Кремля. Зокрема, у РФ хочуть «виставити рахунок» НАТО за підтримку України як засіб стримування та помсту. Путіна спонукають діяти більш сміливо дозвіл Білого дому на удари західною зброєю по території РФ, а також дронові атаки по радарах, які є частиною російської системи раннього попередження про ядерний напад.
При цьому в FT зауважили, що зараз ймовірність застосування Росією ядерної зброї значно нижча, ніж восени 2022 року, коли Україна здобула перевагу на полі бою. Тому зважаючи на сприятливі для РФ перспективи в даний момент, навряд чи російський диктатор використає найпотужніший свій інструмент.
Нинішнім інструментом ескалації у виданні називають удари РФ по енергетичній інфраструктурі України. У FT зазначили, що Путін прагне не тільки зупинити роботу військових заводів в Україні, а й вигнати на захід мільйони нових біженців з України. Таким чином російський диктатор хоче тиснути на Європу і допомогти при цьому політикам, що хочуть припинити участь Заходу у війні.
Також РФ у Європі проводить кампанію саботажу, в рамках якої розвідка країни-агресокри націлена на промислові та логістичні об’єкти. Адже вони є критично важливими для виробництва та відправи Україні зброї.
Крім того, Кремль використовує західні мережі організованої злочинності для «вбивства зрадників і переслідування російських дисидентів». Це відбувається на тлі багаторічних зусиль Росії, спрямованих на використання розбіжностей у західних суспільствах. Тепер, коли Кремль спостерігає за гнівом молоді на Заході, викликаним війною в Газі, він бачить багате на мішені середовище, зазначають у FT.
Зараз РФ нарешті готова поділитися своїми військовими технологіями із противниками Заходу. Зокрема, крім Китаю та Ірану до списку потенційних отримувачів також з’явилася й Північна Корея. З КНДР так званий президент РФ уклав оборонний пакт та може допомогти Пхеньяну посилити його ядерну та космічну програми.
Раніше ж Путін думав над можливою передачею зброї будь-яким силам, які протистоять США, наприклад, хуситам у Червоному морі. У виданні зазначили, що такий підхід Кремля є свідомо нерозважливим. А сам Путін називає його «око за око» у відповідь на передачу Заходом зброї Києву. Проблема полягає в тому, що ці дії можуть створити ситуації, які Кремль не зможе контролювати.
Реакція НАТО, додають в FT, має виходити за рамки зусиль з надання Україні більшої кількості засобів ППО та власними потребами Альянсу. Необхідно розробити плани допомоги Україні в зимовий період і підготуватися до можливої хвилі біженців. На додаток до відновлення військового стримування, Захід повинен посилити свої можливості у сфері контррозвідки, боротьби з тероризмом та організованою злочинністю. Саме зв’язок між цими трьома світами Росія має спокусу взяти на озброєння.
Нарешті, НАТО має повернути контроль над управлінням ескалацією в цій війні. Варто провести чесну дискусію про межі прямого залучення НАТО та узгодити певні рекомендації щодо того, як говорити про це публічно. Якомога більше чутливих кроків слід робити якомога далі від очей громадськості, щоб не підживлювати прагнення Путіна до відплати. Канали для обговорення зменшення ризиків з Москвою повинні залишатися відкритими.
Конфлікт між Росією і Заходом стає все більш небезпечним і непередбачуваним. Шлях до змістовної дипломатії все ще закритий. Відповідальне управління ризиками необхідне як ніколи.