Переговори про вступ України та Молдови до ЄС розпочинаються, але навряд чи завершаться незабаром. Чому? DW проаналізувала основні причини.
25 червня – знаменний день для України та Молдови: Європейський Союз офіційно відкриває з цими державами-кандидатами переговори про членство. Цей момент називають історичним як у Києві та Кишиневі, так і у Брюсселі, проте це лише перший крок.
Офіційно переговори розпочинаються з міжурядових конференцій (МПК) Євросоюзу з кожною з цих країн. Вони відбудуться у другій половині дня вівторка, 25 червня, у Раді ЄС у Люксембурзі. У політиці розширення Євросоюзу МПК – це переговори між країною-кандидатом та урядами країн ЄС, на яких обговорюються та узгоджуються положення договору про вступ до Євросоюзу. Як пояснюють у Брюсселі, такі конференції проводяться у ключові моменти процесу розширення.
На МПК європейська сторона представить нещодавно прийняті переговорні рамки, які стануть основою для подальших переговорів, визначать їх зміст, формат та порядок.
Наступний етап: скринінг
Після конференцій розпочнеться підготовчий процес до основної частини переговорів: скринінгу, тобто аналізу законодавства країн-кандидатів на відповідність праву ЄС. Зазвичай цей процес триває як мінімум рік, але з Україною та Молдовою він може завершитися і раніше, повідомив високопосадовець ЄС на попередньому брифінгу в Брюсселі, “бо нам добре відомий рівень підготовленості обох країн”.
Уряд України вже провів автоскринінг національного законодавства та завершив етап попередніх сесій з ЄС з лютого по травень, повідомили у Києві. Очікується, що скринінг розпочнеться дуже скоро – у липні. Це будуть двосторонні зустрічі, під час яких країни представлять рівень наближення свого законодавства до права ЄС щодо всіх переговорних пунктів. Скринінг завершиться звітом Єврокомісії про відповідність законодавства України та Молдови праву ЄС щодо кожної з 33 глав.
Скільки тривають переговори?
Після скринінгу сторони розпочнуть перший блок переговорів. Згідно з новою методологією Євросоюзу від 2020 року, переговори розпочинаються з глави 23 (судова система та основні права) та 24 (правосуддя, свобода та безпека), оскільки вони фундаментальні, пояснив високопосадовець ЄС. Так, жодна переговорна глава не буде закрита, доки не буде досягнуто проміжних контрольних показників за цими двома розділами.
Метою переговорів є те, щоб держава-кандидат повністю прийняла законодавство ЄС і при вступі забезпечила його абсолютне дотримання. Переговорний процес завершується лише після закриття всіх 33 переговорних розділів, згрупованих у 6 тематичних блоків.
Прогрес країн у блоках верховенства права, прозорості та підзвітності держорганів та процедур, а також антикорупційної політики має вирішальне значення на шляху України до ЄС. Саме вони визначать “швидкість її руху до членства”. Те саме стосується і Молдови: найважливішими сферами, в яких їй терміново необхідно досягти прогресу, є верховенство права, зміцнення судової системи, боротьба з корупцією та боротьба з відмиванням грошей.
“Це основа як для довіри людей до держінститутів Молдови, так і для довіри європейських інститутів до євроінтеграції в цій країні, – сказав голова делегації Зігфрід Мурешан на брифінгу, присвяченому переговорам про членство з цією країною. – Саме тому більша частина з дев’яти реформ, рекомендованих Єврокомісією, була пов’язана із судовою системою, боротьбою з корупцією, зміцненням верховенства права.
Як довго продовжуватимуться переговори, передбачити неможливо. Їх темп залежить від швидкості реформ та відповідності законам ЄС у кожній країні. Однак у Брюсселі зазначають, що одночасний початок переговорів України та Молдови не означає, що вони разом вступлять до Євросоюзу.
Мета прийому до ЄС: 2030 рік
“Розширення ЄС засноване виключно на виконанні умов, – зазначає політолог з аналітичного центру Центру європейської політики (EPC) Теона Лаврелашвілі. – І навіть коли переговори про вступ розпочнуться, ці умови нікуди не подінуться. Не можна забувати, що прийом нових членів до Євросоюзу ґрунтується на заслугах, поблажок не буде, і це мають враховувати країни з максималістськими запитами – я маю на увазі Україну”.
На думку експерта, переговорний процес не завершиться найближчими роками.
Глава Європейської ради Шарль Мішель заявляв про мету ухвалити Україну в ЄС до 2030 року, проте Лаврелашвілі вважає її нереалістичною.
“Думаю, варто без сорому сказати, що в Україні існує проблема корупції. Звичайно, зараз у цієї країни є важливіше завдання: покласти край трагедії, що триває, і знайти прийнятний, насамперед для неї самої і міжнародних партнерів, мир. Однак це не повинно перешкоджати заходам щодо зниження рівня корупції та прогресу у проведенні реформ”, – вважає Лаврелашвілі.
Ключовий фактор: взаємна довіра між ЄС та Україною
Протилежну думку висловила дослідниця з відділу зовнішньої політики Євросоюзу Центру досліджень європейської політики (CEPS) Тінатін Ахвледіані:
“Україна проводить реформи, але ми не можемо просити її проводити більшого, поки вона охоплена війною”.
Вона наголошує, що сорокарічний досвід вступу країн до Євросоюзу показав: як реформи є важливими, розуміння кандидатами законодавства ЄС, так і побудова довірчих відносин.
“Це розуміння країною-кандидатом того, як мислить Брюссель і чого він очікує, а також довіра Брюсселя до кандидатів, впевненість у тому, що вони розуміють та ухвалюють правила Євросоюзу”, – уточнює Ахвледіані.
Довіра виникає, коли країна всерйоз сприймає поставлені перед нею завдання та виконує їх, а ЄС зі свого боку стримує свої обіцянки – це взаємний процес, додає експерт. За її оцінкою, “між Києвом та Брюсселем стільки довіри, скільки можливо під час війни, це не звичайні обставини”.
Війна – головна перешкода не лише для України, а й для Молдови. Головним викликом для неї у короткостроковій та середньостроковій перспективі залишиться економічна ситуація, прогнозує євродепутат Мурешан.
“Той факт, що війна йде недалеко від молдавського кордону, не сприяє інвестиціям, особливо іноземним. Поки сили ЗСУ утримують російську армію далеко від Молдови, вона в безпеці, та інвестиції – теж. Але загалом у Молдові панує атмосфера невизначеності”, – каже він.
Парламентарій закликає ЄС створити гарантійний фонд для приватних інвестицій у Молдові, щоб стимулювати економічне зростання та створення робітників.
Управління очікуваннями
Статус кандидата на вступ до ЄС сам собою ні до чого не зобов’язує, констатують політологи. Наприклад, в основоположних договорах Європейського Союзу про нього окремо не йдеться, як не уточнюються і його часові межі. Проте цей статус має на увазі інвестиції в реформи, максимальну відповідність країни-кандидата законодавству Євросоюзу та його зовнішньополітичної лінії, а старт переговорів – лише початок цього шляху, наголошує Лаврелашвілі.
“Тому нам необхідно керувати очікуваннями”, – закликає вона.
У політиці це означає прагнути запобігти можливому розчаруванню, ставлячи реалістичні цілі та застерігаючи від завищених вимог. Інакше кажучи, якщо Україна й вступить до ЄС, то не завтра. На цьому наголошують і політики, і експерти. Вкрай важливо, щоб країни-кандидати розуміли: реформи вони проводять не лише заради Євросоюзу, а й задля самих себе, щоб досягти трансформації у своїх суспільствах та зміцнити демократію, зазначає Теона Лаврелашвілі.
“Домашнє завдання” для країн ЄС
До “пакету розширення” крім України входять ще дев’ять країн-кандидатів — це рекордна кількість.
“Схоже, європейці тепер розглядають ухвалення нових членів у ЄС як частину своєї відповіді на нову геополітичну реальність”, – вважає аналітик Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR) Енджеллуше Моріна.
Однак навіть за наявності вагомих геополітичних аргументів на користь розширення, зараз цей процес зіткнеться з більшою кількістю перешкод, ніж у минулому, визнає вона.
Більшість країн-членів Євросоюзу ще не розпочали глибокого аналізу того, як здійснити це розширення.
“За захопленою риторикою ховається песимізм щодо того, чи може воно рухатися швидко і чи взагалі має”, – попереджає Моріна.
Вона впевнена, що готовність ЄС до розширення не залежить ні від об’єктивних стандартів, ні від ухвалення конкретних експертних рекомендацій:
“Здатність ЄС до розширення залежить насамперед від широкого консенсусу щодо подальших дій”.
Одне зрозуміло: паралельно з кандидатами реформуватиметься сам ЄС, тобто “домашнє завдання” є у всіх, резюмує Тінатін Ахвледіані.