Його останній і найбільший політичний вчинок допоможе врятувати Америку від надзвичайної ситуації
У листопаді 2022 року журнал The Economist заявив, що після цілого життя на державній службі Джо Байдену не варто прагнути переобрання на посаду президента. У січні цього року ми винесли нашу стурбованість на обкладинку. Але навіть ті, кого турбує його вік, не були готові до дебатів проти Дональда Трампа, що відбулися в четвер. Протягом 90 болісних хвилин пан Байден був розгубленим і незв’язним – занадто немічним, відверто кажучи, щоб впоратися ще з чотирма роками на найважчій у світі роботі.
Пан Байден сказав, що він знову стоїть, щоб допомогти простим американцям і врятувати демократію від мстивої демагогії пана Трампа. І похмурий, ухильний і брехливий вигляд колишнього президента на дебатах не зменшив актуальності цих двох цілей. Проте, якщо пан Байден справді дбає про свою місію, то його останньою і найбільшою громадською послугою має стати відхід убік на користь іншого кандидата від Демократичної партії.
Існує багато аргументів проти такого радикального кроку, але головний з них полягає в тому, що до виборів залишилося лише чотири місяці. Цього часу може бути достатньо для Байдена, щоб відновити свої позиції в опитуваннях. Але з огляду на з’їзд Демократичної партії в серпні, партія не встигне знайти іншого кандидата, який міг би провести кампанію і перемогти. Його заміна може розділити демократів у той час, коли їм потрібно залишатися єдиними. Ці твердження, можливо, колись були переконливими. Але вже ні.
Шанси пана Байдена на перемогу в листопаді зазнали жорстокого удару. Його команда прагнула дебатувати з паном Трампом, тому що їхній кандидат відставав. Наша модель прогнозування постійно давала йому шанс на перемогу приблизно один до трьох – тривожний, але не безнадійний. Його співробітники обмежували його участь в інтерв’ю, хоча й наполягали на тому, що наодинці він залишається гострим, енергійним і повністю контролює ситуацію.
На сором Білого дому і демократів у Конгресі, це твердження тепер було викрито як брехню. Республіканці вже давно говорять про те, що влада пана Байдена згасає. Дебати були для нього чудовим шансом довести, що вони помиляються. На жаль, перед багатомільйонною аудиторією він не тільки не спростував своїх опонентів, але й представив неспростовні докази на їхню підтримку.
Байдену буде складно виправити цю шкоду. Якщо, що цілком ймовірно, Трамп відмовиться від участі у других дебатах у вересні – а що йому втрачати? – чинний президент може більше ніколи не мати такої гарної можливості змінити думку виборців. Ніхто не може говорити від його імені. Лише бліц-інтерв’ю та мітинги можуть почати притупляти гнітюче враження, яке він створив. Варто лише сказати це, щоб зрозуміти, що цього не станеться.
Більше того, навіть якщо пан Байден якимось чином переможе на виборах у листопаді, є сумніви, що він зможе керувати країною належним чином протягом повного чотирирічного терміну. Безумовно, зараз він виглядає так, що буде менш здатним виконувати свій самопроголошений обов’язок поборника демократії. Він намагатиметься впоратися з багатьма проблемами, які постануть перед наступним мешканцем Овального кабінету, ким би він не був. Звичайно, у нього буде персонал, але як розгублений керівник на чолі зі своїми необраними поплічниками, він підірве віру американців у їхню систему правління, а не відновить її.
Для багатьох виборців (хоча їх і менше, ніж до дебатів) пан Байден все ще може бути кращою альтернативою. Двоє чоловіків на цій сцені були непридатні бути президентом, але лише один з них був непридатний морально. З огляду на загрозу, яку пан Трамп становить для порядності та демократії, було б нерозважливо довірити такій кволій людині, як пан Байден, завдання утримати його від Овального кабінету. Чи є час для пана Байдена поступитися місцем кращому кандидату?
Це залежить від самої людини. Оскільки він вже виграв праймеріз Демократичної партії, тільки він може вирішити, чи залишитися осторонь. Можливо, його дружина Джилл зможе переконати його, що це найкраще закріпить його спадщину. Партійні гранди, в тому числі Барак Обама і Білл Клінтон, повинні благати її зробити це. Вони мають для цього всі підстави. Небезпека – і навіть ймовірність – полягає не лише в тому, що пан Трамп повернеться в Білий дім, але й у тому, що Білий дім і Конгрес опиняться під єдиним мага-контролем з прихильним до нього Верховним судом. Перед обличчям його публічного провалу вперта відмова пана Байдена відступити заради блага своєї партії і своєї країни підірве твердження про те, що його кандидатура є актом безкорисливої, високоморальної жертви.
Якщо пан Байден поступиться місцем, у партії існують механізми для зміни кандидата. Найкраще було б, якби пан Байден одразу ж відійшов убік і дав партії час організувати поспішний конкурс талантів до з’їзду. Такий конкурс може бути безладним, тому партія повинна проявити дисципліну. Делегати, яких пан Байден виграв на праймеріз, стануть вільними від зобов’язань і зможуть проголосувати за свого улюбленого кандидата в Чикаго, що зробить результат непередбачуваним. Це може викликати розбіжності, але загроза, яку становить пан Трамп, повинна сконцентрувати увагу виборних посадових осіб і партійних грандів.
У партії також є таланти. Очевидним вибором для заміни пана Байдена є його віце-президент Камала Гарріс. На жаль, вона не викликає довіри, і виборці це відчувають. Є кращі варіанти, серед яких члени кабінету міністрів, такі як Піт Баттігіг і Джина Раймондо, а також губернатори штатів, що вагаються, і червоних штатів, такі як Джош Шапіро в Пенсильванії, Гретхен Вітмер у Мічигані та Енді Бешир в Кентуккі. Губернатори “блакитних” штатів, зокрема Гевін Ньюсом у Каліфорнії та Джаред Поліс у Колорадо, також можуть розраховувати на свої шанси. Рафаель Ворнок, сенатор від Джорджії, також заслуговує на увагу. Якщо пан Байден виявить милість і оголосить цей конкурс всередині своєї партії, такі кандидати нарешті зможуть вільно висувати свої кандидатури не як акт зради, а як прояв патріотизму.
Хто б не переміг, він зможе зробити сильну подачу проти пана Трампа. Новий кандидат матиме на це трохи більше десяти тижнів після з’їзду. Йому допоможе вся увага американських ЗМІ, яка буде прикута до нього. І (якщо партія підтримає когось іншого, а не пані Гарріс) вони відберуть у пана Трампа його найкращі позиції. Новому кандидату не довелося б виправдовуватися за високу інфляцію, прозорість південного кордону або за те, чому міністерство юстиції пана Байдена відправило його опонента під суд. З ким би пан Трамп волів зустрітися? З паном Байденом чи з кимось на 30 років молодшим за нього, з чистим послужним списком, хто може дивитися в майбутнє?
Дебати, що відбулися в четвер, мали на меті відповісти на питання, чи гідний пан Байден бути президентом, і в цьому вони досягли успіху. Вони внесли ясність у перегони, які наразі пропонують американцям вибір між двома кандидатами, яких вони не хочуть. Пан Байден і його партія отримали шанс уникнути жахливої долі для своєї країни і світу. Вони повинні ним скористатися.