Агресивна Росія, активніший Китай, неспокійний Близький Схід і крихкі глобальні відносини. Ні Джо Байден, ні Дональд Трамп, якщо переможуть на виборах в листопаді, не зможуть уникнути цих зовнішньополітичних викликів.

В четвер Трамп та Байден проведуть перші президентські дебати і, ймовірно, окреслять своє бачення ролі, яку Сполучені Штати мають відігравати на світовій арені.

Різниця в позиціях кандидатів величезна, каже Джеремі Сурі, професор історії Техаського університету в Остіні.

“Підхід Байдена — це поєднання ліберального інтернаціоналізму та потужного реалізму, що нагадує часи Холодної війни, — каже він. — Підхід Трампа — це поєднання ізоляціонізму та односторонності, що повторює Сполучені Штати до Другої світової війни”.

Ось їхні погляди на основні питання зовнішньої політики.

Російська агресія

Адміністрація Байдена забила тривогу напередодні вторгнення Росії в лютому 2022 року та пообіцяла підтримувати Україну “стільки, скільки буде потрібно”. Але ця підтримка похитнулася цього року, коли республіканці в Конгресі шість місяців не затверджували пакет допомоги на 61 мільярд доларів.

На саміті НАТО у Вашингтоні в липні Байден намагатиметься зміцнити єдність союзників, одночасно передаючи обов’язки щодо координації України союзникам у Європі — кроки, які розглядаються як убезпечення допомоги від негативної позиції Конгресу США чи майбутнього президента.

Погляд Трампа на конфлікт складний, суперечливий і забарвлений його власним досвідом спілкування з лідером цієї країни. Зрештою, саме телефонна розмова з президентом України Володимиром Зеленським у липні 2019 року стала причиною його першого імпічменту. Більшість Сенату, де домінують республіканці, виправдала його за звинуваченнями в тому, що він неправомірно звертався за допомогою до іноземної держави, щоб підвищити свої шанси на переобрання, просячи Зеленського допомогти йому політично дискредитувати Байдена.

Щодо війни Трамп сказав нещодавньому інтерв’ю: “Я вирішу це до того, як увійду до Білого дому як обраний президент”.

Аналітики кажуть, що він не пояснив, як він вирішить конфлікт.

“Він лише виступив за необхідність розпочати певні перемовини, і сказав, що він був би готовий брати участь у цих перемовинах між [президентом Росії Володимиром] Путіним і Зеленським, але не уточнив майбутні обриси цієї мирної угоди”, – каже Сергій Куделя, доцент кафедри політології Університету Бейлора.

Нещодавно Байден запевнив Зеленського, що нова 10-річна двостороння угода про безпеку служить “ще одним нагадуванням Путіну: ми не відступимо. Ми разом протистоїмо цій незаконній агресії”.

Але жорстку позицію має не лише Байден, кажуть аналітики.

“Ми знаємо, що Трамп вважає себе сильною людиною і не хоче, щоб його асоціювали з провалом зовнішньої політики, – сказав Голосу Америки колишній посол США в Україні Джон Гербст. – І перемога Росії в Україні, якщо Трамп стане президентом, виглядала б дуже схоже на зовнішньополітичний провал”.

Амбіції Китаю

Байден повторює, що Вашингтон та Пекін “конкурують, а не конфліктують” — і Вашингтон обрав економічну політику в якості інструменту у цій грі з високими ставками. Такий вузький погляд на відносини з Китаєм пов’язаний з тим, що більшість американців вважають економіку головним питанням на виборах.

У травні Байден наголосив на ризиках, які, на його думку, становить Китай, і ввів високі мита на китайські електромобілі, акумулятори, сонячні елементи, сталь, алюміній і медичне обладнання.

“Американські робітники можуть працювати краще: ніж будь-хто і перевершити будь-кого, якщо конкуренція чесна, — сказав Байден. — Але надто довго це було несправедливо. Протягом багатьох років уряд Китаю вливав державні гроші в китайські компанії. … Це не змагання, це обман”.

А Трамп, який сам себе називає прихильником тарифів, нещодавно запропонував запровадити мито на всі імпортні товари та ще один збір у розмірі 60% або більше на китайський імпорт.

Щодо Китаю, професор Чиказького університету Костянтин Сонін сказав, що обидва чоловіки займають жорстку позицію. Аналітики відзначають, що Байден не скасував високі мита, які ввела адміністрація Трампа щодо Китаю.

“Вісім років тому здавалося, що він стане зовсім іншим президентом США, — сказав він про Трампа. — Але насправді він не настільки відрізнявся. Багато того, що зробив Трамп, потім продовжила адміністрація Байдена”.

Але щодо Тайваню діє американська політика “стратегічної двозначності” — тобто Вашингтон відмовляється повідомити, як він відреагує у випадку, якщо Пекін вторгнеться на Тайвань — це залежатиме від того, хто керує, каже Сонін.

“Я думаю, що ці президенти все-таки дуже різні, – сказав він. – Наприклад, якщо ситуація загостриться щодо Тайваню, можливо, Дональд Трамп відреагує інакше”.

Але, додав він про Трампа, “у зовнішній політиці він іноді звучить жорсткіше, ніж діє. І це стосується Китаю, не лише Китаю [але] й Мексики”.

Конфлікт на Близькому Сході

Суперечливість Трампа та схильність до найвищих ступенів порівняння особливо яскраво проявляються, коли йдеться про Близький Схід. Байден публічно називає себе найсильнішим прихильником Ізраїлю, але все помітнішим стає його роздратування через політику прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу щодо війни в Газі. А от погляди Трампа на регіон, як видається, формують його особисті стосунки з ізраїльським лідером.

“У мене був поганий досвід із Бібі, — сказав Трамп про ізраїльського прем’єр-міністра в широкому квітневому інтерв’ю Time. — І це було пов’язано з [ударом США, внаслідок якого загинув іранський військовий офіцер Касем] Сулеймані, тому що, як ви, напевно, вже знаєте, він відійшов безпосередньо перед атакою. … І мене це не тішило. Я це не забув. І це мені дещо показало”.

Але у травні, коли Байден пригрозив утримати надання зброї Ізраїлю, якщо його сили розпочнуть великий сухопутний напад на густонаселене місто Гази Рафах, Трамп це розкритикував.

В соцмережі Truth Social Трамп написав, що Байден “став на бік цих терористів, так само як він став на бік радикальних натовпів, які захопили наші університетські містечка”.

Тут Трамп застосовує риторичний трюк: використовуючи одну проблему — у цьому випадку Ізраїль — щоб згадати термін “тероризм”, який, згідно з опитуваннями, викликає головну стурбованість виборців, а потім використати це, щоб повернутися до внутрішніх проблем. У цьому випадку він відзначив зростання протестів у студентському містечку через війну в Газі і апелював до почуттів виборців.

Американці, як свідчать опитування центру Pew, в основному розглядають питання зовнішньої політики через лінзу страху.

“Більшість американців стверджують, що запобігання терористичним нападам (73%), запобігання поширенню нелегальних наркотиків (64%) і запобігання поширенню зброї масового знищення (63%) є головними пріоритетами”, — йдеться в нещодавньому опитуванні групи про пріоритети зовнішньої політики американців.

Але Pew додає: “Навіть із такими пріоритетами зовнішня політика загалом відходить на другий план у порівнянні з внутрішньою для більшості американців”.

Тетяна Ворожко