Європейський Союз прагне покінчити з бездомністю до 2030 року. Це буде залежати від політичної волі.
За оцінками Фонду абата П’єра та FEANTSA, Європейської федерації національних організацій, що працюють з бездомними, близько 895 000 людей стикаються з проблемою бездомності щоночі в Європейському Союзі – це на 70 відсотків більше за останні десять років. Ця цифра не лише шокує. Все більш вразливі люди – люди похилого віку, інваліди, жінки, цілі сім’ї і навіть діти – стикаються з пов’язаними з цим гострою бідністю і соціальною ізоляцією, а також з набагато вищим, ніж у середньому, ризиком насильства, небезпеки для здоров’я і навіть передчасної смерті.
В одному з найбагатших регіонів світу безпритульність стала масовим явищем, рівносильним гуманітарній кризі. Після численних закликів до дій з боку Європейського парламенту та інших зацікавлених сторін, з прийняттям у 2021 році Лісабонської декларації Європейський Союз не лише пообіцяв остаточно покінчити з бездомністю до 2030 року, але й запустив Європейську платформу з боротьби з бездомністю (EPOCH) як основний інструмент для досягнення цієї мети.
Багатовимірне, багатогранне
Бездомність – це багатовимірне і неоднорідне соціальне явище, яке проявляється в дуже різних формах: від ночівлі на вулиці без даху над головою до сну на чужому дивані або життя в машині, наметі чи гаражі. Воно включає ситуації, коли люди тимчасово розміщуються в установах без договорів оренди або живуть у небезпеці через нестабільну оренду житла, виселення або домашнє насильство. Оскільки люди, які живуть на вулиці, – це лише верхівка айсберга, більша частина бездомності залишається прихованою, що ускладнює її адекватний статистичний облік.
Крім того, причини бездомності та її індивідуальні медичні, психологічні та соціальні побічні ефекти є багатогранними. Таким чином, проблема бездомності виходить за межі відомчих кордонів – соціальні питання, житло, охорона здоров’я, молодь, міграція, поліція та правосуддя – і водночас зачіпає різноманітні місцеві установи та благодійні організації. Зважаючи на різні моделі соціального забезпечення в країнах-членах ЄС, проблема бездомності вирішується дуже по-різному, з точки зору інструментів та фінансових зобов’язань. Дві країни, Фінляндія та Данія, змогли зменшити рівень бездомності, але деякі держави-члени тільки починають впроваджувати базові послуги.
На тлі цього надзвичайно складного виклику і різних стартових позицій країн-членів, EPOCH обіцяє стати адекватним інструментом для вирішення проблеми бездомності з різних причин. Вона об’єднує експертів, представників громадянського суспільства, чиновників і політиків, які приймають рішення, з різним досвідом і на всіх рівнях управління. Це дуже важливо, оскільки бездомність неможливо подолати без спільних зусиль і сильної політичної програми, яка б підтримувала цей імпульс.
Три напрямки роботи
Платформа має робочу програму, що складається з трьох напрямків, та спеціальний бюджет. Перший напрямок полягає у систематичному пошуку найкращих способів моніторингу та вимірювання бездомності. Це має вирішальне значення не тільки для того, щоб держави-члени мали спільний дискурс і відправну точку, але й для того, щоб запобігти маргіналізації людських реалій з боку політиків. Як тільки вони стають “фактами”, урядам стає важче нічого не робити або продовжувати недієву політику.
Другий напрямок заохочує та уможливлює взаємне навчання у сфері, яка часто характеризується неадекватною та неефективною політикою. Знання про інші, більш успішні практики та науково обґрунтовані проекти інших держав-членів можуть мотивувати політиків змінити курс або мобілізувати нові кошти на політичній арені, які раніше могли здаватися недосяжними.
Більшість країн-членів ЄС, наприклад, покладаються на притулки для бездомних, які не відповідають базовим стандартам підтримки людської гідності. Вони часто знаходяться на околицях міста або в соціально неблагополучних районах, з обмеженими годинами роботи та невідповідними санітарними стандартами. Кімнати доводиться ділити (часто з незнайомими людьми), що перешкоджає приватності та можливості відпочити і відновити сили, а і без того вразливі особи стають тривожними до такої міри, що уникають притулків. У переповнених притулках широко поширені (страх) крадіжок і (сексуального) насильства, не в останню чергу через брак кваліфікованого персоналу. Хоча притулки можуть захистити від стихії, вони неефективні і, можливо, навіть контрпродуктивні у забезпеченні притулку та сприянні самостійному поверненню до свого житла.
Третій напрямок висвітлює і підтримує доступ до фондів ЄС, таких як Європейський соціальний фонд, Європейський фонд регіонального розвитку та InvestEU. За допомогою EPOCH держави-члени, регіони та муніципалітети потенційно можуть знайти необхідні ресурси, щоб вийти на новий рівень та ініціювати модельні проекти для більш ефективного вирішення проблеми бездомності.
Політична воля
EPOCH має потенціал стати успішним інструментом для подолання кризи бездомності в ЄС: вона має міцний політичний мандат, чітку мету, робочу програму, великий досвід, який можна використати, і бюджет – разом узяті, це ключові складові для досягнення результатів. Однак це залежить від сильної, стійкої політичної волі на всіх рівнях управління – від європейських і національних політиків, Європейської Комісії до регіональних і місцевих органів влади. Без узгоджених дій і бажання діяти політика не зміниться, а мета покласти край бездомності до 2030 року не буде досягнута. EPOCH може лише вказати шлях – політики повинні йти цим шляхом.
Майбутні європейські вибори є критично важливим лакмусовим папірцем. Новообраний парламент і нова комісія повинні будуть не тільки продовжити шлях, обраний у 2021 році. Разом з національними урядами, регіонами та муніципалітетами вони також повинні будуть досягти значного прогресу в боротьбі з тривожним зростанням бездомності в більшості країн-членів. Наступний п’ятирічний термін є вирішальним періодом для того, щоб зрушити графік до нуля.
Щоб дізнатися більше про цю тему, читайте звіт “Соціальна політика в Європейському Союзі: стан справ у 2023 році” від нашого партнера – Європейського інституту профспілок.
Автори: Тімо Вайшаупт і Християн Хінріх
Джерело: Social Europe, ЄС