Перемога в Україні значно посилила б Росію у військовому, економічному і стратегічному плані, водночас серйозно послабивши Захід. Зіткнувшись з такими унікально сприятливими обставинами, фантастично припускати, що тріумфуючий Путін просто зупиниться, пише Пітер Дікінсон.
Що робитиме Володимир Путін у разі перемоги в Україні? В останні місяці все більше західних політиків дійшли висновку, що Росія-переможець майже напевно поширить війну вглиб Європи, оскільки Путін прагне переписати існуючий світовий порядок і продовжити свій хрестовий похід за повернення “історично російських земель”. Це усвідомлення допомагає згуртувати підтримку України, а такі лідери, як президент Франції Еммануель Макрон, відкрито попереджають, що перемога Росії матиме катастрофічні наслідки для решти Європи.
Звичайно, не всі в цьому переконані. Багато скептиків вказують на напрочуд погані результати російської армії під час вторгнення в Україну і стверджують, що Путін явно не в тому становищі, щоб пускатися в подальші військові авантюри. На думку скептиків, очевидні труднощі Росії в Україні означають, що Москва не може розглядатися як реальна загроза набагато більшій військовій могутності альянсу НАТО. Дійсно, дехто переконаний, що будь-який прямий напад Росії на Захід буде рівносильний самогубству.
Цей аргумент небезпечно недалекоглядний. Важливо, що він ігнорує глибокий вплив військового успіху в Україні на здатність Кремля вести війну. Перемога Росії над Україною трансформувала б геополітичну ситуацію, значно посиливши Росію у військовому, економічному і стратегічному плані і водночас серйозно послабивши Захід. Зіткнувшись з такими унікально сприятливими обставинами, було б ілюзією вважати, що тріумфатор Путін просто зупиниться і не піде далі.
Російська армія явно не виправдала своєї роздутої довоєнної репутації в Україні, але, тим не менш, було б нерозумно недооцінювати військовий потенціал Москви. Путінське командування засвоїло низку важливих уроків з початку вторгнення в лютому 2022 року і набуло бойового досвіду, з яким не може зрівнятися жодна інша велика держава. Маючи загартовану в боях армію, яка швидко модернізується і спирається на оборонну промисловість, що працює цілодобово, Путін зараз, можливо, перебуває в сильнішій позиції по відношенню до своїх західних супротивників, які повільно переозброюються, ніж будь-який російський правитель з 1945 року. Перемога в Україні ще більше збільшить цей і без того тривожний розрив у військових можливостях.
Російська і українська армії на сьогоднішній день є найбільшими і найгрізнішими бойовими силами в Європі. Якщо Путін переможе в Україні, він контролюватиме їх обидві. Переможна Росія намагатиметься швидко призвати сотні тисяч українців на військову службу, так само, як вона вже зробила це на підконтрольних Кремлю територіях України. На додаток до значного збільшення живої сили, Росія також заволодіє великими запасами військової техніки в Україні, починаючи від запасів артилерійських снарядів і ударних безпілотників і закінчуючи танками і ракетними системами, поставленими Заходом.
Контроль над Україною дозволив би Росії реінтегрувати величезний український військово-промисловий комплекс, який відігравав центральну роль в озброєнні Червоної армії під час холодної війни. Протягом більшої частини радянської епохи Україна виробляла значну частину ракет, танків, літаків і військових кораблів СРСР. Цей колосальний промисловий спадок був занедбаний протягом перших трьох десятиліть української незалежності і занепав, але російська окупаційна адміністрація або лояльний до Кремля маріонетковий режим у Києві, швидше за все, нададуть пріоритет відродженню військового виробництва. Збільшення обсягів виробництва дозволило б Росії швидко оговтатися від нищівних втрат в українській кампанії, а також дозволило б Москві подолати багато перешкод, створених західними санкціями.
В економічному плані завоювання України значно покращило б фінансове становище Росії та посилило б її здатність впливати на світову політику. Кремль отримав би значні невикористані енергетичні запаси України, а також потенційно трильйонні мінеральні активи. Тим часом, славнозвісна українська житниця дозволила б Росії практично за одну ніч утвердитися як домінуюча сила на міжнародних сільськогосподарських ринках. Путін вже продемонстрував свою готовність взяти на озброєння глобальну продовольчу безпеку, заблокувавши українські чорноморські порти. Контроль над українським сільським господарством надасть Кремлю нові потужні інструменти для винагороди союзників і покарання супротивників.
Багато хто на Глобальному Півдні не чекатиме, поки його підкуплять поставками зерна або примусять загрозою голоду. Замість цього вони з готовністю визнають перемогу Росії в Україні як великий геополітичний поворотний момент і вишикуються в чергу до Москви, щоб засвідчити свою повагу. Акцент на дипломатичному нейтралітеті, який зараз спостерігається в більшості країн Азії, Африки та інших регіонах, буде замінений прагненням зміцнити зв’язки з Кремлем. Країни Глобального Півдня почнуть постачати зброю та інші військові товари до Москви, в той час як і без того обмежені можливості Заходу накладати санкції на Росію будуть безнадійно скомпрометовані. Незабаром коментатори звідусіль сурмитимуть про початок нової постзахідної ери в міжнародних відносинах.
Куди зміцнілий і підбадьорений Путін, найімовірніше, завдасть наступного удару? Кремлівський диктатор чітко дав зрозуміти, що розглядає нинішню війну як імперське прагнення повернути “історично російські землі”. Окрім України, існує більше десятка інших країн, включаючи Фінляндію, Польщу, країни Балтії, Білорусь і Молдову, які колись входили до складу Російської імперії, а отже, відповідають путінському визначенню “історично російських”. Всі вони будуть потенційними цілями. Під час підготовки до повномасштабного вторгнення в Україну наприкінці 2021 року Путін підкреслив масштаб своїх амбіцій, закликавши НАТО відступити до кордонів колишнього Варшавського договору. Логічно припустити, що успіх в Україні зробить його ще більш амбітним.
Безумовно, мало що вказує на те, що Путін якимось чином заляканий Заходом. Навіть навпаки. Російський правитель виявився настільки вправним у залякуванні своїх ворогів, що майже через два з половиною роки після найбільшого вторгнення в Європу з часів Другої світової війни партнери Києва залишаються стурбованими уникненням ескалації і продовжують накладати абсурдні обмеження на здатність України до самозахисту. Таке управління ескалацією є умиротворенням двадцять першого століття і ризикує призвести до тих самих трагічних наслідків.
Якщо Росія розширить війну далі, західні лідери не зможуть сказати, що їх не попередили. Путін поставив усе російське суспільство на військові рейки і відкрито готує всю країну до тривалої боротьби проти Заходу. Вторгнення в Україну є ключовою частиною цієї боротьби, але це лише початок. Перемога в Україні перезарядить військову машину Путіна і радикально збільшить вартість його зупинки, одночасно створюючи підґрунтя для подальших актів російської агресії. Єдиний спосіб уникнути цього катастрофічного результату – перемогти Путіна в Україні.