Опитування свідчить про тривожний стан справ у секторі, де переважають жінки та трудові мігранти.
“До пенсії доповзеш тільки з вигоранням. Прикро, тому що мені подобається ця робота, але після 18 років досить. Я йду звідси”. Так відповів словацький працівник у сфері домашніх послуг та догляду за хворими, коли його запитали про його роботу. Такі свідчення вказують на глибшу кризу в секторі “особистих та побутових послуг” (ПХП), як показує нещодавнє опитування.
Працівники ПХП, 96% з яких – жінки, виконують багато різноманітних і важливих завдань. Вони варіюються від догляду за дітьми, людьми похилого віку та інвалідами до повсякденних побутових справ, таких як приготування їжі, прибирання та садівництво.
Опитування було проведене на замовлення наших європейських профспілкових федерацій, UNI Europa та Європейської федерації профспілок працівників харчової промисловості, сільського господарства та туризму, спільно з галузевими організаціями роботодавців, Європейською федерацією послуг для фізичних осіб та Європейською федерацією сімейної зайнятості та догляду на дому. Це найбільше дослідження на європейському рівні, яке співфінансується Європейською Комісією, зібрало відповіді понад 6 500 працівників, роботодавців та користувачів послуг з 26 країн. Його результати викликають занепокоєння щодо майбутнього сектору, на який припадає близько 4 відсотків загальної зайнятості в Європейському Союзі.
Що викликає особливе занепокоєння
Більшість опитаних працівників (56,9%) заявили, що не зможуть продовжувати працювати до досягнення пенсійного віку. Майже три п’ятих розглядали можливість залишити сектор протягом останніх трьох років – дві третини з них через низьку заробітну плату. Це викликає особливе занепокоєння з огляду на демографічну кризу в ЄС, коли частка населення віком понад 65 років, за прогнозами, зросте з п’ятої до третини до 2050 року.
Окрім низької заробітної плати, більшість працівників ПМСД також вказали на психічне перенапруження як на потенційну причину звільнення з роботи. Серед тих, хто працював 40 або менше годин на тиждень, половина сказали, що їхня робота спричинила проблеми з психічним здоров’ям, такі як стрес, тривога або вигорання. Серед тих, хто працював понад 40 годин, цей показник зріс до 65,8%.
Попри те, що мігранти-працівники ПМД є важливою складовою сектору, вони мають значно гірший баланс між роботою та особистим життям. Вони набагато частіше, ніж працівники-немігранти, заявляли, що розглядали можливість залишити професію протягом останніх трьох років.
До цього додалися адміністративні труднощі, пов’язані з міграційним статусом при спробі знайти роботу у сфері ПМСД. Це може стати перешкодою для задекларованої роботи, що призводить до відсутності визнання, прав і захисту. Про це розповіла прибиральниця ПГС з Нідерландів: “У мене немає документів у Нідерландах, і уряд не визнає мою роботу тут, тому ми не маємо таких пільг, як оплачувані лікарняні”.
Безпрограшна ситуація
Однак не лише працівники визнають наявність проблем у секторі. Опитані роботодавці та користувачі послуг також визнали низьку оплату праці проблемою. Роботодавець ПМСД у Франції свідчить: “Зарплата не є привабливою, вони не хочуть працювати в цьому секторі, або коли вони працюють, це не є пріоритетом”.
Користувачі послуг очікували “катастрофи”, якщо вони більше не матимуть доступу до працівників ПМСД у своїх домівках. Деякі говорили, що у них не буде іншого вибору, окрім як перевезти батьків та інших близьких людей до будинків з підтриманим проживанням і залишити їхні домівки. Так само багато жінок, які отримують послуги ПМД вдома, визнали, що без допомоги цих працівників їхні кар’єрні можливості стануть більш обмеженими, а якість життя знизиться.
Працівники, роботодавці та багато користувачів послуг погодилися, що сектору бракує суспільного та інституційного визнання, яке б відповідало його важливості та внеску в суспільство, що посилює низьку оплату праці та погані умови, які змушують працівників шукати іншу роботу. Таке слабке визнання тісно переплітається зі слабкими державними інвестиціями.
Більшість роботодавців-користувачів, які наймають і користуються послугами працівників ПМСД, зазначили, що їм було б корисно мати представництво організації роботодавців, яка могла б вести переговори про мінімальні стандарти з профспілками. Більша частина опитаних роботодавців, на працівників яких не поширюється дія колективного договору, заявили, що вони відкриті до його підписання. Більшість користувачів послуг з надання ПМД також вітали б це: вони воліли б користуватися послугами компанії чи організації, яка має колективний договір з профспілками, що регулює умови праці працівників ПМД у себе вдома.
Одним словом, опитування вказує на безпрограшну ситуацію, коли працівники, роботодавці та користувачі отримають вигоду від належних стандартів у галузі.
Прості рішення
Працівники ПМСД відіграють важливу роль у підтримці життя та формуванні майбутнього європейського суспільства. Проте дослідження показує, що дуже часто вони залишаються недооціненими і не отримують визнання, на яке заслуговують. Настав час, щоб цей сектор був визнаний таким же, як і будь-який інший, регулювався життєздатними трудовими відносинами і забезпечував гідні умови праці.
Хоча результати дослідження є похмурими, вони вказують на прості рішення для покращення умов праці, а отже, і для сталого розвитку сектору:
- формалізація сектору та просвітницькі заходи для покращення іміджу роботи ПХС серед працівників та споживачів,
- збільшення державного фінансування для розв’язання суперечності між високими цінами та низькою заробітною платою, а також
- покращення умов праці та життя в цілому.
Це може бути реалізовано лише через сильний соціальний діалог і колективні переговори на всіх рівнях – від національного до європейського.
Автори:
Олівер Ретіг очолює UNI Europa, європейську профспілку працівників сфери послуг;
Крістіан Брагасон – генеральний секретар Європейської федерації профспілок працівників харчової промисловості, сільського господарства та туризму.
Джерело: Social Europe, ЄС