Жертвувати економічною ефективністю в пошуках абсолютної безпеки – це програшна стратегія, як для Вашингтона, так і для Пекіна.
США і Китай змагаються за те, щоб ізолювати свої економіки від залежності чи примусу з боку інших, незважаючи на ціну. Той, хто переможе в цьому змаганні, цілком може програти їхнє суперництво між наддержавами, що розгортається.
Китай лідирує, ставлячи безпеку вище за економічну ефективність, принаймні відтоді, як президент Сі Цзіньпін прийшов до влади в 2013 році. Уряд реалізує комплексну програму “видалення-А” – видалення або заміни американських інформаційних технологій на великих державних підприємствах до 2027 року. Країна також прийняла суворі закони про безпеку даних та боротьбу зі шпигунством, які ускладнили ведення бізнесу і зробили його потенційно небезпечним для іноземних компаній та керівників.
Починаючи з адміністрації колишнього президента Дональда Трампа і продовжуючи адміністрацією президента Джо Байдена, США дедалі більше прагнуть перемогти Китай у його власній грі. За Байдена планується інвестувати мільярди доларів у заміну китайських кранів у портах США через побоювання, що вони можуть бути використані для шпигунства за чутливими вантажопотоками. Білий дім також запровадив масштабний експортний контроль за експортом передових напівпровідників до Китаю, що призвело до скорочення доходів деяких з найбільш інноваційних американських компаній.
Посилаючись на міркування безпеки, Конгрес зараз обговорює законопроект, який заборонить китайським біотехнологічним фірмам постачати продукцію найбільшим американським фармацевтичним компаніям, хоча така заборона може спричинити серйозні перебої в роботі. Побоювання, пов’язані з безпекою, також призвели до нещодавнього ухвалення закону, що зобов’язує китайську технологічну компанію ByteDance Ltd. відмовитися від свого додатку TikTok або ж зіткнутися з повною забороною на його використання в США.
Адміністрація Байдена наполягає на тому, що прагне досягти балансу між безпекою та іншими життєво важливими інтересами, такими як підтримка економічної конкурентоспроможності та моральних принципів. Президент і його радники описують свою стратегію як “маленький двір, високий паркан” – обмеження контролю лише найбільш стратегічно важливими секторами, технологіями і ланцюгами поставок.
Що ще важливіше, ключові американські інституції теоретично можуть запобігти тому, щоб уряд не зайшов надто далеко. Вільні ЗМІ та потужні бізнес-групи повинні мати можливість стримувати контрпродуктивне використання державної влади для досягнення нечітко визначених цілей безпеки. На противагу цьому, поєднання параноїдального однопартійного режиму і відсутності незалежних соціальних і економічних суб’єктів у Китаї схиляє його уряд до політики, яка забезпечує маргінальну безпеку за величезні економічні і моральні витрати.
Однак було б помилкою сприймати переваги США як належне і відкидати здатність Китаю до адаптації.
Американська система стримувань і противаг, яку часто використовують, має тенденцію бути набагато менш ефективною або навіть повністю руйнуватися, коли демократи і республіканці мають переважний консенсус щодо певної політики, підкріплений громадською думкою. Сьогодні, навіть незважаючи на те, що вони не можуть дійти згоди з інших питань, обидві політичні партії підтримують жорстку політику щодо Китаю. Тим часом, згідно з останнім опитуванням Pew Research Center, понад 80% американців негативно ставляться до Китаю (42% вважають цю країну “ворогом”).
Такі політичні умови породили нескінченний потік ініціатив, запропонованих або прийнятих нібито з міркувань безпеки. Флорида заборонила громадянам Китаю купувати будинки і землю (закон оскаржується в судах). Інші штати намагаються ухвалити подібні закони, незважаючи на те, що на китайських покупців припадає менше 1% всієї землі в США, що перебуває в іноземній власності.
Посилаючись на невизначену небезпеку з боку Китаю, губернатор Вірджинії Гленн Янгкін заблокував угоду про створення спільного підприємства між Ford Motor Co. і провідним китайським виробником акумуляторів Contemporary Amperex Technology Co. (CATL), хоча запропонований завод міг би підвищити конкурентоспроможність його штату в галузі чистої енергії. “Маленький двір” стає все більшим, а його паркани все вищими.
У той же час, під тиском триваючої економічної боротьби, Китай, можливо, підвищує свою толерантність до ризику. Наприкінці квітня Tesla Inc. несподівано отримала дозвіл на тестування своєї технології безпілотного водіння у партнерстві з Baidu Inc., китайським аналогом Google Alphabet Inc. навіть попри те, що це дозволило б американській компанії зібрати величезну кількість потенційно чутливих даних про китайські транспортні мережі та схеми руху.
Для Китаю потенційна вигода може бути не меншою. У разі успіху проект може допомогти країні стати лідером у сфері автономного водіння, подібно до того, як Tesla допомогла їй стати світовим лідером у виробництві електромобілів.
Хоча цей крок Китаю застав багатьох зненацька, Комуністична партія Китаю (КПК) вже давно має опортуністичну спрямованість. Партія неодноразово поверталася до прагматизму після невдач, спричинених ідеологічно натхненною політикою. Найкращим прикладом є прийняття колишнім лідером Ден Сяопіном капіталізму, щоб врятувати партію після катастрофічної Культурної революції Мао Цзедуна.
Ще зарано говорити про те, чи дійшла КПК висновку, що її програма сек’юритизації економіки є надто дорогою. Але якщо партія продовжить вносити прагматичні корективи в політику, вона може виявитися набагато більш грізним суперником, ніж очікують США.
З іншого боку, власна параноя Вашингтона може призвести до політики, яка призведе до незначних досягнень у сфері безпеки, водночас підриваючи економічну ефективність та інновації, не кажучи вже про американську “м’яку силу”. Дійсно, важко уявити, що США, які досліджують, чи становлять китайські електромобілі загрозу національній безпеці, дозволять BYD Co., найбільшому китайському виробнику електромобілів, співпрацювати з Google у пілотному проекті, подібному до того, який був укладений між Tesla і Baidu.
США мають технологічні, економічні та політичні переваги, щоб переважати Китай у найближчі десятиліття. Але ці переваги не протримаються довго, якщо США продовжуватимуть діяти більше як їхній суперник, ніж як вони самі.
Автор: Мінсін Пей – професор державного управління в Клермонтському коледжі МакКенна та автор книги “Держава-вартовий: Нагляд і виживання диктатури в Китаї”.