Знищення типографій чи видавництв у Харкові не зупинить письменників від видавання книг українською мовою, про це в інтерв’ю Голосу Америки заявив британський письменник Люк Гардінг, реагуючи на російський удар по Харкову, що зруйнував одну з найбільших в Україні типографій “Факт-Друк”.

На цьому підприємстві друкували свої книжки більшість українських видавництв. Крім того, типографія обслуговувала замовлення із 16 країни Європи та зі США.

Тут також видавали український переклад книжки Люка Гардінга “Вторгнення” від видавництва Vivat. Гардінг написав цю книжку про російську війну, будучи в Україні як кореспондент британської газети The Guardian.

В інтерв’ю Голосу Америки британський письменник, автор книжок про путінську Росію, сказав, що переконаний, що росіяни навмисне завдали удару саме по друкарні, щоб знищити україномовні книги.

Письменник закликає країни Заходу захистити Харків і дозволити українським військам стріляти по військових цілях в Росії.

А щоб зберегти українську культуру, Гардінг рекомендує читати та купувати книжки українською мовою.

Ірина Матвійчук, Голос Америки: Пане Гардінг, видавництво Vivat, яке видало вашу книжку “Вторгнення”, втратило типографію. Якою була ваша перша реакція, коли ви про це почули?

Люк Гардінг, британський письменник: Мене це жахнуло і було дуже сумно. Мої думки сьогодні з видавництвом Vivat, мої співчуття йдуть до них. Деякі мої колеги працювали в друкарні. Деякі з них загинули, декого поранило, ситуація ще з’ясовується, але це очевидно страшний удар від росіян. Гадаю, це свого роду доказ того, чим є вторгнення Росії в Україну.

Крім спроб захопити територію чи перемогти українську армію, російські війська намагаються також винищити українську культуру та літературу. Я говорю про бомбардування видавництв, про спалення книг.

Те, що ми бачимо — це російський фашизм, і я не вживаю це слово легковажно. Це фашистський проєкт зі знищення України, щоб позбутися її культури, її інтелектуального життя.

Знищення українських книжок – це воєнний злочин

І.М.: Ваша книга “Вторгнення” — про війну в Україні. Ви особисто були в Україні, як ви розповідаєте в цій книжці. Умисне знищення книжок, чи можна це вважати воєнним злочином?

Л.Г.: Це цікаве питання. Ви згадали мою книгу, ось вона. Це українське видання, воно вийшло минулого року у видавництві Vivat в Україні. Я надзвичайно пишаюся цією книгою. Минулого року вона очолила загальноукраїнський рейтинг серед науково-популярних книг.

І насправді якщо подивитись на список за назвами книг, які отримали нагороди, лідером серед них був Vivat. Це надзвичайний видавець, у нього чудові редактори, у книгарнях працюють чудові люди.

Я кілька разів виступав з доповідями в Харкові, у Львові, в книгарнях Vivat у Києві.

Відповідаючи на ваше запитання, я вважаю, що це воєнний злочин. Я вважаю, що це один із багатьох воєнних злочинів. І можна сподіватися, що коли все закінчиться, коли Україна переможе, коли Росія зазнає поразки, то у багатьох сферах буде розплата.

Очевидно, за людей, яких було вбито, за викрадених дітей, яких забрали з їхніх домівок, за жінок, яких зґвалтували, за міста, селища і села, які були зруйновані; але й культурна розплата також.

Пам’ятаю, після повномасштабного вторгнення, у квітні 2022 року, я відвідав Бородянку в Київській області, Бучу, Ірпінь.

У Бородянці на головній площі, навпроти Палацу культури, стояв пам’ятник народному українському поету Тарасу Шевченку, якому якийсь російський солдат вистрілив у лоб. Це був бюст із величезною діркою в голові.

Це демонструє усе, що вам потрібно знати про те, що росіяни намагаються зробити в Україні. Коли вони бачать пам’ятку української культури, вони її руйнують.

Захистити Харків можливо, потрібні засоби ППО зняття обмежень з ударів по Росії

І.М. Місто Харків знаходиться дуже близько до російського кордону, і українська армія не може завдавати ударів у відповідь по російських цілях у російському просторі. На вашу думку, як захистити Харків?

Л.Г.: Ситуація абсурдна. Це абсурд. Якби це не було так страшно. Я був у Харкові багато разів, там до Росії всього 40-50 кілометрів. Це те, що дозволяє Росії день у день гатити по Харкову північнокорейськими ракетами, російськими ракетами, безпілотниками-камікадзе з Ірану. Ситуація там жахлива.

І знаєте, відповідь є. Вона має дві складові. Перша – однозначно, потрібна краща протиповітряна оборона для Харкова. Я бачив, як Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ України сьогодні благав про системи ППО Patriots, які могли б збивати більше цих ракет.

Друга складова – щоб адміністрація Байдена зняла обмеження на використання ЗСУ американської зброї на території Росії.

Зрозуміло, що відбувається. Росія використовує Білгородську область як плацдарм для своїх атак на Харків, останнім часом це стосується і Вовчанська, і всього прикордонного району. Зараз вони можуть робити все, що їм заманеться, знаючи, що насправді Україна нічого не може з цим зробити. Тому обмеження мають припинитися.

Україна повинна мати можливість атакувати російських солдатів на російській території для самооборони, щоб дозволити своїм містам і своїм людям вижити.

І.М.: Тож якщо російська атака на видавництво була навмисною…

Л.Г.: Ні, ні. Це не нещасний випадок, щоб всім було зрозуміло. Не “якщо”. Ми не повинні обманювати себе. Це не ракета, яка “випадково впала”. Це був навмисний удар. Цинічний удар.

І.М.: Такі російські атаки, чи вони завадять письменникам, таким як ви, та іншим іноземним авторам, видавати книжки в Україні? Перекладати їх українською мовою?

Л.Г.: Навпаки! Я щойно пішов у свій сад, сфотографувався з українським перекладом “Вторгнення”, і збираюся поділитися нею у своїх соціальних мережах, щоб заохотити людей (очевидно, людей, які вміють читати українською) купувати книги Vivat, купувати інші книги, читати, думати, ділитися, просто брати участь у культурному житті.

Цікавий момент. Посол Британії в Києві Мартін Гарріс вільно розмовляє українською. Кілька тижнів тому ми з ним пішли на чай. Я мав дві книги – англомовну та українську версії моєї книги “Вторгнення”.

Я сказав: “Мартіне, я хотів би подарувати тобі книгу, якій версії ти віддаєш перевагу?” Він одразу обрав українську. Тож я підписав її й віддав йому. А сьогодні вранці він опублікував у Твіттері фотографію, на якій тримає мою книгу та пару інших, які видало видавництво Vivat.

Тільки так можна протистояти спробі Росії знищити українську культуру. Я маю на увазі, що ми не можемо самозаспокоюватись, але ми повинні читати книги. Ми повинні шанувати книги та продовжувати жити.

Ірина Матвійчук