У багатьох країнах вбивство жінок виділяють в окремий вид злочину. Але законів недостатньо.
У 1782 році суддя в Англії дозволив чоловікам застосовувати насильство до своїх дружин за умови, що будь-яке знаряддя не буде товщим за їхній великий палець. Цей стандарт вимірювання призвів до появи терміну “правило великого пальця”.
На щастя, суспільство досягло достатнього прогресу, щоб вважати такі архаїчні ідеї огидними. Проте, десятки тисяч жінок продовжують гинути щороку в усьому світі лише за те, що вони жінки. Дані Організації Об’єднаних Націй показують, що в середньому п’ять жінок чи дівчат щогодини вбиває хтось із членів їхньої власної родини. Деякі країни зараз приймають закони, що криміналізують феміцид – крайній прояв гендерно зумовленого насильства.
Вперше термін “феміцид” було задокументовано у 1801 році в книзі ірландського письменника Джона Коррі “Сатиричний погляд на Лондон на початку дев’ятнадцятого століття”, де він використовувався для позначення вбивства жінки. Цей термін повернула до вжитку в 1970-х роках Діана Рассел, фахівчиня з питань насильства над жінками, яка прагнула висвітлити масштаби чоловічого насильства та дискримінації щодо жінок.
Хоча узгодженого визначення цього явища не існує, феміцид у широкому сенсі визначається як вбивство жінки або дівчини через її стать. Це може бути результатом насильства з боку інтимного партнера або, наприклад, вбивство в ім’я “честі”.
Закони про феміцид
Після того, як у 2013 році ООН ухвалила резолюцію 68/191, яка закликала країни вжити заходів проти гендерно зумовлених вбивств жінок і дівчат, багато країн з високим рівнем доходу запровадили закони проти феміциду. У 2022 році Кіпр включив феміцид до кримінального кодексу як окремий злочин і визнав гендерно зумовлені вбивства обтяжуючою обставиною при винесенні вироків.
Того ж року до кримінального кодексу Мальти було внесено поняття “феміцид”. Тепер це може розглядатися як мотив вбивства, і в таких випадках суддя може призначити найвищу міру покарання – довічне ув’язнення. Хорватія є останньою країною, яка прийняла спеціальний закон про феміциди, виділивши його в окремий злочин, що карається тюремним ув’язненням на строк від десяти років і більше.
Однак у Латинській Америці та Карибському басейні спостерігається один з найвищих рівнів вбивств дівчат і жінок на ґрунті ненависті. У відповідь на це 18 з 33 країн регіону створили нове законодавство, яке класифікує феміциди як окремий злочин на ґрунті ненависті.
Коста-Ріка стала першою країною, яка прийняла закон, що робить феміцид юридично визначеним злочином у 2007 році. Чоловік, який вбиває свою дружину або партнерку, може бути покараний від 20 до 35 років ув’язнення. Існують також спеціальні покарання за фізичне насильство та обмеження пересування, коли партнер маніпулює жінкою, щоб не дати їй піти.
Приховування та невидимість
У звіті Лондонського університету королеви Марії на прикладі Мексики стверджується, що закон сам по собі не призвів до зменшення кількості феміцидів у цій країні. Основні висновки цього звіту, безумовно, мають стати важливим ресурсом не лише для розуміння складності проблеми феміциду як крайньої форми гендерно зумовленого насильства, але й для посилення зусиль, спрямованих на покращення реагування на нього.
Однією з головних проблем є неправильна класифікація цифр. У багатьох випадках лише гендерно зумовлені вбивства, скоєні інтимним партнером або членом сім’ї, зараховуються до феміцидів. Це призводить до заниження кількості та невидимості феміцидів, пов’язаних зі шкідливими практиками, такими як каліцтво жіночих статевих органів, злочини на ґрунті ненависті, пов’язані з сексуальною орієнтацією, вбивства жінок з корінних народів або зв’язки з бандами та іншими формами організованої злочинності.
Коста-Ріка намагається вирішити цю проблему, підписавши розширене визначення, яке включає феміциди, скоєні тими, хто ґрунтується на довірі, дружбі, авторитеті чи владі. Це має уможливити покарання за злочини проти жінок, навіть якщо між злочинцем і жертвою немає “романтичних” стосунків. Сьогодні Коста-Ріка має нижчий рівень феміциду, ніж її сусіди Гватемала, Сальвадор і Мексика.
Універсальні уроки
Хоча соціальні та політичні обставини в різних країнах світу можуть відрізнятися, є кілька уроків боротьби з феміцидом, які є універсальними. Термін “фемініцид” також має політичне забарвлення: у Латинській Америці він використовується для позначення відсутності реакції з боку урядів на вбивства жінок і дівчат.
Ідея феміциду підкреслює провину держави та її неадекватну реакцію на це гендерно зумовлене насильство. Це особливо важливо, оскільки зґвалтування та вбивства жінок і дівчат часто використовуються як огидні інструменти конфлікту – як це нещодавно сталося, наприклад, в Україні.
З огляду на те, що більшість феміцидів скоюють теперішні чи колишні чоловіки або інтимні партнери, боротьба з токсичною маскулінністю та просування гендерної рівності є першочерговим завданням. Очевидно, що для боротьби з насильством над жінками та дівчатами нам потрібно вийти за межі правового поля. Для створення довгострокових рішень, спрямованих на зменшення кількості феміцидів, необхідна адвокація та активна участь членів громади.
Автор Мадхуміта Панді – старший викладач кримінології в Університеті Шеффілд Халлам у Великій Британії, займається якісними дослідженнями насильства над жінками, особливо сексуального насильства та правопорушень.
Джерело: The Conversation, ЄС