Європейський зелений курс далеко не вичерпав себе, він потребує оновлення з соціальними амбіціями.

Попри всі розмови про його неминучу смерть, варто пам’ятати, що Європейський зелений курс не був запланований. ЄЗК – це, по суті, стійка випадковість: під час виборчої кампанії до Європейського парламенту 2019 року він не був нічиєю платформою і пережив пандемію, російський імперіалізм та інфляційний шок.

Хоча антиекологічний популізм процвітає в багатьох країнах Європейського Союзу, а неурядові організації небезпідставно занепокоєні екологічним регресом, є щонайменше три причини вважати, що ЄЗК залишиться: залежність від обраного шляху, цінності ЄС та прагнення європейців. По-перше, ЄЗК зараз – це закон країни, закріплений у десятках законодавчих положень, захищених нормативними актами ЄС, і його буде нелегко демонтувати. По-друге, він безпосередньо випливає із зобов’язань ЄС щодо сталого розвитку, яким вже щонайменше 30 років і які ніколи не були настільки актуальними в той час, коли біосфера страждає і подекуди руйнується. По-третє, хоч і недосконало, вона промовляє до громадян ЄС, які тепер постійно ставлять екологічні проблеми на перше місце у своєму порядку денному. Отже, настав час не нарікати на угоду, а консолідувати її.

Відстеження прогресу

Перший шлях, який слід обрати, – це взяти ЄЗК таким, яким він є, і спробувати відстежити його прогрес та виявити його недоліки. Жером Креель, Емма Лавейссер і я створили нову аналітичну структуру та статистичний інструмент, який частково дозволяє нам це зробити – Компас Зеленого курсу. Складаючись з метрик, які містяться в європейському законодавстві, він пропонує представлення ЄЗК у вигляді чотирьох стовпів: кліматична нейтральність (клімат і енергетика), економічний метаболізм (ресурси і забруднення), система забезпечення (сільське господарство і продовольство) і система життєзабезпечення (біорізноманіття та екосистеми). Ці стовпи можна логічно впорядкувати у вигляді піраміди (мал. 1).

Щоб відстежити відчутний прогрес у досягненні правових цілей ЄС до 2030 року, ми використовуємо методологію “відстань до цілі” з використанням даних Євростату в режимі реального часу. Об’єднавши 13 існуючих показників, ми створили синтетичний індикатор – “Радар Зеленого курсу” (мал. 2).

Це свідчить про те, що ЄЗК досягає своїх цілей, хоча й у незбалансований спосіб, що зрештою може поставити під загрозу його все ще крихкий успіх: основа піраміди, зображеної на Рисунку 1, є занадто вузькою, щоб підтримувати вершину – кліматичну нейтральність. Очевидно, що існують й інші дисбаланси, які неможливо виміряти за допомогою цього інструменту, починаючи з відсутності соціальних амбіцій у Зеленому курсі в його нинішньому вигляді.

Узгоджена політика

В іншому дослідженні, підготовленому спільно з Юлією Штайнбергер, Яміною Сахеб та Франсуа Денуа, ми пропонуємо “План європейського соціального та зеленого курсу”. На нашу думку, ЄС потребує справжнього європейського шляху до Зеленого курсу, який би краще відповідав основним європейським цінностям і подвійним прагненням європейців до соціальної справедливості та екологічної відповідальності. Він також потребує узгодженої соціально-екологічної політики, замість того, щоб протиставляти життєво важливі соціальні та екологічні цілі одна одній або намагатися компенсувати погано розроблену екологічну політику соціальними рішеннями.

Це пов’язано не з якимось бюрократичним імперативом, що впав з неба, а з тим, що в повсякденному житті європейці стикаються з соціально-екологічною проблемою, яка, всупереч риториці антиекологічного популізму, є наслідком витрат, пов’язаних з відсутністю переходу: соціальна нерівність посилилася через нездатність здійснити “зелений” перехід енергетичних і продовольчих систем протягом останніх десятиліть, що призвело до масової енергетичної та мобільної бідності, відсутності продовольчої та житлової безпеки, а також до вразливості в галузі охорони здоров’я.

Пропонований нами “План соціального та зеленого курсу” дійсно ґрунтується на житті європейців і передбачає нові види державної політики та практичних реформ. Цей поштовх вперед не просто можливий, але й нагально необхідний, і його слід чітко окреслити. На нашу думку, це передбачає оновлення політичних стовпів ЄЗК, використовуючи Європейський стовп соціальних прав як наріжний камінь, переосмислення управління Європейським соціально-екологічним договором та фінансування двостороннього еко-соціального поступу.

Одне з ключових завдань полягає в тому, щоб узгодити соціальну політику, яка є переважно національною, з екологічною політикою, яка є переважно європейською. Інший – поставити профспілки в центр нових зусиль ЄС, спрямованих на справедливий перехід – не лише для громадян ЄС, але й разом з ними. (Ось чому ми пропонуємо створити постійну Європейську асамблею громадян для обговорення та внесення пропозицій щодо соціально-екологічних питань на регулярній основі, починаючи з енергетики та продовольства).

Порівняльна перевага

Екологічна криза прискорюється на наших очах, але її неможливо вирішити, не кажучи вже про пом’якшення, ігноруючи соціальні надзвичайні ситуації. Всупереч поширеним економічним поглядам, ЄС добре підготовлений до вирішення цієї складної проблеми, і він може зробити набагато більше, ніж імітувати екологічну промислову стратегію Сполучених Штатів, яка зазнає невдач.

Країни-члени ЄС мають глобальну порівняльну перевагу, яка полягає в тому, що вони розробили сильну соціальну політику, а також взаємно узгоджену, надійну екологічну політику. Ця унікальна комбінація не є тягарем, що стримує “конкурентоспроможність” чи “зростання” – це один з найцінніших і ще не оспіваних активів ЄС у сьогоднішньому світі, схильному до потрясінь. Це справжнє визначення європейської моделі: соціально-екологічний спосіб життя є одним з найбільш цілісних, надійних і мирних визначень європейської ідентичності.

Автор: Елої Лоран – старший науковий співробітник OFCE, Центру економічних досліджень Sciences Po в Парижі, професор Школи менеджменту та інновацій, а також запрошений професор Стенфорду. Він є автором, зокрема, книги “Нова екологічна економіка: Сталість та справедливість” (Polity Press).

Джерело: Social Europe, ЄСМК