У четвер Росія святкуватиме День Перемоги, присвячений розгрому нацистської Німеччини у 1945 році. У країні це день ностальгії. У 1970-х роках радянський лідер Леонід Брежнєв створив культ перемоги. Росія за Путіна продовжила традицію.
За кордоном це залякування. Ми маємо думати, що Росія не може програти. І надто багато з нас під час загарбницької війни Росії в Україні вірили в це. У лютому 2022 року, коли Росія здійснила повномасштабне вторгнення до свого сусіда, була загальна думка, що Україна впаде за кілька днів.
Навіть сьогодні, коли Україна вже понад два роки тримає позиції, серед друзів Росії в Конгресі та Сенаті переважає думка, що Росія врешті-решт має перемогти. Успіх Москви не на полі бою, а в нашій свідомості.
Росія може програти. І вона повинна програти заради світу — і заради себе також.
Ідея непереможної Червоної армії є пропагандою. Червона армія була грізною, але й переможною. З трьох найбільш вагомих зовнішніх воєн Червона Армія програла дві.
Вона зазнала поразки від Польщі у 1920 році. Вона перемогла нацистську Німеччину у 1945 році, після того, як мало не розвалилася у 1941 році. (У цьому випадку її перемогу було досягнуто в рамках більшої коаліції і за вирішальної американської економічної допомоги.) Радянські війська потрапили в біду в Афганістані відразу після вторгнення в 1979 році і були змушені піти через десять років.
І нинішня російська армія – це не Червона армія. Росія – це не СРСР. Радянська Україна була джерелом ресурсів і солдатів для Червоної армії. У тій перемозі 1945 року українські солдати Червоної армії зазнали величезних втрат — більших, ніж втрати Америки, Британії та Франції разом узятих. Непропорційно багато українців довели свою війну до Берліна в червоноармійській формі.
Сьогодні Росія воює не разом з Україною, а проти України. Вона веде загарбницьку війну на території іншої держави. І їй бракує американської економічної підтримки — ленд-лізу — якої Червона армія потребувала для перемоги над нацистською Німеччиною. У цій констеляції немає особливих причин очікувати перемоги Росії. Натомість можна було б очікувати, що єдиний шанс Росії — перешкодити Заходу допомогти Україні— переконавши нас, що її перемога неминуча, щоб ми не застосували нашу вирішальну економічну силу.
Останні шість місяців підтверджують це: незначні бойові перемоги Росії відбулися в той час, коли Сполучені Штати затримували допомогу Україні, а не постачали її.
Сьогоднішня Росія — це нова держава. Вона існує з 1991 року. Як і раніше Брежнєв, президент Росії Володимир Путін править через ностальгію. Він звертається до радянського, а також до російського імперського минулого. Але Російська імперія також програвала війни. Вона програла Кримську війну в 1856 році. Вона програла російсько-японську війну в 1905 році. Вона програла Першу світову війну в 1917 році. У жодному з цих трьох випадків Росія не змогла утримати війська на полі довше приблизно трьох років.
У Сполучених Штатах дуже нервують через поразку Росії. Якщо щось здається неможливим, ми не можемо уявити, що може статися далі. І тому існує тенденція, навіть серед прихильників України, вважати, що найкращим рішенням є краватка.
Таке мислення неможливо. І, за нервами, виявляється дивне американське марнославство.
Ніхто не може керувати війною таким чином. І ніщо в наших попередніх спробах вплинути на Росію не говорить про те, що ми можемо здійснити такий вплив. І Росія, і Україна борються за перемогу. Постає питання: хто переможе і з якими наслідками?
Якщо Росія переможе, наслідки жахливі: ризик більшої війни в Європі, більша ймовірність китайської авантюри в Тихому океані, ослаблення міжнародного правопорядку в цілому, ймовірне поширення ядерної зброї, втрата віри в демократію.
Для Росії це нормально програвати війни. І в цілому це спонукало росіян до роздумів і реформ. Поразка в Криму змусила самодержавство скасувати кріпацтво. Програш Росії Японії привів до експерименту з виборами. Невдача Радянського Союзу в Афганістані призвела до реформ Горбачова і, таким чином, до кінця холодної війни.
За російськими особливостями історія пропонує загальний урок про імперії. Сьогодні Росія веде імперську війну. Вона заперечує існування української держави та нації, чинить звірства, які нагадують найгірше з європейського імперського минулого.
Сучасна мирна Європа складається з держав, які програли свої останні імперські війни, а потім обрали демократію. Можна не лише програти свою останню імперську війну: це також добре не лише для світу, а й для вас.
Росія може програти цю війну і повинна програти заради самих росіян. Переможена Росія означатиме не лише кінець безглуздих втрат молодого життя в Україні. Це також єдиний шанс для Росії стати постімперською країною, де можливі реформи, де самі росіяни можуть бути захищені законом і мати можливість віддавати значущі голоси.
Поразка в Україні — це історичний шанс Росії на нормалізацію. Так скажуть росіяни, які хочуть демократії та верховенства права.
Як і Сполучені Штати та Європа, Україна святкує перемогу 1945 року 8 травня, а не 9 травня. Українці мають повне право пам’ятати та інтерпретувати цю перемогу: вони більше, ніж росіяни, постраждали від німецької окупації та величезною кількістю полягли на полі бою.
І українці мають рацію, думаючи, що Росія сьогодні, як і нацистська Німеччина в 1945 році, є фашистським імперіалістичним режимом, який можна і потрібно перемогти. Минулого разу фашизм зазнав поразки завдяки тому, що коаліція встояла і застосувала свою переважаючу економічну силу. Те саме стосується і зараз.
Джерело — CNN