Зважаючи на стрімкий розвиток безпілотних технологій, Сполученим Штатам необхідно розробити оновлену, всеосяжну стратегію протидії безпілотникам, пишуть Метью Роуз, Кетрін Левантовська

Настала ера війни з використанням малих безпілотників. Нещодавні атаки на Ізраїль і війна, що триває в Україні, привернули увагу світової спільноти до розповсюдження малих комерційних безпілотних авіаційних систем (БПЛА), широко відомих як дрони. Поширення малих БПЛА різко контрастує з використанням більших, складніших і дорожчих БПЛА військового призначення, таких як MQ-9 Reaper, які залишаються недосяжними для багатьох військових, повстанських угруповань та інших недержавних суб’єктів. Натомість ці угруповання використовують комерційні дрони і в результаті трансформують сучасну війну і тактику ведення бойових дій на полі бою.

Росія і Україна з великим успіхом використовують безпілотники на полі бою. Зараз Росія продовжує розвивати розроблені в Ірані “односторонні” безпілотники як економічно ефективну зброю. Використовуючи легкодоступні технології, Україна перетворила дрони на тактичні інструменти для розвідки, нанесення точних ударів і постійної дезорганізації російських сил.

Тим часом в Ємені підтримувані Іраном хусити стали вправними у використанні недорогих дронів для атак на саудівську інфраструктуру, міжнародне комерційне судноплавство з метою підриву світової торгівлі, а віднедавна – і проти Ізраїлю. У Курдистані в Іраку і невеликому американському аванпості в Йорданії дрони використовувалися для атак на американські і союзницькі війська і покарання їхніх власників.

Перехоплені іранські безпілотники були показані в міжнародних ЗМІ після нападу Тегерана на Ізраїль 14 квітня. Ще до цього ізраїльські солдати зазнавали ефективних атак з боку безпілотників ХАМАС, оснащених вибухівкою, які використовувалися для руйнування інфраструктури та обладнання, наприклад, камер, або для нападу на особовий склад.

Маленькі дрони, які колись вважалися просто іграшками, блискавично перетворилися на доступну зброю, підриваючи усталений міжнародний порядок. Оманлива простота виробництва і запуску дронів різко контрастує зі складністю розробки ефективних заходів і політики протидії. Крім того, минула політика короткозоро зосереджувалась на питаннях зовнішньої торгівлі або контррозвідки, не враховуючи ширший ринок, який стимулює масове виробництво.

Як це сталося? На початку 2000-х років дрони були двох категорій. Перші були недосяжними для більшості країн, які не мали передових розробників платформ. Другу, меншу категорію дронів стримували обмежений час польоту, швидкість і дальність, а також недоліки в їхній базовій функціональності. Однак за останні двадцять років прогрес в акумуляторних технологіях, мініатюрній електроніці, розробці датчиків і штучному інтелекті (ШІ), а також збільшення кількості легальних бізнес-кейсів використання трансформували ринок БпАК. Дрони зменшились у вазі та розмірах, збільшилась тривалість польоту, а також були оснащені камерами з високою роздільною здатністю. Просунуті функції, такі як об’їзд перешкод, GPS-трекінг та інтеграція зі штучним інтелектом, стали звичним явищем. Така широка доступність спричинила бум комерційних і подвійних застосувань, завдяки чому дрони стали використовуватися в усіх сферах – від сільського господарства, служб доставки і кінематографії до пошуково-рятувальних місій.

Протидіяти поточним загрозам і водночас розробляти системи, здатні протистояти майбутнім змінам, складно. Нещодавні атаки в Йорданії та Ізраїлі показують, наскільки легко і економічно вигідно розгортати односторонні “німі” дрони, які мають спрощений механізм польоту з обмеженими можливостями корекції курсу. Однак “розумні” дрони з більш досконалими можливостями також стають все більш доступними. До них відносяться летальні автономні системи озброєння, які не потребують передачі даних між оператором і дроном для ураження цілей. Вони відомі як платформи “вистрілив, забув і знайшов”.

Ситуація стає ще більш тривожною, коли сотні БПЛА можуть бути розгорнуті одночасно в рої. Можливості захисту від такого шквалу наразі обмежені. Багаторівневі системи протиповітряної оборони, такі як ізраїльський “Залізний купол”, що використовує комбінацію радарів, снарядів і ракет для перехоплення всіх вхідних загроз від балістичних ракет до безпілотників, є одним з варіантів. Іншим варіантом є зброя спрямованої енергії, хоча вона перебуває на ранніх стадіях розробки і розгортання.

У березні генерал Майкл Курілла, командувач Центрального командування США, описав проблему, з якою стикаються американські війська: “Я хотів би, щоб ВМС виробляли більше спрямованої енергії, яка може збити безпілотник, щоб мені не довелося використовувати дорогу ракету для його збиття. Але ще гірше, ніж відсутність дорогої ракети для його збиття, – це коли [безпілотник] влучає в корабель вартістю два мільярди доларів з трьома сотнями моряків на борту”.

Все це піднімає важливе питання: Чи можуть Сполучені Штати ефективно протистояти безперервному шквалу загроз, з якими вони стикаються, враховуючи глобальне поширення цієї технології?

Незважаючи на стрімкий розвиток технології безпілотників протягом останніх двох десятиліть, військові США оприлюднили свою першу Стратегію протидії малим безпілотним авіаційним системам лише у 2021 році, і цього явно недостатньо для вирішення нових викликів безпеці, що постають перед країною. Інші відомства проводять дослідницькі оборонні заходи, наприклад, Науково-технічний офіс Міністерства внутрішньої безпеки, але узгодженого загальнодержавного підходу поки що бракує. Стратегія Міністерства оборони наразі наголошує на оборонній позиції, або, іншими словами, на знищенні ворожих безпілотників, щойно вони піднімуться в повітря і почнуть атаку. Що це означає на практиці? Контрзаходи США обмежені в своїй здатності стримувати або припиняти розповсюдження “розумних” бомб на ринку. Регулювання ускладнюється тим, що сама по собі технологія не є небезпечною – ці дрони складаються з комбінації легкодоступних деталей, в тому числі технологій, які часто зустрічаються в комерційних товарах, таких як фени для волосся і камери Ring.

З тактичної точки зору, технології, що використовуються для нейтралізації малих дронів, недостатньо розвинені. За умови ефективного використання засоби радіоелектронної боротьби можуть глушити їх і збивати, але це відбувається ціною перешкод для радіостанцій, мобільних телефонів і всіх інших пов’язаних з ними технологій, що знаходяться поблизу дрона. Повільніші БПЛА можуть бути збиті, але часто на них не покладаються для смертельної атаки. Об’єднаний офіс з протидії малим безпілотним авіаційним системам (JCO), створений у 2020 році, співпрацює з Командуванням Сил спеціальних операцій США для завершення розробки розширеної стратегії протидії безпілотникам. Їхньою метою є вивести стратегію за межі нинішньої оборонної позиції – “право на запуск” – до знищення ворожих безпілотників ще до того, як вони почнуть політ. Як слушно зауважили представники оборонно-промислової бази США: “Потенціал – це виклик, тому Сполучені Штати не можуть покладатися виключно на протидію загрозам за допомогою власних “розумних” бомб”.

Хоча посилена увага до нової стратегії є позитивним зрушенням, схоже, що планується набагато менше перехресної співпраці між рештою уряду, ширшим співтовариством національної безпеки та іншими державами. Це мало що дасть для стримування або протидії ворожим загрозам; Сполученим Штатам необхідно переглянути свій підхід, розробивши комплексну стратегію боротьби з безпілотниками. Національна стратегія повинна стимулювати ринок і створювати стійкі умови для захисту від подвійного використання, не перешкоджаючи при цьому використанню переваг технології безпілотників.

Така стратегія повинна мати чотири керівні принципи.

• Багаторазові і більш доступні рішення: Управління науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) Міністерства оборони США має знизити вартість життєвого циклу заходів з протидії безпілотникам, досліджуючи і масштабуючи виробництво багаторазових і більш доступних технологій. Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи повинні співпрацювати з Агентством передових оборонних дослідницьких проектів (DARPA) для розробки передових технологічних концепцій і з Об’єднаним офісом протидії безпілотним авіаційним системам (JCO) для швидкого створення прототипів і впровадження зрілих рішень. Це дозволить зменшити залежність від дорогих одноразових систем. JCO у співпраці з оборонними підрядниками має інвестувати в розробку дешевих мисливців на безпілотники, спеціально призначених для знищення ворожих дронів. JCO може використати свої повноваження для швидкого придбання і впровадження технологій, щоб прискорити розробку і розгортання цих мисливців на безпілотники.
• Сенсорні технології для дешевших мисливців на безпілотники: Міністерство оборони через JCO і OSD R&E має запросити додаткове фінансування для досліджень і розробок передових сенсорних технологій як для мисливців на безпілотники, так і для ширших систем протидії безпілотникам. Це включає дослідження доступних датчиків для раннього виявлення ворожих безпілотників, а також мініатюрних датчиків для оснащення економічно ефективних мисливців на безпілотники.
• Багаторівневий підхід до розповсюдження: Хоча санкції можуть бути спрямовані на великі комерційно недоступні платформи БПЛА, для боротьби з розповсюдженням менших за розміром і легше зібраних безпілотників потрібен багаторівневий підхід через їхню подвійну природу. Багато компонентів, що використовуються в цих безпілотниках, мають законне цивільне застосування, а їхні деталі широко доступні в інтернет-магазинах електроніки, що ускладнює їхній контроль за допомогою традиційних експортних обмежень. Державний департамент у співпраці з Міністерством торгівлі повинен розробити більш суворі і стандартизовані заходи експортного контролю для компонентів безпілотників. Ці відомства США повинні співпрацювати з союзниками і партнерами для узгодженого реагування і спільних досліджень і розробок заходів з протидії безпілотникам.
• Багаторівнева оборона: Розробити та профінансувати комплексну національну стратегію боротьби з безпілотниками, яка включає багаторівневу систему захисту. Ця система повинна мати важелі впливу:
• Раннє попередження і виявлення: Міністерство оборони має використовувати передові радари і сенсорні технології в усіх службах для раннього виявлення загроз від безпілотників.
  Кінетичні контрзаходи: ССО має планувати економічно ефективні інвестиції в кінетичні засоби протидії, такі як перехоплювачі безпілотників багаторазового використання або такі, що можуть бути приписані до певного підрозділу.
• Некінетичні контрзаходи: За допомогою DARPA і військових лабораторій Міністерство оборони має розробити передові некінетичні контрзаходи, які порушують сигнали управління безпілотниками і GPS-навігацію.