Продовжуючи політику рівновіддаленості щодо Росії та Заходу, Азербайджан дивиться в бік Центральної Азії та визначає свою позицію в новій Великій грі.
На тлі російського вторгнення в Україну, яке змінило уявлення про вплив, Центральна Азія вийшла на провідне місце на геополітичній арені ХХІ століття. Усвідомлюючи його нове значення, Захід, схоже, сконцентрував свою увагу на регіоні, який Росія довгий час розглядала як свій задній двір і де Китай стає все більш економічним домінуючим.
Саміти у форматі 5+1 (за участю п’яти республік Центральної Азії) вже організували США (вересень 2023 року) та Німеччина (жовтень 2023 року), очікується, що свої власні проведуть ще й Великобританія та Італія. Крім того, європейські політики вирушили в тури Центральною Азією, наприклад, президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр (червень 2023 року), президент Франції Еммануель Макрон (листопад 2023 року) та президент Італії Серджіо Маттарелла (листопад 2023 року). Чи дозволяють ці дії припускати, що ми є свідками Великої гри 2.0, продовження багатогранної геополітичної конкуренції, яка колись відбувалася в Центральній Азії між Російською та Британською імперіями? Незалежно від того, так це чи ні, це факт, що в поточному геополітичному контексті Центральної Азії представлено більше гравців, включаючи численні західні держави, Китай і, певною мірою, Індію та Пакистан.
Візміть до увааги Азербайджан, який має намір стати невід’ємною частиною головоломки геополітики Центральної Азії. У своїй орієнтації на Центральну Азію амбіції, позиція та ставлення Баку, безумовно, відрізняються від амбіцій, позицій та ставлення вищезгаданих країн. З моменту здобуття незалежності в 1991 році Азербайджан спрямував майже всі свої ресурси на розв’язання карабаського конфлікту, що триває десятиліттями. Тепер, після завершення розгляду карабаського питання та відновлення його територіальної цілісності, Азербайджану необхідно переосмислити та змінити пріоритети своєї зовнішньої політики.
Зовнішня політика Баку протягом останніх 15–16 років відзначалася балансуванням або «рівновіддаленістю» між русоцентричними євразійськими структурами та західним блоком сил. Ворожнеча між Росією та Заходом лише зміцнила рішучість Азербайджану не приєднуватися до жодної з протиборчих сторін. Водночас це призвело до пошуку нової геополітичної структури та напрямку зовнішньої політики та економічного розвитку Баку. Тут Центральна Азія постає як потенційний стратегічний партнер для Азербайджану, пропонуючи взаємовигідне геополітичне та економічне вирівнювання.
Цей геополітичний розрахунок обумовлений декількома факторами, але здебільшого спільним корінням, етнолінгвістичною спорідненістю та спільною історичною спадщиною. Сама концепція тюркської єдності виникла в Азербайджані наприкінці 19 століття, тоді як Азербайджан разом із Туреччиною завзято просуває тюркський порядок денний та інтеграційні проекти з 1990-х років. Незважаючи на те, що спочатку ці ініціативи були вкорінені в культурних зв’язках між тюркськими суспільствами та були розроблені для сприяння культурним зв’язкам, останніми роками відбувся помітний зсув у бік більшої політичної та економічної конвергенції між цими державами. Організація тюркських держав (OTS), створена за зразком ЄС, має потенціал перетворитися на наднаціональну організацію за умови ефективного управління. Країни-члени OTS також мали шанс перетворити свої інтеграційні ідеї на реальні проекти, такі як Транскаспійський міжнародний транспортний шлях – також відомий як Середній коридор – значення якого лише зростає у світлі російсько-української війни.
Азербайджан прагне позиціонувати себе не тільки як кавказька чи прикаспійська держава, а й як міст до Центральної Азії.
Зростання важливості Середнього коридору також привертає до регіону більше міжнародної уваги. Нещодавно ЄС оголосив про виділення 10 мільярдів євро на розвиток цього масштабного проєкту зв’язку, який обійде російську інфраструктуру. У рамках цієї значної інвестиції передбачено фінансування 33 інфраструктурних проектів, з особливим акцентом на залізничних ініціативах. Середній коридор ще більше підкреслює ключову позицію Азербайджану, який відіграє вирішальну роль у цій структурі, слугуючи життєво важливою сполучною ланкою між Європою та Азією. Це значення пояснюється його добре налагодженою транспортною інфраструктурою, що включає порти вздовж Каспійського моря та міцне сполучення з сусідніми країнами, такими як Грузія та Туреччина, які складають європейську частину Середнього коридору.
Іншими словами, Азербайджан, а точніше, азербайджансько-турецький тандем (адже дві країни зазвичай співпрацюють у таких геополітичних і геоекономічних проєктах) може стати вузьким місцем для Заходу, який прагне встановити глибші зв’язки з Центральною Азією. Здійснивши економічну експансію в Центральну Азію з 1990-х років, Туреччина також збільшила свою політичну і навіть військову присутність у регіоні, підписавши військові угоди з Узбекистаном та Казахстаном, продаючи турецькі БПЛА (дрони) Киргизстану.
Розвиток відносин Азербайджану з Центральною Азією сприяють обом берегам Каспійського моря. Цим пояснюється участь президента Азербайджану Ільхама Алієва в якості «почесного гостя» на 5-й Консультативній зустрічі глав держав Центральної Азії, яка відбулася в Душанбе у вересні 2023 року. Включення Алієва свідчить про те, що країни Центральної Азії все більше визнають Азербайджан як невід’ємного учасника їх регіональної динаміки. У той же час сам Алієв у своїх останніх заявах – особливо в своїй інавгураційній промові в лютому – зробив особливий акцент на відносинах з тюркськими державами Центральної Азії, проголошуючи гасло «наша сім’я – це тюркський світ».
Заглядаючи вперед, Азербайджан прагне позиціонувати себе не лише як кавказьку чи каспійську державу, а й як міст до Центральної Азії. Таке стратегічне позиціонування надсилає чітке повідомлення, особливо західним державам, які прагнуть поглиблення співпраці з Центральною Азією: Азербайджан разом із Туреччиною є воротами для взаємодії з регіоном. Поворот Азербайджану до Центральної Азії підкріплюється прорахованою оцінкою регіону як менш ризикованої альтернативи порівняно з приєднанням або до російськоцентричних євразійських структур, або до західного силового блоку. Як засіб уникнення потенційно дестабілізуючих заплутань, пов’язаних із приєднанням до більш домінуючих сил, Центральна Азія постала як геополітична структура, яка пропонує відносну стабільність і можливості для Баку.