Інституційні та економічні фактори, що підтримують працівників, нівелюють добре розрекламовані глобальні тенденції, що впливають на розподіл заробітної плати.
Нерівність є ключовою темою в соціальних науках і політиці, і на це є вагомі підстави. Занадто висока нерівність може послабити соціальну згуртованість і суспільний добробут. Глобалізація, діджиталізація та фінансіалізація мають тенденцію зміщувати баланс сил між працівниками та роботодавцями на користь останніх, що призводить до більшої нерівності та поляризації, а також до більшої невизначеності для працівників.
Однак, дивлячись на ці великі глобальні тенденції, ми іноді випускаємо з уваги складність нерівності і те, як вона змінюється в різних країнах і в різний час, не беручи до уваги те, що може компенсувати специфічні для кожної країни інститути і фактори. За останні два десятиліття в Європейському Союзі нерівність фактично зменшилася. Навіть у Сполучених Штатах, де нерівність, здавалося, невпинно зростатиме, відбувся поворот, пов’язаний зі зростанням попиту на робочу силу і, відповідно, посиленням переговорних позицій працівників.
Ключові фактори
У нещодавньому робочому документі Європейського інституту профспілок більш детально розглядається нерівність в оплаті праці в Європі. Зокрема, в ньому зосереджено увагу на тому, як інституційні особливості та високий попит на робочу силу можуть посилити переговорну силу працівників при розподілі заробітної плати, таким чином протидіючи масштабним тенденціям, які з часом підірвали позиції працівників на переговорах. Розуміння того, як ці ключові фактори все ще підтримують особливо низькооплачуваних працівників в ЄС, має вирішальне значення при більш широкому розгляді шляхів зменшення нерівності в оплаті праці.
Дані про заробітну плату активного населення за 2006-21 рр. у 25 країнах-членах ЄС (без Мальти та Кіпру), які можна порівняти на міжнаціональному рівні, взяті зі статистики ЄС про доходи та умови життя (EU-SILC). Розбіжності в цих заробітних платах пов’язані з інституційними та економічними факторами, що впливають на переговорну позицію працівників: вплив мінімальної заробітної плати порівняно з середньою (індекс Кайца), частка працівників, охоплених колективними договорами з кількома роботодавцями, на відміну від угод на рівні фірми, а також щільність профспілок як показник сили профспілок. Для виявлення дефіциту робочої сили та попиту на неї відстежуються незаповнені вакансії в конкретних секторах, а також рівень безробіття в розрізі демографічних характеристик.
Нерівність в оплаті праці в цілому по профспілці з часом суттєво зменшилася (Рис. 1). Різниця в оплаті праці скоротилася приблизно на чверть (28%) між 2006 і 2021 роками. Середня нерівність всередині країн залишалася відносно стабільною, хоча й дещо зменшилася за цей період у більшості держав-членів, але різниця між країнами скоротилася майже на дві третини (63%). Таке зближення є гарною новиною: це означає, що союз в цілому стає більш рівним. Однак відмінності між країнами залишаються дуже великими, якщо порівнювати, наприклад, з відмінностями між штатами в США.
Відмінності між країнами
Нерівність дуже різниться між країнами за рівнем та структурою (в тому числі за галузями), а також з плином часу. Так, хоча нерівність в оплаті праці в країнах ЄС у 2006-21 роках зменшилася в середньому приблизно на 11%, у шести з 25 країн-членів вона зросла. Так, в Італії та Іспанії вона зросла приблизно на 36%.
Аналізуючи ці відмінності (рис. 2), можна зробити висновок, що розкид заробітних плат є вужчим у тих країнах і роках, де мінімальна заробітна плата – якщо така існує – має більший вплив. Вона відіграє дуже суттєву роль, оскільки підвищує заробітну плату в усьому розподілі, але особливо в нижній частині.
У тих країнах і секторах, де більше працівників охоплено колективними договорами з кількома роботодавцями, заробітна плата також більш стиснута; це особливо важливо для нижньої половини розподілу заробітної плати. Вища щільність профспілок має подібний ефект. Однак децентралізовані угоди на рівні підприємств асоціюються з ширшим розподілом заробітної плати, можливо, тому, що розбіжності в прибутковості між організаціями відображаються на різниці в заробітній платі.
Однак інституції не є єдиним важливим фактором – вищий попит на працівників, пов’язаний з дефіцитом робочої сили, також має тенденцію до зменшення нерівності, одночасно підвищуючи заробітну плату. Це вказує на важливість переговорної позиції: чим більше у працівників можливостей вибору та зовнішніх можливостей, тим більше зростає їхня заробітна плата, а це має тенденцію до згладжування нерівності в розподілі.
Охоплення колективними переговорами
Європейська система сильних інституцій встановлює мінімальну заробітну плату та надає підтримку працівникам, що значною мірою сприяє відносній рівності в оплаті праці. Однак з часом охоплення колективними договорами зменшується, а профспілки слабшають.
Це підкреслює важливість положення Директиви ЄС про мінімальну заробітну плату про те, що держави-члени, де рівень охоплення колективними договорами нижчий за 80%, повинні розробити національні плани для подолання цього відставання. Дослідження також чітко вказує на те, що ефективна мінімальна заробітна плата встановлює обґрунтовану мінімальну заробітну плату, водночас зменшуючи нерівність у розподілі. Окрім сильних інституцій, воно також вказує на позитивний бік нинішнього дефіциту робочої сили – посилення переговорної сили працівників, що може призвести до покращення оплати та умов праці.
Отже, зростання нерівності в оплаті праці не є неминучим наслідком нових технологій або глобалізації, і не слід сприймати його фаталістично. Політика ЄС і національна політика та трудові відносини все ще мають значний вплив на те, як розвивається заробітна плата та її розподіл.
Автор: Воутер Цвісен – старший науковий співробітник Європейського інституту профспілок, працює над питаннями нерівності на ринку праці та заробітної плати, а також над проблемами етнічних меншин та мігрантів.
Джерело: Social Europe, ЄС